Чому генна модифікація є природнім вирішенням майбутнього сільського господарства

Чому генна модифікація є природнім вирішенням майбутнього сільського господарства

Служба новин 30 серпня 2015 157 0

Сільське господарство за своєю суттю є протилежністю природі. Жодний продукт з тих, що ми їмо, не можна назвати «природнім», незалежно від того, чи містить даний продукт позначку “organic”, чи придбаний у мережі супермаркетів. Якщо ми вирощуємо будь-які організми для харчування, палива, спорту або ж навіть для наших домашніх улюбленців, вони вже фактично є генномодифікованими – а ми робимо це протягом сотень років.

Наприклад, яблуко Гренні Сміт – це генетичний гібрид двох інших сортів яблук. Та мало хто знає, що навіть ожина, яку ми збираємо в лісі є продуктом стародавнього, дуже схожого на природній, але людського творіння живоплоту.

Навіть якщо взяти чорно-білих голштинських корів, то їх рівні обриси плям, гротескне вим`я і навіть забарвлення – все це є результатом ретельного відбору генів і примусове їх впровадження в наступні покоління.

Починаючи з 70-х років ми продовжуємо впроваджувати фізично витриваліші гени з одного виду в інший. Ще в 1082 році першим результатом такого впровадження став стійкий до антибіотиків тютюн, а на сьогоднішній день приблизно десятина усіх урожаїв на планеті є генномодифікованими продуктами (ця цифра розраховується виходячи з того, що в США, приблизно 90% урожаю кукурудзи і сої є генномодифікованими, і це враховуючи той факт, що в Європі існує повна заборона на ГМО). Але зміни вже не за горами: Європейська спільнота послабила свої закони щодо заборони вирощування генетично модифікованих продуктів і вже в недалекому 2017 році ми зможемо споглядати перші коммерційні урожаї ГМО в Великобританії.

До того ж, ще один значний крок вперед було зроблено в січні 2015 року, коли дві команди вчених оприлюднили інформацію щодо нових шляхів здійснення контролю над бактеріями, шляхом розщеплення їх ДНК неприроднім чином. В генах кодується білок, який приводить в дію життєво-необхіні функції і складається з низок амінокислот. Для життя ми використовуємо лише 20, але амінокислоти можуть складатися в мільйони новосплетінь. Згідно з останніми дослідженнями, ДНК засвоює нову амінокислоту, яка відсутня в природніх умовах і таким чином клітина може жити лише з додаванням синтетичної речовини. Цю ситуацію можна проілюструвати на прикладі мови: якщо в англійську мову додати нове слово, то його зрозуміє лише той, хто має словник з його значенням.

Генетична інженерія не може обійтися без суперечок, особливо коли це стосується культур для комерційного вжитку. Стандартне заперечення з боку суспільства це те, що генномодифіковані продукти вкрай шкідливі для нас. Але у нас недостатньо доказів, щоб підтримати цю точку зору – що і довів у 2003 році золотий стандарт наукових доказів. Інші протиріччя стосуються впливу ГМ на різноманіття біологічних форм, що само по собі є неоднозначним і потребує подальших досліджень, через побоювання, що нові модифіковані гени потраплять у дику природу і тим самим призведуть до непередбачуваних наслідків. Але ця точка зору має право на існування, адже рослини ростуть в природі, а злом генетичного коду це саме те, що дослідження намагаються виконати в штучних умовах. Ми очікуємо технічних досягнень від Гарвардської лабораторії та провідного вченого Джорджа Чьорча, одного з найкращих фахівців світу в сфері перепрограмування природи.

Фрізькі корови виведені для того, щоб бути більш пристосованими для комерційного вирощування

В цій ситуації не досить зрозумілим залишається стимул, яким керується науковець. Ми звернулися до Чьорча (для програми «Наука Навиворіт» на Радіо BBC 4), запропонувавши йому суто для експерименту стати більш лояльним до думки громадськості. І мене здивувала його відповідь.

Він сказав: «Це насамперед є нашою метою, і якщо суспільству це не сподобається, то ми запитаємо що б їм прийшлося до смаку і продовжимо нашу кампанію, виконуючи їх забаганки. Ми хочемо, щоб все було правильно».

Я був збентежений. Ми не займаємося наукою у відповідь на публічну думку, а особливо, щоб задовольнити опонента. Але, подумавши, цей спосіб може стати в нагоді, щоб уникнути історично сформованого ідеологічного кута і заспокоїти бурхливі почуття, вдаваючи, що гратися з природою просто не правильно. Можливо це й не найкоротший шлях, але наука це частина спільноти, і доти ми добре розуміємося з наукою, нам потрібні всі думки. Адже слово за наукою.

У Лінкольнширі активіст протестує проти компанії Монсанто

Та чи можна запобігти витоку ГМ? Можливо це не науковий підхід звертатися до фільму “Парк Юрського Періоду”, як до наукового аргументу, але життя завжди знаходить спосіб. Другий закон великого хіміка Леслі Оргела говорить “Еволюція розумніша за нас”, але, безперечно, ми досягли стадії, коли для кроку вперед нам треба застосовувати генні модифікації з обережністю та пильністю.

Остання скарга стосовно ГМ стосуэться власності. Компанія «Монсанто», хоча і не єдиний комерційний гігант генної модифікації, сприймається, як диявол, який володіє і отримує патенти на вирощування генномодифікованих культур. Але мало хто задумується, що це не наукова проблема, а капіталістична.

Протягом 20 сторіччя володіння сільсько-господарськими патентами повільно перетікає від фермерів до олігархічних компаній. Зараз ГМ має перевагу, проте займає незначну частину споживання. Впровадження монополії глобального капіталізму не є науковим питанням і зростання споживання ГМО не погіршить справу. В будь-якому разі, подальші дослідження і створення нових генномодифікованих культур у суспільстві буде набирати ширшого розповсюдження.

І вже час відокремити політичні аргументи від наукових, щоб зуміти осягнути користь, яку отримає сільське господарство наступного покоління – дешевше насіння, зменшення потреб в пестицидах та вища урожайність зернових культур.

Джерело: Тheguardian

Виконано за допомогою Disqus
Матеріали за темою