Добре, коли за твоїм господарством стоїть 2-3 генерації фермерів, які залишили у спадок землю, досвід і розуміння аграрної справи. Але що робити, якщо ти лише починаєш цю історію? «Бортків Хоф» — саме такий випадок. Господарство створене у 2025 році, стартували зі 100 га родинної землі. За рік зембанк зріс майже на 100%. Але ще більше вражає навіть не це. А те, що таке молоде господарство вже має чітке бачення, куди рухатися. Тут проводять аналіз ґрунтів, вибудовують п’ятипільну сівозміну, експериментують із нетиповим для регіону льоном і не ставлять за мету рости заради самих гектарів.

Ми поговорили з керівницею «Бортків Хоф» Вікторією Папроцькою про те, як почати власну фермерську історію, коли за плечима немає готового господарства, чому агробізнес — це про постійний стрес та як його вгамовувати.

Як молодому господарству сформувати зембанк?

Kurkul.com: Розкажіть, як з’явилося господарство «Бортків Хоф».

Вікторія Папроцька: «Бортків Хоф» — це сімейний агробізнес. У нашій родині вже 5 поколінь пов’язані із землею, тому рішення створити власне господарство було для нас природним.

Мій батько багато років тому працював в Німеччині на сімейному господарстві. Там він побачив, як ціла родина разом працює на землі і мріяв створити щось схоже. Тому «ХОФ» у назві нагадує про ту німецьку сімейну ферму, а «Бортків» — це про наше село, родину і власну історію. 

Kurkul.com: Почнемо з ключового питання — як новоствореному господарству назбирати свій зембанк?

Вікторія Папроцька: Фактично все почалося з можливості обробляти власні земельні ділянки нашої родини. Оскільки родина у нас велика, на старті ми мали близько 100 га землі. А вже протягом наступних місяців почали поступово збільшувати його. На мою думку, тут найважливішою валютою є довіра.

Ми працюємо у своєму селі й люди знають нашу родину не перший рік. Вони бачать, як ми ставимося до землі, чи виконуємо свої зобов'язання. І це, напевно, один із головних факторів, який дозволив нам поступово розширюватися. Звичайно, просто бажання рости недостатньо. Потрібно мати можливість виконувати свої фінансові зобов'язання і показувати на практиці, що ти надійний партнер.

Kurkul.com: Базовий рівень ви пройшли. Чи є далі перспективи до розширення?

Вікторія Папроцька: Зараз більшість земель у нашій місцевості вже перебуває в активному користуванні, тому швидко збільшити земельний банк на десятки чи сотні гектарів досить складно. Але ми й не ставимо собі за мету розширюватися будь-якою ціною. Для нас набагато важливіше поступово зростати, добре працювати на тих площах, які вже маємо.

Тому важливо спочатку довести, що ти вмієш добре працювати, а вже потім можливості для розвитку з'являються самі.

Соя, льон і кукурудза: — як «Бортків Хоф» вибудовує сівозміну на 185 га

Kurkul.com: Скільки у вас зараз гектар в обробітку та які культури вирощуєте?

Вікторія Папроцька: Минулого року ми обробляли близько 150 га і вирощували переважно сою — 134 га. Також на 16 га мали кукурудзу.

Цього року засіяли вже понад 185 га. Структура посівів змінилася: маємо трохи більше 102 га сої, 22 га льону і понад 60 га кукурудзи.

Kurkul.com: Як вибудовуєте сівозміну? 

Вікторія Папроцька: Льон цього року посіяли після сої. Частина сої йде після сої, а кукурудза — після кукурудзи. Звичайно, з точки зору класичної сівозміни це не ідеальна ситуація. Але наше господарство ще молоде, і на момент початку роботи ми отримали вже сформовану структуру попередників. Тому одразу зробити повноцінну сівозміну було просто неможливо.

Зараз ми поступово виходимо на п'ятипільну сівозміну. У перспективі хочемо чергувати п'ять культур: пшеницю, ріпак, льон, сою та кукурудзу. 

Минулого року основними культурами були соя і кукурудза, цього року ми додали льон, а під врожай 2027 плануємо вже сіяти озимий ріпак.

Тобто приблизно за 3 роки хочемо повністю перейти до цієї системи. Для нас важливо не просто мати 5 різних культур, а правильно їх чергувати: враховувати попередники, потреби ґрунту, фітосанітарний стан полів і технологію вирощування кожної культури.

«Система живлення сої принесла +10% до врожайності» 

Kurkul.com: Аналіз ґрунту нерідко вважають базою для середніх та великих господарства. У вашому випадку, чи були на це ресурси?

Вікторія Папроцька: Так, аналіз ґрунту ми проводили. І я вважаю, що це один із ключових інструментів, без якого сьогодні складно грамотно планувати роботу господарства. Для нас він став відправною точкою для системи живлення і планування посівів.

Наші ґрунти переважно лужні, із pH близько 8. При цьому вони мають низьку забезпеченість фосфором і високий вміст калію. Тому ми не можемо просто взяти якусь універсальну схему живлення і використовувати її на всіх полях. Потрібно враховувати конкретні властивості наших ґрунтів, особливо коли йдеться про фосфор.

Наприклад, через лужну реакцію ґрунту ми дуже уважно підбираємо форми фосфорних добрив, щоб рослина могла отримати його саме в доступній формі.

Також результати аналізу враховуємо при плануванні сівозміни, виборі культур і загалом побудові системи живлення.

Kurkul.com: Цікаво дізнатись, яка система живлення у ваших ґрунтів?

Вікторія Папроцька: Переважно спираємося на монодобрива. Фосфор — амофос. Калій — Корн-Калій та хлористий калій. Азотне живлення повністю даємо у формі сульфату амонію. Для наших ґрунтів це важливо, бо він дозволяє частково підкислювати карбонати.

Також використовуємо американський полімер Nutricharge, який допомагає захищати фосфор від зв'язування кальцієм. Минулого року на сої він показав у нас досить хороший результат — приблизно +10% прибавки, або близько 0,36 т/га. Тому бачимо сенс використовувати його й надалі.

Kurkul.com: Яку систему обробітку ґрунту використовуєте?

Вікторія Папроцька: Я б назвала нашу систему обробітку адаптивною. В більшості — це глибоке розпушення. Воно покращує структуру ґрунту, руйнує ущільнені шари й створює нормальні умови для розвитку кореневої системи.

Але при цьому ми не є прихильниками підходу, коли одна технологія використовується абсолютно всюди. Дивимося на конкретне поле, культуру, попередник і, звичайно, на погоду. 

Наприклад, після пізніх культур, як соя чи кукурудза, ми часто застосовуємо класичну оранку на зяб. Після пізнього збирання може просто не залишитися достатнього погодного вікна для якісного глибокого розпушення. І тоді краще вчасно виконати оранку й нормально підготувати поле до наступного сезону, ніж чекати і втратити оптимальні строки.

Чому в «Бортків ХОФ» зробили ставку на льон?

Kurkul.com: Льон — досить нетипова культура для малих господарств тим паче на Заході країни. Що змусило звернути увагу саме на цю культуру?

Вікторія Папроцька: Наші агрономи з льоном знайомі давно, тому для нас це не зовсім експериментальна культура. Насамперед нам сподобалося те, як льон вписується в нашу сівозміну. Він є хорошим попередником під озимі, не має спільних із нашими основними культурами хвороб і шкідників. Тобто він дозволяє урізноманітнити сівозміну і зменшити фітосанітарні ризики.

Крім того, льон не надто вибагливий у догляді та не потребує великої кількості вологи. Цього року для нас це було особливо актуально. Як для Львівщини, була справді посуха.

Цього року вирощували новинку для нас — сорт німецької селекції Баланс від NPZ. 

Kurkul.com: Окрім посухи, чи були ще якісь нюанси?

Вікторія Папроцька: Найбільше — під час збирання. Стебло льону дуже волокнисте, тому може намотуватися на робочі деталі комбайна і створювати додаткове навантаження на техніку. Тому тут дуже важливо добре підготувати комбайн і жатку, мати справні або нові ножі. 

Також важливо правильно визначити строки збирання і вчасно провести необхідні технологічні операції, зокрема десикацію.

Але якщо процес контролює досвідчений механізатор та агроном, ці ризики цілком можна нівелювати. 

Kurkul.com: Багато хто сіє льон і потім розчаровується…

Вікторія Папроцька: Тут не погоджусь. Я бачу в цій культурі хороший потенціал саме для України. Через зміни в логістиці та санкційні обмеження до основних країн виробників льону,  росії та Казахстану, відкриваються додаткові можливості саме для українського виробника, зокрема на європейському ринку. 

В Україні поки що не так багато потужностей із переробки льону, тому для виробників привабливий експорт.

Kurkul.com: Все ж таки, чи рахується економіка з цією культурою?

Вікторія Папроцька: Попри загальні труднощі сезону, льон у результаті виявився для нас однією з більш вдалих культур. Щоправда, через дефіцит опадів ми отримали нерівномірні сходи, тому цей сезон теж дав нам певний досвід і показав, на що потрібно звертати увагу наступного року.

Льон можна вирощувати з відносно невеликими затратами. За правильно підібраної технології він може давати досить стабільний середній дохід із гектара. Тому співвідношення вкладень, потенційної дохідності та ризиків для нас виглядає цікавим.

Посуха, зростання собівартості й пошук каналів збуту

Kurkul.com: Охарактеризуйте сезон 2026 одним словом.

Вікторія Папроцька: Посуха. Погодні умови цього року були для нас непростими. Особливо складною була посівна сої. Опадів було дуже мало, тому ми хвилювалися, що сходи будуть нерівномірними.

Але погода найбільше вдарила по кукурудзі. Місцями вона просто почала втрачати свій потенціал і підгорати.

Для льону така погода виявилася не настільки критичною, хоча й там через дефіцит вологи ми отримали нерівномірні сходи.

Kurkul.com: Чи були труднощі з хворобами/шкідниками?

Вікторія Папроцька: Щодо шкідників, то цього сезону активних проблем практично не спостерігали. Це єдиний плюс від посухи. На окремих ділянках кукурудзи мали проблему з діабротикою. Але ми її своєчасно виявили та проконтролювали, тому значних втрат вона не спричинила.

Щодо хвороб, тут ми більше працювали на випередження. Постійно моніторили посіви, дивилися на погоду, фази розвитку культур і за необхідності проводили профілактичні обробки. Тобто наша основна стратегія — постійно спостерігати за полем і реагувати на проблему ще до того, як вона стане серйозною.

Kurkul.com: Ви ще не починали жнива, але все ж за вашими очікуваннями, чи буде позитивна рентабельність цього сезону?

Вікторія Папроцька: Вже зараз очевидно, що собівартість буде вищою, ніж ми закладали у свої розрахунки ще у 2025 році. Суттєво зросла вартість добрив. Причому навесні проблема була не лише в ціні, а й у їхній доступності. Також значним фактором залишається вартість дизельного пального.

Ми працюємо в умовах, коли дуже складно щось точно спрогнозувати наперед. Є війна, економічна нестабільність, постійні зміни на світових ринках. Ти можеш закласти певну ціну ресурсу у свій бюджет, а через кілька місяців вона вже буде іншою. Те саме стосується і ціни готової продукції.

Тому остаточні показники собівартості та рентабельності можна буде оцінити вже після завершення сезону та реалізації врожаю.

Kurkul.com: З практики минулого сезону, куди реалізовуєте вирощене?

Вікторія Папроцька: Ми намагаємося реалізовувати продукцію безпосередньо українським переробним підприємствам або трейдерам. Сою та кукурудзу минулого року ми здавали трейдерам, а далі ця продукція вже йшла на експорт.

Для нас важливо мати декілька можливих каналів збуту, тому що ситуація на ринку постійно змінюється і потрібно мати можливість обирати найбільш вигідний та надійний варіант.

«Аграрний бізнес — це не про «виростив, продав, заробив»

Kurkul.com: У профілі вашого господарства є фраза «працюємо на землі з любов'ю». Як це проявляється на практиці?

Вікторія Папроцька: У нашій родині ця любов до землі передається вже п'ять поколінь, тому для нас це не просто красива фраза. Аграрний бізнес — це далеко не лише «виростив, продав, заробив». Це турбота про землю, дотримання сівозміни, не виснажувати ґрунти, постійне навчання і пошук кращих технологій.

Іноді витримати всі випробування, які приносить один сезон, а тим більше роки роботи в сільському господарстві, просто неможливо без щирої любові до своєї справи.

Kurkul.com: Ваша філософія про стабільність. Тим не менш кажуть, що немає більш азартних людей, ніж аграрії…

Вікторія Папроцька: Ти постійно залежиш від того, на що не можеш вплинути —  погоди, цін на продукцію та ресурси, економічної ситуації. Буває, що вкладаєш величезну кількість сил, коштів і часу, а потім результат залежить від того, чи буде кілька тижнів дощу. Але любов до роботи допомагає пережити складний сезон, зробити висновки і знову почати наступний.

Kurkul.com: Що найбільше любите у своїй роботі?

Вікторія Папроцька: Якщо говорити суто емоційно, то, мабуть, ніщо не зрівняється із заходами й сходами сонця, які ти зустрічаєш у полі. Можеш просто йти своїм полем, дивитися на рослини, оцінювати майбутній урожай і розуміти: те, що зараз перед тобою, — це результат твоєї роботи.

Мене дуже надихає саме це відчуття, що твоя праця має конкретний результат і що вона потрібна. 

Kurkul.com: А що найважче?

Вікторія Папроцька: Найважче — це постійне хвилювання. За сходи, за стан рослин, за погоду, за врожай. За те, чи встигнемо вчасно зібрати. Чи не виникне проблем із технікою. Чи буде нормальна ціна на продукцію. Є ще нестабільні ціни на дизельне пальне та добрива, їхня доступність, нові вимоги держави, поступова адаптація до європейських стандартів, різні складнощі у взаємодії з державними органами. Є дуже багато речей, які ти просто не можеш контролювати.

Kurkul.com: То чи є панацея для умовного аграрія-тривожника?

Вікторія Папроцька: Мене заспокоює усвідомлення, що якщо ти працюєш чесно, виконуєш свої зобов'язання і дотримуєшся закону, то можеш бути спокійним за свою роботу і знати, що маєш право відстоювати свої інтереси.

І дуже допомагає те, що ми працюємо родиною. У тебе завжди є люди, з якими можна розділити і хвилювання, і відповідальність, і маленькі перемоги. Тому, якою б складною не була ситуація, ти розумієш — разом ми зможемо знайти вихід.

© Kurkul.com, 2026 р.