Юрія Дробязка, співвласника «Аграрної технологічної компанії» (АТК), знає чи не кожен в українському агросекторі. Він відомий прямолінійністю, бізнесовим поглядом на фермерство і технологією вирощування кукурудзи по кукурудзі. Аграрна спільнота щодо нього розділилася на два табори: одні щиро захоплюються Юрієм Геннадійовичем, інші критикують кожне його слово.

Втім, із головною тезою його останнього виступу важко не погодитися «В агросекторі заробляють усі, окрім самого аграрія». Низькі ціни на зерно, проблеми з портами й логістикою, несприятлива кон'юнктура ринку змушують фермерів дедалі сильніше затягувати паски. Саме цьому Юрій Дробязко присвятив доповідь на конференції «Вистояти й зрости: агробізнес у часи кризи». Як, на його думку, зекономити в сезоні, на чому заощаджувати не можна і чому варто замислитися про вихід за межі класичного фермерства — читайте в матеріалі на Kurkul.com.

«Той, хто колупається в землі, ніде багато не заробляє»

Нинішні труднощі галузі не зводяться до війни. Вона лише прискорила процеси, які тривали й раніше і які спікер спостерігав навіть у країнах, де війни немає

«Я був у США 2 роки тому. І таких сумних фермерів, без жодної війни, я не бачив ніколи», — розповів він.

Причину він бачить у будові ринку. Фермер конкурує з тисячами таких самих виробників, тоді як постачальники ресурсів працюють у значно монополізованішому середовищі й диктують умови.

«Фермерство — це найбільш демонополізований бізнес у світі. Один із найбільш демонополізованих. А всі, хто навколо фермера, вони більш монополізовані, і вони забирають у фермера що? Його маржу. Той, хто колупається в землі, ніде багато не заробляє», — пояснив співвласник АТК.

В Україні цей тиск довго врівноважували дешева оренда землі та система єдиного податку. Саме вони, за словами Юрія Дробязка, дали змогу багатьом розвинути власні господарства. Тепер ці переваги зникають, а орендні ставки в окремих районах досягли рівня, який спікер вважає надмірним.

 «Все-таки осяде ціна оренди землі. Вона тут уже стала дуже високою. От у районі Любара в нас уже ціна оренди землі — 405 доларів на рік за гектар. У голові не вкладається», — зазначив він.

Водночас спікер бачить у кризі й позитивний ефект. На його думку, з ринку поступово підуть випадкові гравці: портфельні інвестори, чиновники з вільними коштами та підприємці з інших галузей, які вкладали гроші в оренду землі, не займаючись сільським господарством безпосередньо. Це може знизити конкуренцію за паї та стримати зростання орендних ставок.

Як скоротити витрати в рослинництві, не втративши якості?

Перший крок до економії, за словами Юрія Дробязка, — переглянути статті витрат. Різати їх, однак, треба так, щоб не постраждала якість агротехнологій. Відмовлятися від якісного насіння на користь дешевшого, спікер не радить. Заощадити можна інакше, наприклад зменшивши густоту висіву.

Схожий підхід він пропонує і до захисту рослин. Скасовувати обробки не можна, а от переглянути вибір препаратів, на думку співвласника «АТК», саме час.

«З пестицидами не можна не робити якісь обробки, їх все одно доведеться робити. Але тут треба вибрати щось гідної якості. Пора перейти з якихось супербрендів за шалені гроші на якісь якісні речі, якими можна користуватися», — радить спікер.

Ще один резерв економії Юрій Дробязко бачить у мінеральному живленні. На його думку, господарства часто вносять надлишкові добрива. Частину потреби культур у поживних речовинах можна закрити за рахунок сівозміни. 

«Ці роки треба, звісно, сильно затягнути паски. Треба припинити викидати зайвий азот, фосфор. Може, у кого сівозміна така, що дозволяє добувати біологічний азот, підтягувати калій, то робіть це», — зазначив він.

Про обробіток ґрунту і вартість мотогодини

«Плуги — вбік. Припиніть витрачати мотогодини, людиногодини і пальне», — закликає Юрій Дробязко.

За його даними, собівартість мотогодини нового трактора потужністю 300+ к. с становить $82 без урахування фінансування та страховки. Якщо здавати таку техніку в роботу за цією ціною, вкладені кошти принесуть близько 10% річних. Аналогічний розрахунок 15 років тому давав  $23 за мотогодину і 15% річних. Тобто мотогодина подорожчала у 3,5 раза, тоді як кукурудза  за цей час подешевшала у 2-2,5 рази.

Читайте також: Як і де економить сівалка точного висіву — досвід господарств

Тиск на собівартість, за прогнозом спікера, лише зростатиме. Великих виробників техніки у світі лишилося троє, і стримувати ціни вони не збираються. 

«Я вам гарантую, що навіть якщо відкриються порти, через 10 років техніку ви викинете в утиль», — попередив він.

Юрій Дробязко залишає зимувати кукурудзу на полях

Ще одну статтю економії Юрій Дробязко бачить у післязбиральній доробці. На його думку, вибір культур і строків збирання має враховувати, скільки коштуватиме довести зерно до кондиції. Найпоказовіший приклад — кукурудза. Цього року спікер планує зібрати восени лише близько 30% посівів, а решту залишить на полі до весни. Так само він робив і минулого року. 

«Страшно, звісно, звучить, але я так роблю», — зізнався співвласник «АТК».

Головний аргумент — вартість сушіння. За нинішніх цін висушити кукурудзу, зібрану з вологістю 26–28%, обходиться дорожче, ніж коштує саме зерно. Навесні можна зібрати нормальний продукт без витрат на газ. 

Водночас він радить спершу оцінити, які посіви добре збережуться до весни. Ризик крадіжок спікер визнає, але вважає, що за великих площ він не критичний. Головне — не дати крадіжкам набути масового характеру.

Частину врожаю, за словами Юрія Дробязка, все ж варто зібрати восени. Так у господарства буде зерно для торгівлі, хоч би як склалася ситуація з портами, а склади зазнають меншого навантаження. 

Чи є вихід в переробці?

Скорочення витрат — лише один шлях. Другий, за словами Юрія Дробязка, доступний господарствам із вільними коштами і це переробка вирощеної продукції. Масштаб тут може бути різним, від виробництва готових продуктів до простого елеватора, який спікер також вважає різновидом переробки.

Інший варіант — тваринництво. Обираючи напрям, він радить враховувати місткість ринків. Внутрішній ринок, за його словами, малий і щороку стискається. Європейський Союз поруч, але українську агропродукцію туди пускають «із великим питанням», тож варто розуміти, що саме там матиме попит. Залишається ринок решти світу, куди логістика ускладнена, але вона є.

Саме логістика, на думку спікера, робить переробку вигіднішою за продаж сировини. Свою позицію Юрій Дробязко пояснив на прикладі однієї вантажівки місткістю 24 тонни. Кукурудза по $300/т — це $7 200, а по $100/т — це $2 400. Така сама вантажівка бичків у живій вазі коштує близько $120 000. 

«Навіть при ціні $5 000 за автомобіль, у вас вартість логістики виходить 4%», — пояснив співвласник АТК.

Водночас не кожен напрям тваринництва, на його думку, має експортні перспективи. Свинину, за словами спікера, експортувати нікуди, а яйця й курятину — є куди. Проте ринок курятини в Україні значною мірою монополізований, на ньому працює великий виробник і конкурувати з ним складно. Серед перспективних варіантів він також назвав виробництво індичатини, баранини та яловичини. Головною умовою успіху в переробці спікер вважає масштаб. 

«У кожної переробки є мінімальний розмір, у якому її є сенс робити. Є критично мінімальний розмір, менше якого робити її просто безглуздо, бо неможливо впровадити правильні технології», — наголосив він.

Утім, у цьому Україна, на думку Юрія Дробязка, має перевагу перед іншими країнами —  тут не доводиться перебудовувати застарілі виробництва, адже будувати можна одразу з нуля. 

© Kurkul.com, 2026 р.