Часто фермерським господарствам на тимчасову сезонну роботу потрібні працівники. Як їх оформляти, проводити по бухгалтерії? Відповіді на ці запитання дає Олександр Золотухін, консультант з оподаткування і бухгалтерського обліку. 

Цивільно-правові чи трудові договори?

Найзручніше в цьому разі укласти з тимчасовими працівниками договір цивільно-правового характеру (ЦПХ). І це буде класичний договір ЦПХ, з тими особливостями, які висувають до нього представники в тому числі державних органів (Мінпраці тощо).

Наприклад, працівника наймають збирати овочі. Оплачують за кількість зібраної продукції. Графіку збирання не встановлюють. Показали поле – збирай скільки хочеш. Хочеш – працюй годину, дві, три, десять в день. На кількість витраченого часу не дивляться. Тільки на кількість зібраного урожаю. Табелі обліку робочого часу не оформляють.

Такі договори укладають відповідно до норм Цивільного кодексу. В договорі записують вид роботи, який працівник береться виконати, наприклад, збирати овочі, пишуть розцінку за кілограм зібраного. По закінченні виконання роботи між працівником і ФГ складається акт виконаних робіт, в якому записують, скільки працівник зібрав продукції, перемножують на розцінку і знаходять суму, яка належить працівникові. Далі з цієї суми відраховують податки і на руки працівник отримує суму за мінусом податків. Податки ФГ має перерахувати до бюджету.

Які податки сплачувати з виплат за ЦПХ?

ПДФО

Сума винагород за ЦПХ включається до складу оподатковуваного доходу працівника, тобто, оподатковується ПДФО, за ставкою 18% (див. пп. 164.2.2, п. 167.1 Податкового кодексу). Такий дохід має бути відображено у формі № 1ДФ з ознакою доходу «102».

Військовий збір

З суми винагороди утримується військовий збір за ставкою 1,5% (див. п. 16-1 підр. 10 розд. ХХ Податкового кодексу).

ЄСВ

22% з суми нарахованої винагороди (див. п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI).

Причому нарахування ЄСВ здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування за місяць, яка становить 15 розмірів встановленої законом мінімальної зарплати (п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 7 Закону). В поточному році мінімалка 3 723 грн. То ж максимальна база нарахування – 55 845 грн. (3 723 х 15). Таким чином, якщо фізособі нарахували до виплати за місяць 60 000 грн., ЄСВ будуть рахувати тільки з 55 845 грн.

Якщо строк виконання роботи більше календарного місяця, ЄСВ нараховують на суму, котру визначають, розділивши суму доходу, виплаченого за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована (ч. 2 ст. 7 Закону).

На відміну від ПДФО і військового збору, ЄСВ нараховується на суму доходу. Фактично вона нараховується за рахунок ФГ.

Приклад

Працівник збирав овочі відповідно до укладеного з ФГ договору з надання послуг (договір ЦПХ). Відповідно до акту приймання-передачі, обсяг наданих послуг склав 5 000 грн.

ФГ має утримати і нарахувати:

• ПДФО – 900 грн. (5 000 х 18%).
• Військовий збір – 75 грн. (5 000 х 1,5%).
• ЄСВ – 1 100 грн. (5 000 х 22%).

На руки працівник отримає 4 025 грн. (5 000 – 900 - 75).

А всього для ФГ послуги працівника обійдуться у суму 6 100 грн. (5 000 + 1 100).

 

В чому основний недолік укладення договорів ЦПХ?

Підвищена увага до них контролюючих органів, в першу чергу Держпраці. Два роки, як в Україні суне кампанія по виявленню неоформлених працівників. Під коток попадають і працівники, оформлені ЦПХ. Усіма силами намагають визнати такі договори недійсними, перекваліфікувавши їх на трудові договори. З цією метою намагаються виявити ознаки трудових договорів у відносинах, оформлених договорами ЦПХ.

Причина?

Значні штрафи, які мотивують шукати і знаходити порушення навіть там, де їх немає. В першу чергу штраф відповідно до ст. 265 КЗпП, який у 2018 році становить 111 690 грн. І купа інших штрафів.

То ж може статися, що ви цілком правомірно уклали договір ЦПХ, але перевіряючі в гонитві за штрафами розглядають такий договір недійсним. І вам доведеться пройти сім кругів ада, щоби довести своє. Причому не факт, що суд стане на вашу сторону.

Відтак значно безпечніше укласти трудовий договір. Причому це буде строковий трудовий договір, укладений з тимчасовим чи сезонним працівником.

Сезонні працівники

Сезонними вважаються працівники, що виконують сезонні роботи – роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців (п. 1 Указу про сезонні роботи – Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 р. № 310-ІХ «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах»).

Вичерпний перелік сезонних робіт наведений у Списку сезонних робіт (Список сезонних робіт і сезонних галузей, затверджений Постановою КМУ від 28.03.1997 р. № 278). «Вичерпний» - означає, що тільки якщо працівник виконує наведені там роботи, він може вважатися сезонним.

Наприклад, в зазначеному Списку є п. 3 «Сільське господарство», де зазначені роботи в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмелярстві, на вирощуванні і збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, лікарських рослин.

Отже, сезонна робота - це яка не перевищує шість місяців протягом року і яка передбачена Списком.

Тимчасові працівники

Тимчасовими вважаються працівники, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), - до чотирьох місяців (п. 1 Указу про тимчасових робітників - Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 р. № 311-ІХ «Про умови праці тимчасових робітників і службовців»). Тобто, з тимчасовими працівниками укладається строковий трудовий договір.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП).

Тобто, строковий договір укладається тільки якщо:

• робота в принципі не може бути постійною,
• умови виконання роботи не передбачають постійності (заміщення тимчасово відсутнього працівника),
• такими є інтереси працівника (про що працівник пише в заяві на роботу),
• це передбачено законодавством (наприклад, виконання оплачуваних громадських робіт).

Особливості тимчасових і сезонних працівників

Встановлені КЗпП, Указами про сезонні роботи, про тимчасових робітників:

• не встановлюється випробування при прийманні на роботу;
  працівники мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це ФГ письмово за три дні;
• з ініціативи ФГ договір може бути розірвано з підстав, передбачених ст. 40, 41 КЗпП, окрім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП, а також з додаткових підстав, встановлених Указами про сезонні роботи, про тимчасових робітників (при зупиненні робіт на підприємстві на строк більш як на два (для тимчасових - одного) тижні з причин виробничого характеру або скорочення робіт на підприємстві; при неявці працівника на роботу безперервно протягом більше одного місяця (для тимчасових – двох тижнів підряд) внаслідок тимчасової непрацездатності);
• відпустка надається пропорційно до відпрацьованого часу (див. ст. 6 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки»). Те саме стосується компенсації за невикористану відпустку.
• при звільненні тимчасовим, сезонним працівникам у загальному порядку виплачується вихідна допомога при звільненні (ст. 44 КЗпП). Розмір вихідної допомоги складає середній заробіток за тиждень для сезонних працівників та за три дні для тимчасових;
• допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року (ч. 2 ст. 22 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Окремі особливості для тимчасових працівників:

• ФГ може розірвати трудовий договір достроково з власної ініціативи при невиконанні працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
• Якщо договір укладено на строк не більше шести днів, працівник у межах цього строку може бути залучений до роботи у вихідний, святковий або неробочий день без згоди профспілкового органу. За роботу в ці дні інші дні відпочинку не надаються, а робота оплачується в одинарному розмірі.
• Трудовий договір вважається укладеним на невизначений строк, якщо працівник пропрацював більше двох (чотирьох) місяців і жодна зі сторін договору не зажадала припинення трудових відносин; працівника звільнили і знову прийняли на те саме підприємство після перерви, яка не перевищує одного тижня, якщо при цьому строк роботи до і після перерви загалом перевищує два (чотири) місяці.

Окремі особливості для сезонних працівників:

• Стаж роботи на даному підприємстві підсумовується і вважається безперервним, якщо вони пропрацювали сезон повністю, уклали трудовий договір на наступний сезон і повернулися на роботу в установлений строк. Час міжсезонної перерви не зараховується до безперервного стажу роботи.
• Робота протягом повного сезону на роботах за Списком сезонних робіт зараховується в стаж роботи для нарахування пенсій за рік роботи. Інші сезонні роботи зараховуються в стаж роботи за їх фактичною тривалістю (ст. 61 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»).

Оплата праці сезонним і тимчасовим працівникам нараховується, оподатковується і відображається в обліку так само, як і інших працівників, без жодних особливостей.

Як оформити тимчасових, сезонних на роботу, як їх звільнити?

Оформляють у загальному порядку: працівник пише заяву, на підставі заяви видається наказ про прийняття на роботу і робиться запис до трудової книжки.

Особливість: в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу має бути зазначено, що працівник приймається на сезонну (тимчасову) роботу, із вказанням строку. Працівник ознайомлюється з цим фактом, підписуючи наказ.

Трудова книжка на сезонного (тимчасового) працівника заповнюється в загальновстановленому порядку (п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.1993 р. № 58, далі – Інструкція № 58). Про характер роботи (тимчасовий, сезонний) в книжці не пишуть. Але якщо працівник відпрацював у ФГ повний сезон і наступного року знову уклав відповідний договір на наступний сезон, стаж роботи у даному ФГ вважається для нього безперервним. При цьому у графі 3 «Відомості про роботу» роблять запис «Безперервний стаж роботи зберігається» (п. 2.19 Інструкції № 58).

Звільняються тимчасові та сезонні працівники згідно з наказом, який видається в останній день дії договору. У наказі пишуть приблизно так: «Звільнити [такого-то з такої-то дати] у зв’язку з закінченням строку трудового договору, п.2 ст. 36 КЗпП». Те саме записують і у трудову книжку.

Kurkul.com, 2018 р.