Дюльменський поні

Історія

Батьківщиною дюльменского поні є Німеччина. Це конячка, що веде напівдикий спосіб життя. Дюльменські конячки є дуже древньою породою, історичні згадки про неї датуються ще 14 століттям. Розводились вони в околицях міста Дюльмен (Вестфалія), звідки і отримали свою назву. Походять ці поні, швидше за все від древніх примітивних коней, від яких вони успадкували свої якості. Ця порода офіційно зареєстрована, як «дюльменський дикий кінь». На сьогоднішній день залишився тільки один табун дюльменських поні, який належить герцогу Кройскому. Всі лошата, які народжуються в диких умовах, клеймуються його тавром.

Стандарт породи

В екстер’єрі ці поні успадкували примітивні риси своїх предків: злегка велика голова (щодо розмірів тіла) з прямим або злегка увігнутим профілем, невеликі вуха, вузька, середньої довжини ши, по хребту пролягає темна смуга, круп м’язистий, добре розвинений, короткі ноги з твердими округлими копитами. Грива і хвіст – пишні, щітки відсутні. Зріст дюльменських поні близько 135 см.

Переважна масть дюльменсиких поні – світло-сіра з темною смугою на спині і смугами на передніх ногах або темно-гніда зі світлою мордою.

Господарська характеристика

Дюльменскький кінь відрізняється витривалістю, силою і довголіттям. Всі ці якості сформувалися в процесі дикого життя. Вони і зараз самі знаходять собі корм і притулок. В результаті поні добре навчилися пристосовуватися до суворих умов проживання, стали загартованими і стійкими до хвороб. Цілий рік живуть під відкритим небом. Раз на рік, в останню суботу травня, табун зганяє, і забираються лошата, які потім продаються на відкритих аукціонах, а кобили повертаються на місця свого проживання з одним або двома кіньми. Ці поні вважаються універсальними конячками для всієї родини. Вони добре навчаються і піддаються тренуванням. Поні цієї породи розумні і кмітливі, є хорошими поні для дітей і добре пристосовуються до цивілізованого життя. Вони також використовуються в упряжі і для польових робіт.