Староанглійська бійцева

Історія

Староанглійська бійцева порода родом з Англії, її розводять для виставок і поєдинків з 1850 року.

Стандарт породи

Має два підвиди курей — сarlish (бійцівський вид) та оxford (більш витончений, виставковий вид). Carlish вважається кращим, оскільки його особини більші та міцніші, класичні бійці.

Кури відрізняються середніми розмірами, міцними м'язами, довгою шиєю, широкими повними грудьми і витягнутими ногами. Хвіст великий, піднятий, злегка розчепірений. Крила широкі і великі, доповнені усіченим пір'ям. Птахи мають пряму гордовиту поставу.

Для них характерна маленька голова, плоский лоб, міцний загнутий дзьоб, невеликий гребінь. Забарвлення може бути різне — від золотисто-пшеничного із золотистою шиєю до блакитно-пшеничного, строкатого, блакитного і чорно-білого. Стандартам відповідає будь-яке забарвлення птахів, головне - елегантна і горда постава. У курей цієї породи не повинно бути великих кісток і недолугості в рухах.

Маса півня досягає 2-3 кг, курки — 1,5-2 кг.

Господарська характеристика

Несучість у курей низька — до 50 яєць у перший рік.

Півні староанглійської породи, як і всі бійцівські птахи, б'ються між собою, тому їх краще тримати окремо або разом з курми.

Птахи невибагливі в їжі, але вимагають великого простору для розвитку мускулатури і підтримання гарної форми.