Математика агробізнесу
Вирощування сої
за класичною
технологією
Соя належить до найбільш поширених зернобобових та олійних культур. Це однорічна трав'яниста культурна рослина родини бобових, зовні подібна до квасолі. Культурну сою вирощують у більш ніж 60 країнах на всіх континентах. Насіння сої, тобто «соєві боби», служить сировиною для широкого спектра харчових продуктів, а високий вміст білка і цінних харчових компонентів дозволяє використовувати її як недорогий замінник м'яса та молочних продуктів.

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Соєва лихоманка» за підтримки компаній Євраліс Семенс Україна, Заатбау Україна, Дунай Агро, Агрітема, та Насіннєвої Асоціації .
ТОП-10 цікавих фактів про сою
1
Точний час, коли наші предки почали вирощувати сою, невідомий, але вчені стверджують, що сталося це не менше 5-7 тис. років тому.
2
У Європі сою як сільськогосподарську культуру вперше представили в 1873 році під час міжнародної виставки в Австрії. А ось на території царської Росії сою уперше спробували тільки під час російсько-японської війни 1904-1905 років.
3
Перше місце у світі за споживанням сої займає Китай.
4
Щорічно у світі вирощують більше 300 млн т сої. У 2018 році 90% всього світового виробництва сої розділили між собою США, Бразилія, Аргентина, Китай та Індія.
5
Досить довго в Євразії для сої не могли знайти загальну назву. Були запропоновані такі найменування як олійний горох, олійний біб, боби Габерландта і навіть гарний латинський відповідник — гліцинія.
6
Соя надзвичайно поживна, а вміст білка в ній може сягати 50%.
7
Соя є важливим компонентом у виробництві продуктів харчування для людей, а також збалансованих кормів для тварин.
8
Унікальність сої полягає в тому, що з неї можливо приготувати сурогати багатьох інших продуктів, починаючи від молока, кави і закінчуючи м'ясом.
9
Соя частіше за всіх інших рослин піддається генетичним модифікаціям.
10
Геном сої був повністю розшифрований у 2010 році. Обсяг даних склав 1 115 мегабайт.

Огляд ринку

Соя в Україні
Соя — дуже затребуваний вид бобових, який використовують у багатьох сферах харчового та промислового виробництва. На цю продукцію є попит на ринку оптових покупців, тож фермеру є сенс працювати в напрямку виробництва сої. Зацікавленість у вирощуванні цієї культури зростає й надалі, оскільки відкриваються нові можливості для її збуту за кордон, і особливо це стосується такої країни як Китай — найбільшого імпортера сої у світі.

Останніми роками для багатьох аграріїв України соя стала основною високомаржинальною культурою. Вона може дати до 25-30 тис. грн з 1 га. Навіть коли від цієї суми відняти витрати на виробництво, все одно залишається приваблива цифра. За даними «Інституту аграрної економіки», рентабельність вирощування цієї бобової культури в Україні складає 34%.

За даними проекту Урожай онлайн 2018, торік в Україні зібрали 4,46 млн т сої. Загальна площа посівів становила 1,73 млн га, що на 13% менше показників 2017 року. Але, у цілому, виробництво цієї культури зросло на 14,4% через збільшення середньої врожайності з 2 до 2,58 т/га. Найбільші врожаї припадають на Хмельницьку, Київську, Житомирську та Полтавську області.

Соя: у чому цінність золотого боба?
«Соя — дуже цікава культура, нова для нас. Тому відверто скажу, що напрацьованої технології вирощування сої, яка б давала стабільні результати, поки немає. Років п'ять тому ця культура стала дуже популярною, на хвилі ейфорії ми теж нею захопилися. Але кілька посушливих років показали, що не все вдається і що не все ми знаємо. Пошуком успішної технології займаємося постійно», — каже директор господарства «Україна-2001» Олександр Камінський із Хмельниччини, але додає: на деяких полях йому вже вдавалося зібрати по 4-5 т/га сої.
Секрети й особливості вирощування сої від Олександра Камінського

Цікавим є той факт, що від цієї культури переважно відмовляються великі сільгосппідприємства (-6,4% до 2017 р.), тоді як у домашніх господарствах сої стає все більше (+7%).

У 2019 році прогнозується приблизно такий же результат. У 2019/20 МР українські виробники запланували виділити під сою 1,8 млн га посівних площ, що на 6% (112,5 тис. га) більше, ніж минулого сезону.
Завдяки такому високому експортному та внутрішньому попиту ціна сої, попри значний валовий збір, залишається в Україні доволі високою.

За даними аналітиків Євраліс Семенс, у першій половині червня 2019 року вартість соєвих бобів на українському ринку знаходилася на позначці 8 950 грн/т EXW. У доларовому вираженні вона зменшилася з $339,2 до $336,6/т EXW. Експортні ціни укріпилися з $320 до $330/т FOB, реагуючи на зовнішній попит, а також недостатню пропозицію олійної культури від аграріїв. Базис по відношенню до ф'ючерсних цін на Чиказькій біржі скоротився з $25 до $22/т. Відмічається, що фундаментальна картина світового ринку вказує на можливий ціновий тиск, пов'язаний із розширенням посівних площ у найбільших країнах-виробниках (окрім США). Незважаючи на це, ціни в Україні ще можуть показати короткострокове зростання, реагуючи на експортний попит, підвищення цін на соєву олію та соняшникове насіння.

Як інформує Zernotorg.ua, ціна на сою в Україні протягом першого півріччя 2019 року коливалася в таких межах:
Ціна на сою в Україні
Порти Миколаївської областіПорти Одеської області
грн/т $/тгрн/т$/т
грудень 2018918831410035327
січень 201992113229707328
лютий 201989273219600329
березень 201988983139116318
квітень 201989383089097308
травень 201990533079135307
Соєві тенденції у світі
За прогнозом USDA на 2018/2019 МР, світове виробництво сої досягне 362,07 млн т, а світовий експорт — 148,56 млн т. . Для порівняння: у 2014/2015 МР поставки сої на світовий ринок ледь перевищували 126 млн т, а в 2005/2006 МР не досягали і 64 млн т.

Проте останнім часом на світовому ринку сої відбуваються суттєві перетворення. Якщо раніше основним джерелом надходження сої в Китай були США, то зараз торгове протистояння Вашингтона і Пекіна перекрило цей напрям. Тепер КНР закуповує сою в Латинській Америці. А тутешні виробники значно збільшили свою частку на соєвому ринку за останні роки.

Навігація по соєвому ринку

Але Китай, як і раніше, залежний від зарубіжних поставок сої, оскільки є найбільшим споживачем цієї культури в світі: 30% всього світового попиту припадає саме на цю країну.

Ціни на сою в США впали через відсутність попиту з китайської сторони. Китай почав платити додаткову премію за бразильську сою.
А Євросоюз вирощує 1 млн т сої, споживає 31 млн т. Тож почав купувати дешеву сою з США. У першій половині 2018/2019 МР імпорт сої з США в ЄС збільшився на 112%. А ось імпорт з Бразилії скоротився на 25%. У той же час на 80% також скоротився імпорт з Канади, України та Парагваю.

Зрештою, частка України поки невелика, і є перспективи до збільшення. Економічний інтерес до сої поступово росте. У європейській Асоціації «Дунайська Соя» сподіваються, що наша країна збереже статус найбільшого виробника сої в Європі і поставлятиме власну високоякісну продукцію для європейських переробників.
Українським виробникам сої варто розуміти, які вимоги висувають іноземні замовники, щоб могли відповідати цим вимогам з точки зору технологій вирощування, стандартів якості, простежуваності технологічних процесів (від вибору насіння до готового продукту переробки). Щоб мати можливість гідно конкурувати з іншими постачальниками на європейському ринку.

Соєва інтеграція України: меседжі Дунайської сої

Збут та переробка сої

Соя є цінною білко­во-олійною куль­ту­рою, яка має ши­ро­кий спектр ви­ко­ри­с­тан­ня у кор­мо­ви­роб­ництві, хар­човій промисловості, її також застосовують для технічних цілей та в ме­ди­цині.

Отож, цю зернобобову культуру використовують для виробництва соєвого насіння, крупи, борошна, молока, окари (однорідної вологої маси з високим вмістом протеїну), сиру, тофу, м'яса, олії, шроту та макухи.

Соєвий шрот: від виготовлення до споживання

Фахівці компанії «Агрітема» запевняють, що сьогодні вирощування сортів проводиться у двох напрямках: харчової сої та фуражної (годівля, олія). Для переробки придатні будь-які сорти з вмістом протеїну не менше 32%. У харчовій промисловості використовують сорти з світлим рубчиком і певними смаковими властивостями.

Близько 22% торішнього рекордного врожаю сої українські компанії переробили, а решту — майже 53% — експортували.

АгроЕкспедиція Соя-2018. Що ділитимуть імпортери й переробники?

Фахівці агроринку позитивно оцінюють перспективи нарощування виробництва сої в Україні і, відповідно, її переробки та виробництва соєвої олії. Теоретично вже сьогодні Україна може виробляти за рік понад 500 тис. т цього продукту, а в ідеалі забезпечити до 1 млн т. А це — гарантована участь у ТОП-10 на світовому ринку соєвої олії. Навіть якщо «переполовинити» такі оптимістичні прогнози, Україна може щільно вписатися в перелік 20 провідних світових виробників.

ТОП-20 виробників соєвої олії 2017
Великий потенціал соя має як сировина для виробництва шроту: лише в 2017 році українські компанії виробили 535 тис. т цього продукту. Саме виробництво соєвого шроту в Україні може стати досить перспективним напрямком у найближчі роки. Адже країни Євросоюзу на 93% залежать від імпорту сої і рослинного протеїну у вигляді соєвих шротів. Наразі провідні гравці ринку активно продовжують нарощувати потужності з переробки соєвих бобів, у тому числі через скасування в Україні відшкодування ПДВ при експорті олійних культур.

Відміна експортного ПДВ на ріпак, сою та соняшник: хто і навіщо?

Але, загалом, соя залишається експортоорієнтованою культурою. Внутрішнє споживання соєвих бобів в Україні в 3-3,5 рази менше, ніж зібраний врожай. Протягом двох останніх сезонів воно становить близько 1,3 млн т. Тому не дивно, що на світовому ринку позиції України сильніші в експорті сої, ніж в її переробці.

Утім, в обох номінаціях Україна є сильним гравцем: за обсягами виробництва сої вона посідає восьме місце в світі, а за обсягами експорту — шосте.

ТОП-10 експортерів сої з України 2018

Зрештою, соя на полях українських аграріїв усе більше укріплює свої позиції та стає невід'ємною частиною сівозміни.


Технологія вирощування

Соя має грубий стрижневий корінь, який проникає на глибину ґрунту 1,5-2 м. Також є довгі бічні корені. Основна маса коріння залягає в орному шарі. Глибина залягання кореневої системи залежить від сорту та умов вирощування.

Стебло сої має висоту від 0,2 до 2 м, може бути товсте або тонке, прямостояче або витке чи нутуюче. Стебло сої і бокові гілки закінчуються суцвіттям або витягнутою верхівкою, яка несе листки. Основні форми куща — стисла або компактна, проміжна, розкидиста.

Уся рослина покрита опушенням, його колір буває рудий або білий. При достиганні стебло сої набуває жовтого, буро-жовтого, рудого кольору. Листки сої складні, трійчасті з прилистниками. Форма і розмір листка різні навіть на одній рослині. Суцвіття — багатоквіткова проста китиця, що має 15-26, а іноді більше квіток.

Плід сої — біб. Боби опушені, вкриті волосками, як і вся рослина. Вирізняють крупні боби (6-7 см), середні (4-5 см), дрібні (3-4 см). Кількість насінин у бобі від 1 до 4 (частіше 2-3): зазвичай ця ознака успадковується. На рослині можуть бути від 10 до 350 бобів. Вони розташовуються відносно рівномірно, стисло, у верхній або нижній частині рослини. Висота прикріплення нижнього бобу становить від 2 до 30 см. Це залежить від способу і густоти посіву. Насіння сої відрізняється за формою, кольором і величиною. За формою буває кулясте, овальне і видовжене. Маса 1000 насінин коливається від 45 до 310 г.

Соя має підвищені вимоги до забезпечення вологою і теплом. Потреба в теплі зростає від проростання насіння до сходів, а потім до цвітіння і формування насіння. Під час дозрівання вимоги до температури дещо зменшуються.
Розташування посівів і попередники
Сою можна вирощувати на всіх типах ґрунтів, проте вони не повинні бути кислими й мало аерованими. Не підходять піщані та камінні, які зазвичай надто сухі, мають погану текстуру і низький вміст органічної матерії. Оптимальний рівень pH для сої коливається в межах від 6,2 до 7,0.

Соя не переносить тривалого затоплення (більше 3 днів), засолення і кислотності нижче за рН 5,5. Важливо, щоб ґрунт мав гарний дренаж для достатнього постачання кисню кореневій системі та хорошу родючість для забезпечення нормального розвитку коріння. Важливою є і добре вирівняна поверхня ґрунту, що полегшує збирання врожаю.

На перших етапах росту у сої розвивається потужна коренева система, а ріст рослин сповільнений. Як говорять спеціалісти «Агрітема», соя практично неконкурентна з бур'янами до 5-го трійчастого листка та потребує хорошого гербіцидного захисту.

Кращими попередниками для цієї культури є малозабур'янені поля після озимих і ярих зернових. Ці культури швидше за інші звільняють поля, що дозволяє провести багаторазові обробітки у системі основної підготовки ґрунту. Висівають сою також після просапних — кукурудзи, картоплі, буряка чи інших овочевих культур. На попереднє місце повертають не раніше, ніж через 3-4 роки. Не варто висівати сою після соняшника і зернобобових культур.

Соя є відмінним попередником для інших культур сівозміни. Залишаючи в ґрунті після збирання добре розвинену кореневу систему з бульбочковими бактеріями, вона сприяє нагромадженню азоту (60-80 кг/га), поліпшенню структури й родючості ґрунту. Соя використовує важкорозчинні поживні речовини з нижніх шарів ґрунту і включає їх у кругообіг живлення. У середньому на 1 га вона залишає близько 40-60 кг азоту, 20-25 кг фосфору і 30-40 кг калію.
Насіннєвий матеріал
Досвідчені фермери кажуть, що вдало вибраний сорт сої та якісне насіння — 50% успіху. Часто в багатьох країнах світу сорти сої на 30-60 % визначають майбутній урожай.

Необхідно, у першу чергу, розуміти, що у світі використовують два типи селекції сої: звичайна, методом схрещування батьківських рослин, і метод генної інженерії. В Україні сорти, отримані методом генної інженерії, вирощувати заборонено.

Але, на відміну від зарубіжних країн, українські аграрії часто вибирають ГМ-насіння. Так, кількість ГМ-сої в Україні досягла 60%, як запевняє агроном компанії «Агрітема» Павло Волинець. Контролю та покарання за це на державному рівні поки немає, але насправді така ситуація дуже дискредитує вітчизняного виробника в очах потенційних закупівельників нашої продукції у Європі та світі.

Отож, вибір правильного сорту, на переконання експертів «Євраліс Україна», залежить від вимог ринку та агровиробника. Найбільш привабливими є сорти сої, здатні забезпечити рентабельну врожайність і пластичність вирощування за різних технологій.

Основними критеріями оцінки при виборі сорту є продуктивність, тривалість вегетаційного періоду, стійкість до осипання та вилягання, стійкість до хвороб і шкідників. А у зволоженій зоні і під час зрошення — стійкість до тимчасового перезволоження, у посушливій зоні — до посухи, тобто здатність до пристосування в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах.

Ще при виборі необхідно звертати увагу на харчові властивості — вміст білка, що прямо пропорційно впливає на вартість вирощеної продукції; особливі характеристики для певних ринків збуту, наприклад, світлий рубчик для вищого сорту тощо.

Отож, як кажуть фахівці компанії «Заатбау Україна», треба завжди пам'ятати про можливість планування виходу рівня білку з гектара. Звичайно, у південних регіонах вона вища, але пластичність сортів дозволяє керувати цим процесом уже в будь-якому регіоні.

Важливо звернути увагу на ринок, для якого була проведена селекція обраного сорту. Наприклад, американці більше цінують сою з вищим вмістом жирів, європейська селекція направлена на вищий вміст білку.
Високоолеїнова та без інгібіторів трипсину. Нові сорти на ринку сої

Застарілі сорти менш чутливі до дотримання технологічних тонкощів і за різних технологій дають приблизно однаковий результат до 2 т/га. Сучасні сорти можуть дати до 5 т/га, однак потребують уважного ставлення та індивідуального підходу. Міфи про низьку врожайність сої ультраранніх та ранніх сортів зруйнувало нове покоління сортів селекції Saatbau, реалізація потенціалу продуктивності яких, тісно пов'язана з його адаптивними властивостями — пластичністю та стабільністю. Адже особливістю цієї лінійки сортів є швидкий період дозрівання та відмінна протидія стресовим умовам — від 105 до 115 днів, завдяки чому виробники мають можливість без поспіху розпланувати інші польові роботи в період збирання врожаю. Крім того, практично всі сорти сої мають світлий насіннєвий рубчик, що є досить важливою ознакою для експорту та переробки.

Характерною особливістю сортів селекції Saatbau є проходження процесу цвітіння, який у них відбувається знизу до верху. На практиці ця особливість дуже корисна. Через стреси в період цвітіння соя може припинити цей процес. Потім, коли стрес минає, цвітіння рослин сої відновлюється. Але висхідне цвітіння фактично мінімізує будь-які негативні наслідки: на рослині утворюються боби з самого низу до самого верху. Зовсім інша картина відбувається у сортів, цвітіння яких відбувається в напрямку з середини до низу та до верху. При настанні стресових ситуацій рослини таких сортів сої призупиняють цвітіння, а після проходження стресу цвітіння поновлюється, але вже тільки у напрямку з середини до верху. Внизу цвітіння вже не поновлюється. Саме тому сорти сої Saatbau практично завжди потенційно здатні закладати більшу кількість бобів, а отже, формувати більшу врожайність.

А при витриманому балансі якісних показників багато іноземних селекціонерів уже подбали і про оптимальне закладання нижніх бобів, стійкість до вилягання та ряду хвороб, що дозволяє уникнути значних втрат при збиранні врожаю.

Деякі виробники зазначають, що вітчизняна селекція, здебільшого, має обмежений перелік «суперсил» сої в окремому сорті.

Щороку клімат України змінюється, і кращі результати показують сорти з більшим періодом дозрівання. Хоча приморозки бувають уже у вересні-жовтні. Це може призупинити вегетацію середніх та пізніх сортів. До слова, у Державному реєстрі сортів рослин України внесено 246 різних сортів сої — від ультраскоростиглих до пізньостиглих.

За тривалістю вегетаційного періоду, згідно з Міжнародною класифікацією ФАО, сорти сої умовно розподілені на 13 груп стиглості. В умовах України аграріям можна успішно вирощувати сорти перших шести груп, решта здатні розвиватися лише при короткому світловому дні.

Для умов українського Степу добре підійдуть переважно середньостиглі та пізньостиглі сорти, для Лісостепу — скоростиглі та середньостиглі і в Поліссі — ультраскоростиглі та скоростиглі.
«Ринок України сьогодні потребує групи стиглості від 2300 до 2800 CHU (Crop Heat Units). Оскільки рання група стиглості — це найкращий попередник для озимих, а середньорання група стиглості дає найбільшу врожайність. Середньостиглі сорти із 2600-2700 теплових одиниць найбільш популярні в основній зоні вирощування сої, тобто зоні лісостепу», — розповідають в компанії «Агрітема».
Наразі роль скоростиглих сортів сої і справді зростає через необхідність звільнити місце для сівби озимої пшениці.

Важливою є маса 1000 насінин. З однієї сторони, максимальні врожаї показують сорти з середньою вагою зернин та більшою їх кількістю на рослині (більше зернин у стручку, більше стручків на рослині), з іншої сторони — більша вага зернин забезпечує кращі початкові умови для рослини, полегшує перехід із зернового до листкового живлення та дозволяє сіяти з більшою глибиною.

Важливо не лише вибрати розмір насіння. Необхідно, щоб весь насіннєвий матеріал був максимально однорідним. Бо майже неможливо налаштувати стабільний висів, коли насіння має значні відмінності в розмірах.

Зрештою, повна інформація про конкретний сорт спростить фермеру життя: він легко зорієнтується і в строках сівби, і в нормі висіву чи ширині міжрядь.

На що звертати увагу при виборі сортів сої
Система обробітку ґрунту
Вибір конкретного типу обробітку ґрунту залежить від ґрунтово-кліматичних умов, а також від загального рівня культури землеробства, наприклад, ступеня забур'янення полів. Практика показує, що існують три основні технології, за якими можна вирощувати сою: класична система; поверхнева (як із оборотом пласта, так і без нього) та нульова технологія.

Отож, класична система обробітку ґрунту передбачає такі основні операції:

  • лущення (найчастіше дискування),
  • оранка (або глибоке рихлення),
  • осіння культивація (але восени можуть не зробити),
  • весняне закриття вологи боронуванням,
  • передпосівна культивація (або дві культивації),
  • сівба.
Технічне забезпечення для вирощування сої, як переконані експерти «Євраліс Україна», зумовлюють матеріально-ресурсні можливості господарства. А от у «Заатбау Україна» впевнені: особливих потреб у складі техпарку технологія сої не вимагає. Єдиним нюансом буде те, що сорти з розташуванням нижнього ярусу бобів на рівні 12-15 см потребуватимуть жатки флекс за умови складного рельєфу поля.
Експерти компанії «Агрітема» визначають мінімальний набір техніки для традиційного обробітку ґрунту так: плуг, розкидач добрив, культиватор, сівалка, обприскувач. Для мінімального обробітку ґрунту потрібен дисковий культиватор, агрегат для внесення добрив, сівалка Striptill, обприскувач.

Насправді мінімальне забезпечення агрегатами залежить від практики основного обробітку ґрунту в господарстві: що найчастіше використовують — дискову борону чи звичайний плуг?

Зрештою, при організації передпосівної обробки достатньо звичайного культиватора з ретельно налаштованими органами обробітку (наприклад, культиватор КПН-2,4), при посіві звичайним вузькорядним способом достатньо мати сівалку СЗ-3,6.

За класичної технології, як знову-таки відмічають у «Євраліс Україна», передбачається значне навантаження на техніку для внесення ЗЗР, тому сьогодні багато фермерів користуються ОП-2000, удосконалюючи їх більш надійними закордонними насосами високого тиску та укомплектовуючи сучасними форсунками. Звісно, велика перевага буде в економії часу при заправці обприскувача, якщо підвіз води буде забезпечуватись МЖТ 10, МЖТ 8.

Восени після зернових попередників поле лущать дисковими боронами на глибину 6-8 см — своєчасне лущення ефективне у боротьбі з однорічними бур'янами. На забур'янених полях зазвичай проводять два дискування — на глибину 6-8 см та 10-14 см. На дуже забур'янених площах найвищу ефективність у боротьбі з бур'янами забезпечує внесення гербіцидів суцільної дії за 2-3 тижні до оранки.
Глибина зяблевої оранки під сою становить 28-30 см. Після просапних попередників орють на 25-27 см без попереднього лущення. Глибока оранка сприяє розвитку кореневої системи і збільшує кількість бульбочкових бактерій. При короткому післязбиральному періоді проводять лущення стерні і наступну оранку з вирівнюванням поверхні поля.

Навесні закривають вологу за допомогою важких борон. Після проростання бур'янів (фаза білої ниточки) проводять обробіток за допомогою культиватора в агрегатуванні з боронами. За потреби такий обробіток повторюють для знищення нової хвилі бур'янів.

Передпосівний обробіток ґрунту має забезпечити рівний фон, і його здійснюють на глибину сівби. Високу якість підготовки забезпечують комбіновані агрегати та посівні комплекси. Вони добре вирівнюють поле, що дуже важливо при збиранні врожаю. Адже боби розміщуються невисоко над ґрунтом, і при скошуванні застосовують низький зріз. На погано вирівняному полі низько скосити неможливо і частина бобів може залишатися на стеблах незібраною.

Перевага комбінованих ґрунтообробних агрегатів, які останнім часом набувають популярності, полягає в тому, що вони здатні замінити 5-6 одноопераційних агрегатів. А також вони дозволяють створити більш однорідний за щільністю обробленого шару ґрунт і зберегти в ньому якомога більше вологи, скоротити витрати палива, затрати робочого часу, експлуатаційні витрати та терміни виконання робіт.
Ще використання таких агрегатів зменшує кількість проходів тракторів полем, тож мінімізується ущільнення ґрунту, а отже, зменшуються й енергетичні витрати. Фермери кажуть, що при застосуванні посівних комплексів витрати дизелю у перерахунку на 1 га удвічі менші в порівнянні з окремим виконанням всіх операцій.

Зрештою, догляд за посівами сої включає коткування площі після посіву, 1-3 досходові боронування (перше — через 4-5 днів після сівби; друге — через 7-8; третє — через 9-10 днів), які здійснюють середніми боронами в один слід упоперек напрямку сівби. При боронуванні руйнується ґрунтова кірка, суттєво зменшується ураження проростків сої фузаріозом, кореневими гнилями, знищується більше 50% проростків бур'янів у ґрунті.

АгроЕкспедиція Соя 2018
Система живлення
Соя, як і будь-яка інша культура, потребує достатньої кількості поживних речовин у визначені періоди розвитку. Для формування врожаю соя поглинає вдвічі більше поживних речовин, ніж пшениця та кукурудза.

Соя нерівномірно споживає елементи живлення впродовж вегетації. Для формування однієї тонни насіння сої необхідно:
  • 75 кг азоту, 25 кг фосфору, 35 кг калію,
  • 10 кг магнію, 20 кг кальцію, 4 кг сірки,
  • 70 г марганцю, 80 г цинку, 15 г міді, 35 г бору, 2 г молібдену, 1,5 г кобальту.
Добрива для бобових мають певні особливості — повинні містити більше молібдену та бору.
Як запевняють у «Заатбау Україна», розрахунок норм внесення добрив формується на основі агрохімічних показників або відповідно до рекомендованих для регіону даних.

В азотному живленні критичний період для сої — 2-3 тижні після цвітіння; в фосфорному — перший місяць її життя. Але насправді кожен сільгоспвиробник притримується власної точки зору щодо періоду внесення добрив.
«Азот для сої навесні вкрай небажаний, а от фосфор і калій краще вносити восени. Ефективність весняного внесення дуже низька та не виправдовується прибавкою врожаю», — пояснює фахівець «Заатбау Україна».
При недостатній кількості легкорухомих форм мінеральних речовин соя особливо добре реагує на диференційоване дрібне внесення добрив під основний обробіток, при сівбі і в підживлення.

Як відмічають спеціалісти «Агрітема», зазвичай в передпосівне внесення застосовують азотні або комплексні добрива, які мають здатність до розчинення водою. Ця операція є обов'язковою, якщо вміст гумусу в ґрунті менше 2,5%. Не перевищують норму азоту більше ніж 30-40 кг в д.р., щоб не вплинути на природну азотфіксацію. Аби значно зекономити на азотних добривах, обов'язковою є передпосівна інокуляція насіння.

Зрештою, передпосівний обробіток мікроелементами можна виконувати одночасно з протруюванням насіння сої на спеціальній лінії або за допомогою спеціальних агрегатів-протруювачів. Базовий набір техніки для підживлення може включати спеціальні розкидачі для мінеральних чи органічних добрив, котрі працюватимуть під час культивації. Також фермери все частіше практикують внесення під час посіву. Сучасні сівалки та посівні комплекси без проблем здатні вирішити таке завдання. Якщо технологія передбачає позакореневе підживлення, то фермеру варто скористатися причіпним або самохідним обприскувачем.
«За» і «проти» протруювання насіння

Регіональний консультант «Яра Україна» Ольга Бовсуновська переконана: передпосівне внесення добрив — це запорука їхньої ефективної дії, адже в такому випадку елементи живлення більшою мірою будуть споживатися рослиною, а не зв'язуватися з ґрунтово-вбирним комплексом. Це у підсумку сприятиме збільшенню врожайності культури. Кількість добрив потрібно розраховувати виходячи з планової урожайності та вмісту поживних речовин у ґрунті.
«Найбільш суперечливим у технології вирощування сої є азотне живлення. Багато виробників схиляються до думки, що додатково його вносити не потрібно. Це помилка. Перед сівбою чи одночасно обов'язково треба вносити стартові дози азотних добрив (20-30 кг д.р./га), що живлять рослини до моменту утворення бульбочок та їх здатності фіксувати азот», — каже експерт.
Отож, фахівці «Дунай Агро» також рекомендують перед посівом проводити фосфорне підживлення для розвитку кореневої системи і накопичення цукрів.

Загалом, до 70 % загального споживання азоту соя забезпечує біологічною фіксацією з повітря шляхом симбіотичної діяльності з бульбочковими бактеріями. За словами Ольги Бовсуновської, натомість надмірне азотне живлення пригнічує процес утворення бульбочок на початкових етапах розвитку та спричиняє зупинку їхньої «роботи» в середині вегетації.

Фосфору соя засвоює менше, ніж азоту та калію. Проте цей елемент відіграє важливу роль в симбіотичній азотфіксації: він активізує діяльність бульбочок та сприяє збільшенню їхньої маси. Якщо соя відчуває дефіцит фосфору, то на корінні бульбочки можуть не утворюватися. За даними досліджень відомо, що соя добре реагує як на «свіжий» калій, так і на той, що є в ґрунті. Якщо вміст рухомих форм фосфору підвищений, то його варто вносити лише при посіві.

Соя чутлива до внесення фосфору та калію. Перед посівом або при посіві варто надавати перевагу добривам, що містять макро- та мікроелементи в одній гранулі. Крім того, варто звертати увагу на форми останніх. Вони повинні бути як у легкорозчинних, так і в повільнорозчинних формах для забезпечення пролонгованого живлення.
«Фосфор і калій нерухомі в ґрунті, до того ж калійні добрива можуть містити хлор. Тому добрива з вмістом калію та фосфору краще вносити восени. До сівби культури хлор вивітриться», — обережно застерігають в «Агрітемі».
Гранульовані комплексні добрива зручні тим, що містять необхідні елементи живлення в одній гранулі. Крім того, добрива, що використовують для удобрення, не повинні містити важких металів і баластних речовин та мати низький сольовий індекс. Зокрема, у добривах лінійки YaraMila азот та фосфор знаходяться в двох формах, що забезпечує ефект пролонгації, тобто елементи будуть доступні протягом тривалого періоду. Також гранульовані добрива YaraMila містять сірку, магній та мікроелементи, що значно покращують їхню дію на культуру, а в підсумку сприяють збільшенню врожайності. Гранули характеризуються високою міцністю, однорідністю, не пилять, що дає можливість легко застосовувати їх у системах точного землеробства.

При роботі з живленням сої варто завжди враховувати результати аналізів: на ґрунтах, де не вистачає мікроелементів, проводять позакореневі підживлення дефіцитними елементами або комплексами. Азотні добрива рекомендуються в період цвітіння при відсутності бульбочок на кореневій системі, з розрахунку 30 кг діючої речовини на 1 т врожаю. За словами агрономів «Агрітема», це дає можливість рослинам покращити фотосинтетичну та азотфіксуючу діяльність.

Перевірити забезпеченість сої можна легко й швидко. Якщо бульбочок на кореневій системі менше 5 на одну рослину і вони сірого кольору всередині — є потреба в підживленні. Коли бульбочок багато, вони крупні, з рожевою м'якоттю — азотфіксація йде активно і підживлення не потрібне.

Ефективним способом забезпечити рослини необхідними елементами є позакореневе живлення. Це своєрідний активатор кореневого поглинання, але не заміна основного внесення
«Виробники застосовують різні схеми на основі власного досвіду. За умови якісно розвиненої кореневої системи з бульбочковими бактеріями потреби у позакореневих живленнях немає. Дехто вважає критичною фазою кінець цвітіння та додає азот, молібден або стимулятори для запобігання абортації бобів. Дехто — сульфат магнію на початок цвітіння. Різні схеми працюють по-іншому у розрізі років», — кажуть спеціалісти «Заатбау Україна».
Сівба
Насіння
Для сівби сої використовують відкаліброване, кондиційне, здорове насіння зі схожістю не нижче 90%, маса 1000 насінин – 150-170 г. Насіння сої перед сівбою варто проаналізувати на ураженість збудниками хвороб. Проти виявленої зовнішньої та внутрішньої інфекції насіння сої знезаражують протруйниками, використовуючи для цього інкрустацію чи зволожене протруєння. Згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» для знезараження насіння сої використовують один із протруйників.
Групи стиглостіНорми висіву тис. схожих насінин на 1 га Ширина міжрядь, см
Ультраскороститглі900-1 млн12,5-15
Дуже скоростиглі800-90012,5-17
Ранньостиглі750-80015-17
Середньостиглі700-75017-30
При посіві варто вибрати мінімум три сорти різні за часом дозрівання. Таким чином можна зменшити залежність від погодних умов. На схожість сої значний вплив має механічне пошкодження. Його потрібно мінімізувати та оцінити. Для сої не підходять протруйники та завантажувачі на основі шнекової системи. Там, де обійтися без пошкоджень не можливо, варто оцінити ці пошкодження лабораторно та скоригувати норму висіву.

Для цього можна пропустити сою через сівалку та надіслати на аналіз пробу до і після сівалки. Різниця у схожості покаже, який відсоток сої було пошкоджено сівалкою.

Інокуляція сої
Інокуляція — це процес нанесення на насіння бобових або у рядки препаратів, які містять ризобактерії. Ці бактерії сприяють утворенню азотфіксуючих бульбочок на корінні рослини.

Перевага інокуляції полягає в економії на азотних добривах. Ризобактерії допомагають сої фіксувати до 250 кг атмосферного азоту, з яких 150 кг засвоює сама рослина, а до 100 кг залишається у пожнивних рештках для наступних культур у сі­возміні.

Відтак це дозволяє отримувати стабільно високі врожаї з макси­мальним вмістом білка. Також використання інокулянтів дозволить знизити забур'яненість, оскільки біологічний азот повністю споживається бобовими і не «годує» бур'яни. Немає забруднення ґрунтових вод азотними добривами.

Щорічна інокуляція забезпечує сою ефективними штамами ризобактерій, які, на відміну від природних ризобій, що існують у ґрунті, сильніші та на­багато активніші. Приріст врожаю в середньому стано­вить 300 кг/га у порівнянні з контролем.

Інокуляція, підживлення сої та обробіток ґрунту. Технологія від Юрія Дробязко

Умови для сівби
Сіяти сою починають, коли ґрунт на глибині загортання насіння прогріється до +12-14 °C. При більш ранньому посіві в непрогрітий ґрунт насіння уражається хворобами і зазвичай сходи є зрідженими і недружними. Запізнення з сівбою також призводить до зниження польової схожості насіння через пересихання верхнього шару ґрунту.
Міжряддя
Традиційно сою сіють широкорядним способом з шириною міжрядь 38, 45, 60 см. Рекомендують у господарствах з високою культурою землеробства та при використанні високоефективних гербіцидів застосовувати звичайний рядковий спосіб сівби.

За таких умов рослини більш рівномірно розміщуються по площі, поліпшується їхня забезпеченість вологою, поживними речовинами і світлом, дозрівають на 3-5 днів раніше, ніж у широкорядних посівах.

При сучасних технологіях вирощування сої застосовують різні способи сівби: вузькорядний (7,5 см), звичайний рядковий (15; 22,5 та 30 см), широкорядний (45 см) та різні модифікації смугових і стрічкових.

Сіють сою спеціальними соєвими сівалками СПС-12 або буряковими (ССТ-12А, ССТ-12В, ССТ-18В) та овочевими сівалками (СО-4,2, СКОН-4,2). За відсутності перелічених машин її можна висівати за допомогою зернових сівалок, обладнаних анкерними сошниками. Для прямого посіву сої використовують різноманітні зарубіжні сівалки.

Наукові дослідження довели однозначну перевагу в розподілі площі живлення та врожайності посівів з міжряддям менше 30 см. А от наскільки воно має бути меншим, потребує конкретного підходу для кожного сорту окремо. Менш схильні до гілкування сорти містять близько 40% стручків на центральному пагоні та показують кращу врожайність при міжрядді 12,5 см. Сорти, більш схильні до гілкування, кращі результати показують при міжрядді 25 см. Норма посів при цьому також залежить від конкретного сорту. Оптимум в межах від 450 до 650 тисяч рослин на га. Для вирахування норми посіву ці цифри треба збільшити на відсоток схожості насіння та відсоток пошкодження насіння сівалкою.

На чистих від бур'янів полях сою висівають звичайним рядковим способом (зазвичай з міжряддями 15 см). За такого способу сівби рослини сої не гілкуються, вони інтенсивно ростуть, швидше розвиваються і дозрівають. Рослини раціонально використовують світло, воду, елементи живлення ґрунту, при цьому стримується швидке поширення аерогенної інфекції пероноспорозу, плямистостей, створюються сприятливі тепловий і повітряний режими. На зріджених посівах рослини більш інтенсивно уражаються вірусними хворобами.
«При різній ширині міжрядь враховується норма висіву в кілограмах або тисячах насінин на 1 га. Також відповідно до ширини міжряддя треба підбирати сорт. Суттєвої цінової різниці немає», — відзначають у «Заатбау Україна».
Але, з іншого боку, як кажуть в «Агрітема», при збільшенні міжрядь собівартість насіння може зменшуватись до 30%. Збільшуючи будь-яку ширину міжряддя, на площі 1 га можна знизити витрати на насіння до 15-20%.

А от ефективність вужчих міжрядь може залежати від дати сівби. Сівба наприкінці квітня або на початку травня загалом дає вищі врожаї, ніж наприкінці травня або червня, незалежно від ширини міжрядь. Проте навіть у випадку пізньої сівби вузькі рядки зазвичай дають кращий результат, ніж широкі, покращуючи здатність рослин поглинати сонячне світло. Однак вузьке міжряддя не може повністю компенсувати негативний вплив пізніх строків сівби на рівень урожайності.

Вплив ширини міжряддя 38 см на ефективність вирощування сої

Норма висіву
На широкорядних посівах норма висіву в районах достатнього зволоження Лісостепу і Полісся становить 500-700 тис. схожих насінин на 1 га, у Степу — 350-450 тис. схожих насінин на 1 га. За високої культури землеробства на високих агрофонах густота сходів повинна бути: для скоростиглих сортів – 900-850 тис. шт./га, ранньостиглих — 800-750, середньостиглих — 700-650 тис. шт./га. У зріджених посівах через гілкування збільшуються втрати сої при збиранні врожаю, а в загущених – рослини вилягають та інтенсивно уражаються епіфітними хворобами.

Глибина сівби
Глибина закладання може бути від 2 до 6 см. Чим менша глибина посіву, тим швидшим буде стартовий розвиток рослини, активнішим — розростання бокових коренів (можуть становити до 60% всієї кореневої системи).

Бульбочкові бактерії розвиваються на глибині до 15 см. Глибші посіви варто практикувати лише при більшій глибині вологи в ґрунті (на 2 см вологи нема, а на 4 см є — значить, варто посіяти на 4 см).

Глибші посіви краще переносять сорти з крупним зерном. Важливим є дотримання сталої глибини закладання. Глибші посіви не такі шкідливі, як посіви з недотриманою глибиною. Не однакова глибина посіву — це основна причина нерівномірних сходів, дискомфорту слабших рослин та зниження врожайності. Треба проводити необхідний технічний огляд посівної техніки, щоб забезпечити сталу глибину посіву.
Вегетація рослин
Насіння починає проростати при температурі +8…+10 °C, тож сходи з'являються через 20-30 днів. При температурах +14…+16 °C — через 7-8 днів, а при +20…+22 °C — уже через 4-5 днів. Підвищення середньодобової температури на початку вегетації до +24-25 °C призводить до уповільнення росту, а температура +35…+37 °C негативно впливає на вегетативний розвиток культури, утворення кореневих бульбочок. Рослини досить легко переносять весняні приморозки до -2,5 °C та осінні до -3 °C.

Коефіцієнт транспірації коливається від 400 до 1000, соя на формування врожаю використовує значно більше води, ніж зернові колосові культури. Оптимальна вологість ґрунту в період вегетації повинна бути не нижче за 70-80%, а на момент дозрівання не має знижуватись до 60% від найменшої вологоємності.

Впродовж вегетації потреба в волозі неоднакова. Від сходів до цвітіння спостерігається менша потреба в воді. Найінтенсивніше водоспоживання відбувається в фазі цвітіння і формування бобів. За цей період соя споживає 60-70% сумарної кількості води за весь період вегетації. Негативно реагує на повітряну посуху в період цвітіння й утворення бобів. При дуже низькій вологості на рослинах не утворюються нові, відбувається скидання вже сформованих бобів.
Боротьба з бур'янами
Проблемними для посівів сої є лобода, щириця, паслін, а також берізка, осот, амброзія.

Для знищення бур'янів до сівби або до появи сходів, після сходів і до початку утворення першого трійчастого листка на сої застосовують як досходові, так і страхові гербіциди. Обробки проводять тракторними або самохідними обприскувачами. Гербіцидний обробіток до появи 5-го трійчастого листка майже не шкодить майбутньому урожаю, переконані експерти «Агрітеми».
При розміщенні сої в сівозміні слід враховувати, які гербіциди вносились під попередник і їх післядію на наступну культуру.

Якщо попередником сої є кукурудза, яка пізно звільняє поле, то в осінній період не здійснюють спеціальні заходи проти бур'янів. У такому разі обов'язковим є застосування в допосівний період одного із гербіцидів, який вносять за два тижні до сівби сої.

Якщо попередником є зернові культури, то гербіциди суцільної дії треба застосовувати і в літньо-осінній період в міру появи бур'янів. При цьому важливо знищити багаторічні бур'яни, особливо коренепаросткові.

Слід зазначити, що гербіциди не слід використовувати при низьких температурах повітря (нижче +13-15 °С), коли припиняється вегетація у більшості видів бур'янів.

Поява 1–3 трійчастих листків — один із перших критичних періодів росту сої, тож у цю фазу необхідно максимально захистити культуру від шкідливого впливу бур'янів. Після появи сходів, переважно у фазу 1-го справжнього листка, слід застосовувати післясходове боронування поля райборінками також упоперек напрямку сівби. При значному забур'яненні посівів доцільно провести повторне боронування через 5-6 днів після першого. Саме у цей період рекомендується здійснити післясходову гербіцидну обробку посівів. Залежно від рівня та видового складу бур'янів у післясходовий період, як радять фахівці «Дунай Агро», посіви сої обробляють одним із рекомендованих гербіцидів згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

На практиці частіше застосовують бакові суміші гербіцидів. Обробку посівів страховими гербіцидами проводять зазвичай саме до фази третього-четвертого листка.
На широкорядних посівах сої проводять 2-3 міжрядні культивації: першу – на глибину 5-6 см, другу і третю – на 6-8 см, що суттєво активізує роботу азотфіксуючих бульбочок на кореневій системі рослин, а отже, покращує азотний баланс ґрунту. Боронування посівів сої не слід проводити рано вранці по росі, коли рослини є найбільш ламкими. Правильне застосування таких агротехнічних заходів як до- і післясходове боронування і декілька міжрядних дає можливість знищити до 90% бур'янів, суттєво знизити ураженість рослин кореневими гнилями, фузаріозом та іншими хворобами.

Якщо в передпосівну культивацію вносили гербіциди, кількість післяпосівних обробок скорочують або зовсім їх не проводять.

У більшості випадків у період 3-5 трійчастих листків виникає необхідність контролю злакових бур'янів, тому доводиться виконувати ще одну гербіцидну обробку.

Якщо запланована господарством урожайність становить не більше 1,5–2 т/га, після цвітіння вже можна не проводити додаткові захисні обприскування. Якщо ж господарство планує отримати більш вагомий урожай, необхідно продовжувати захисні заходи.
Захист від хвороб
Тривалий час вважалося, що соя є тією культурою, яка не потребує особливого захисту від хвороб. Кілька десятків років тому сою зазвичай вражали лише бактеріози або частково пероноспороз.

Але за за останні 20 років ситуація суттєво змінилася. Так, наприклад, за даними Міністерства агрополітики, в 1990 році у структурі посівних площ соя займала близько 0,3%, а в 2011 році площі зросли до 3%, в 2016 році – це вже майже 6%. Сівозміни стали насичені, відбулося накопичення інокулюму в ґрунті. Тепер виникають проблеми з тими хворобами, джерелом яких є рослинні рештки.
Тепер в Україні сою на різних етапах розвитку можуть вражати понад 20 хвороб, зокрема:

  • асхітоз,
  • склеротиніоз,
  • фузаріоз,
  • септоріоз,
  • альтернаріоз,
  • пероноспороз,
  • мозаїка сої,
  • антракноз.
У зв'язку з цим захист посівів сої стає дедалі більш актуальним. У багатьох випадках ураження листя та стебла призводить до подальшого зараження бобів і, відповідно, насіння, що у свою чергу призводить не тільки до прямих втрат урожаю, а й до значного погіршення якості насіння, та, як результат, до погіршення насіннєвих і товарних якостей. Сьогодні обов'язково потрібно приділяти увагу потужному захисту сої від хвороб.
Спеціалісти «Дунай Агро» рекомендують при виявленні перших ознак хвороб негайно приступати до проведення профілактичних обприскувань посівів сої зареєстрованим в Україні фунгіцидом.

При базовій системі захисту сої від типових хвороб протягом вегетації достатньо провести одне або два обприскування рослин фунгіцидами, аби звести до мінімуму шкідливу дію хвороб. Із метою підвищення продуктивності сої і підсилення стійкості рослин проти хвороб при обприскуванні рослин фунгіцидами фахівці рекомендують додавати в робочий розчин один із рекомендованих у реєстрі регуляторів росту рослин.

АгроЗнавці: Чи обійдеться ваша соя без фунгіцидів?

Починаючи з фази бутонізації рослин, посіви сої обстежують не рідше одного разу на декаду, а починаючи з фази цвітіння – 1 раз через кожні 5-6 днів.
Антракноз сої
Дуже багато хвороб, зокрема пероноспороз, антракноз, фомопсис тощо, після появи візуальних ознак вже не можна ефективно контролювати, оскільки вони вже тривалий час шкодять рослині. Є три ключові періоди, коли агроному варто бути особливо уважним:
1
Протруювання насіння — проти хвороб проростків, кореневих та стеблових гнилей і плісняв, а також антракнозу і фомопсису.
2
Після початку цвітіння — коли відбувається ураження більшістю хвороб, але візуальних ознак ще не видно — септоріоз, церкоспороз тощо.
3
Утворення та початок росту бобів — повторне зараження, інколи спороношення окремих збудників. Також у цей період зникає захист від першого обприскування.
При вирощуванні сої слід дотримуватися просторової ізоляції між культурами, що уражаються спільними для них збудниками хвороб. Розміщувати цю культуру потрібно не ближче 1 км від багаторічних бобових трав та інших бобових культур. Не рекомендується висівати сою поряд із зернобобовими культурами, які уражаються багатьма збудниками хвороб, а також ділянок, де ці культури вирощувалися попереднього року. Дотримання просторової ізоляції в першу чергу запобігає спалахам аерогенної грибної, бактеріальної інфекції і суттєво обмежує поширення неперсистентних вірусів, зокрема вірусу жовтої мозаїки тощо.

Щоб насіння не пошкоджували хвороби та шкідники уже на етапі сівби, щоб отримати дружні сходи, обов'язковим етапом повинно стати протруювання насіння.

Протруєння насіння сої фунгіцидами хоч і не є панацеєю, втім вважається важливим і рентабельним агроприйомом при вирощуванні сої. Воно покращує проростання насіння за несприятливих умов і захищає сходи від ураження ґрунтовими патогенами (phytophthora, rhіzoctonia, fusarium), які особливо активізуються при прохолодних та/або вологих умовах на початку весни.
Результатами численних досліджень встановлено, що протруєння насіння забезпечує, в середньому, до 2 тижнів захисту.

Найчастіше перше обприскування рослин фунгіцидами збігається з початком цвітіння сої. Тому на практиці першу профілактичну обробку фунгіцидами починають наприкінці бутонізації сої, коли на 70% рослин з'явилися бутони (згідно з європейською шкалою ВВСН це відповідає 51-60-й фазі) або при появі перших ознак хвороб.

На ультраранньостиглих (до 80 днів) та ранньостиглих (до 100 днів) сортах сої фунгіциди зазвичай застосовують одноразово.

На сортах сої з тривалістю вегетаційного періоду понад 100 днів, особливо за умов інтенсивного розвитку хвороб або вегетації рослин в умовах високої вологості та підвищених температур повітря, виникає необхідність проведення 2-разового обприскування сої фунгіцидами: перше у фазу бутонізації - початку цвітіння (ВВСН 51-60) і друге наприкінці цвітіння - на початку формування бобів (ВВСН 67-71).

Щоб звести до мінімуму шкідливу дію хвороб, впродовж вегетації сої достатньо провести одне або два обприскування рослин фунгіцидами залежно від сорту та погодних умов, які складаються під час вегетації сої.
Шкідники сої
Для того, щоб виростити якісну сою, слід звернути увагу на її захист від шкідників. На сої виявлено біля 114 видів шкідників, із них комах — 96,5%, слимаків — 2,6%, кліщів — 0,9%. За трофічними особливостями: поліфагів — 86%, олігофагів — 14%, вузькоспеціалізованих видів немає.
«Основні шкідники — гусінь (чортополохівка, совка, акацієва вогнівка, дротяник), що можуть знищити врожай. Надійним способом боротьби є протруєння інсектицидом та внесення його з пролонгованою дією при перевищенні ЕПШ під час вегетації. Зазвичай ці періоди припадають на посів, цвітіння та формування бобів», — пояснюють експерти.
Кожен шкідник здійснює свій вплив на культуру: пошкоджує певні частини рослини, діє у різні фази та має не однаковий відсоток шкодочинності. Насіння, що проростає в ґрунті, та сходи, наприклад, можуть пошкоджуватися личинками росткових мух, дротяника, личинками пластинчастовусих жуків, гусінню.

Різні види гусені з родини совок, вогнівок, листовійок пошкоджують трійчасті листки культури. Найбільш розповсюджений на листочках сої шкідник — гусінь совки-гамми. Найуразливіші фази — період формування генеративних органів та наливання зерна.

Серед шкідників вегетативних і генеративних органів сої є клопи, щитники, сліпняки та павутинний кліщ. Із листогризучих комах шкодить гусінь лучного метелика, бавовникової та люцернової совки, совки-гамми.
Проти шкідників, які є переносниками вірусної інфекції, за необхідністю, посіви сої обробляють дозволеними до використання в Україні інсектицидами. Найбільш дієвими, на думку професіоналів, є використання препаратів групи піретроїдів та системного інсектициду проти кліща.
Збір врожаю
Врожай сої збирають прямим комбайнуванням при повній стиглості — листя вже опало і боби сухі, побуріли стебла і боби, є відокремлення твердого насіння від стулок.

Можливо починати збирання при вологості зерна сої нижче 15-16%, а бажано збирати при оптимальній вологості 12-14%.

Якщо вологість насіння нижча 12%, краще взагалі призупинити збирання врожаю, щоб звести до мінімуму розтріскування зерна і пошкодження його оболонки, особливо якщо мова йде про сою, що вирощується для посіву.

Перевага раннього збирання сої полягає в меншому виляганні посівів від сильних вітрів, гнитті стебла, меншому осипанні насіння, а також нижчій вірогідності підвищення вологості. Щоб зібрати більший врожай із найменшими втратами, потрібно починати збирання безпосередньо перед початком оптимального періоду. Під час раннього збирання можна додатково пошкодити зерно. Також потрібно більше енергії для його сушіння.

Збирання врожаю сої пізніх строків достигання (рекомендації американських фахівців)

Використовуючи погано налаштований комбайн, можна досить легко втратити близько 10-15% врожаю, а при затримці збирання на декілька днів — ще 3-4%. Раннє збирання також спричиняє певні труднощі.
Якщо після сої планується сівба озимої пшениці, то можна провести десикацію. Коли в наступному сезоні після сої буде яра культура, то краще дати бобовій достигнути самостійно. Оскільки десиканти висушують лише стебла і не впливають на стан зерна, то десикація інколи може спровокувати розтріскування бобів і висипання зерна до збирання врожаю. Десикацію посівів сої доцільно проводити на полях за середнього та сильного ступенів забур'яненості.

Найкращий спосіб звести втрати сої перед збиранням до мінімуму — це вирощувати стійкі до осипання сорти. Наступний крок до зменшення втрат при збиранні — починати збирання якомога раніше, після того як вологість насіння знизилася до 15-16%. Слід відмітити, що можливо збирати сою і з більш високим вмістом вологи, але насіння потребуватиме додаткового сушіння. Соя, яка висушена гарячим повітрям, дуже часто піддається процесу розщеплення перикарпію. Це може впливати на схожість, а отже, ринкову вартість насіння.

Знизити витрати допоможе вирощування сортів сої з різним періодом дозрівання (групи стиглості). Чим довше зерно знаходиться на полі після досягнення збиральної вологості, тим більша вірогідність його висипання. Ця небезпека зростає, якщо посіви сої піддаються впливу вологих та сухих періодів, через випадання роси вночі чи зміни дощової погоди на суху при низькій вологості.
Втрата вологи сої після дозрівання може відбуватися дуже швидко, так, у вологих регіонах вміст вологи може змінюватися на 3-4% в день.

Під час збирання втрати врожаю можуть бути через висипання зерен із бобів, пошкоджених ножами жатки, а також через боби, що залишилися нижче зрізу на стеблі, на полеглих рослинах, або не потрапили до комбайна.

Важливе значення для зниження втрат насіння сої має висота кріплення нижніх стручків. Норма висіву також впливає на втрати. Так, висока норма висіву може призвести до того, що тонкі і слабкі стебла будуть не стійкі до вилягання.

З іншої сторони, низька норма висіву відображається на висоті кріплення нижнього боба – боби ростуть нижче, а також виростають великі відростки (гілки), що гірше зрізуються жаткою. При оптимальній нормі висіву боби ростуть дещо вище, це зменшує втрати при збиранні.
Обробка і зберігання насіння
Сушіння зернобобових культур істотно відрізняється від зернових. Через великий вміст білка соя погано віддає воду, нерівномірно сохне, що викликає розтріскування оболонки. Крім того, ці культури нерівномірно дозрівають, і до моменту збирання велика кількість бобів не обмолочується. Обмолочені вологі боби змішуються в бункері з сухим насінням. Вирівнювання вологи в цьому випадку відбувається надзвичайно повільно — особливо це стосується культур із великим насінням.

Вологість насіння сої визначається наступним чином: сухе зерно — 12% вологості, середня вологість — 12-14%, вологе — 15-16%, сире — більше 16%.

Соя має високу гігроскопічність. При відносній вологості повітря 95% рівноважна вологість сої становить 20%. Міцний зв'язок вологи з білковим комплексом насіння, низька вологопровідність, структурна і анатомічна відокремленість оболонки при значних розмірах зерна вимагають повільного сушіння. Це дозволить уникнути розтріскування оболонки.

Призначення сої визначає різницю в способах сушіння соєвих бобів. Фермери кажуть, що різниця в підходах суттєва, а найскладніше сушити сою на насіння.
Але якщо для сушіння сої використовувати зерносушарки, то потрібно враховувати, що максимальна температура сушіння для посівної сої — +40 °С.

Що стосується товарного зерна, то не завжди відомо, де його будуть використовувати — в харчовій промисловості або в тваринництві, тож підхід до сушіння практично однаковий. Аби звести до мінімуму пошкодження соєвих бобів, потрібно стежити за максимальною температурою в сушильній камері. Залежно від сорту, сою сушать при температурі від +40 °С при порційній сушці до +55 °С при безперервній.

Початковий рівень вологості соєвих бобів впливає на кількість розтріскувань. Чим вища вологість, тим більший відсоток пошкодження.

Оскільки соєві боби дуже тендітні й абразивні, то мобільні зерносушарки «бочкового» типу для сушіння сої краще не використовувати. По-перше, соєві боби в них постійно рухаються, перемішуються і труться. Відповідно, на виході ви отримаєте значну кількість тріснутих бобів. По-друге, такі сушарки неефективні з точки зору збереження тепла й економії палива. По-третє, вони продукують багато пилу.
Фахівці кажуть, що найкращий вибір для сої — це зерносушарки вертикального (шахтного) типу або горизонтальні конвеєрні. Завдяки шахтній конструкції вертикальних сушарок в них досить просторо для організації правильних потоків повітря і забезпечення рівномірної кінцевої вологи. Також, на відміну від модульних і бочкових сушарок, шахтна сушарка може бути утеплена, що забезпечує істотну економію палива. Саме тому шахтні (вертикальні) зерносушарки так поширені на європейському континенті.

Варто зазначити, що в вертикальних сушарках є невелике травмування бобів при закладці першої партії (коли соя падає в порожню шахту). І хоча відсоток бою досить низький, в горизонтальних сушарках конвеєрного типу такої проблеми немає. Зерносушарка горизонтального типу забезпечить ще більш дбайливе поводження з соєвими бобами і рівномірний кінцевий розподіл вологи.

Отож, сушити та зберігати сою можна як у себе на господарстві, так і замовляти аналогічну послугу на елеваторах.
«Наші елеватори, як і багато інших в Україні, надають низку послуг із приймання, сушіння, зберігання та відвантаження сільгосппродукції. В основі концепції нашої компанії закладений принцип: елеватор існує для того, щоб фермер після збирання врожаю не забивав собі голову, як і де його зберігати або як доставити в порт. Він відвозить його на найближчий елеватор. Далі справа за ринком, на якому своєрідним брокером і виступає компанія «Прометей». Змінюється ринок, і ми також реагуємо. Згідно з тенденціями ринку постійно переглядаємо ціни на наших елеваторах. І коли настає момент ідеальної ціни, яка повністю влаштовує нашого зберігача (фермера), він приймає рішення про продаж продукції. Тобто фермер виростив, відвіз на елеватор, а коли йому було це потрібно і вигідно, продав зерно», — розповідає керівник сектору аналітики і мониторингу ГК «Прометей» Григорій Гудима.

10 правил вирощування сої

На основі власного досвіду вітчизняні аграрії виробили для себе кілька важливих правил вирощування сої. Ці пункти можуть стати в пригоді всім, хто хоче почати вирощувати сою, і тим, хто прагне удосконалити цей процес.
1
Сіяти сою необхідно при досягненні середньодобової температури +12 °C на глибині залягання насіння та при наявності вологи. Забезпечте рівний передпосівний фон. Сходи сої мають з'явитися в ідеалі на сьомий день.
2
Проведіть технічний огляд посівної техніки. Мінімізуйте пошкодження насіннєвого матеріалу та забезпечте сталість закладання насіння. Проведіть дослідження на пошкодження сої сівалкою та скоригуйте норму посіву. Уникайте пневматичних сівалок, що травмують насіння сої.
3
Дізнайтесь якомога більше про обраний сорт. Це допоможе визначитися з нормою, глибиною та міжряддям. Наприклад, оптимальна густота для сортів 2400-2500 CHU (Crop Heat Units) — 700 тис. насінин/га, 2600-2700 CHU — 550-600 тис./га, більше 2700 CHU — 500 тис./га (мова йде про схоже насіння).
4
Правильно вибирайте час початку сівби, користуючись даними CHU. Центральною вимогою при посіві сої є дотримання точної глибини посіву.
5
Формування бобів сої має співпадати з найбільш коротким днем у цей період (до 10 червня і після 1 липня).
6
Рекомендована ширина міжряддя для детермінантних сортів — до 25 см; для індетермінантних — 35 см, 38 см і 45 см; для сортів 2700 CHU і вище — від 45 см.
7
Оптимальний діапазон кислотності ґрунтів для вирощування сої має бути на рівні 5,5-7pH. Якщо цей показник менше 5,5, то на таких ґрунтах краще сою не сіяти.
8
Обирайте тільки перевірені якісні інокулянти та застосовуйте їх чітко за рекомендаціями оригінатора.
9
Урожайність сої залежить не від кількості добрив, а від їх грамотного внесення. Важливо використовувати при обробітку насіння молібден, нітрат кобальту; перед сівбою — сірку в разі її дефіциту в ґрунті. Норму азотних добрив регулюйте залежно від наявності та життєздатності бульбочок.
10
Контролюйте та аналізуйте розвиток рослин на кожному етапі їхнього розвитку. Захист сої від бур'янів важливо проводити до третього трійчастого листка для уникнення абортації нижніх квіток. Пам'ятайте про фітотоксичність метрибузину до цілої лінійки сортів сої. Профілактика від хвороб важливіша, ніж захист за виявленими ознаками. Для підбору пестицидів радьтесь не лише з виробниками та дистриб'юторами, а і з фітопатологами. Використовуйте перевірені препарати. Низка протруйників можуть пригнічувати проростання сої, тому необхідно перевірити вплив хімічних протруйників на сходи сої. Проти шкодочинної хвороби сої — пероноспорозу — ефективна тільки невелика група препаратів. На неї не діють триазоли, бензимідазоли, стробіруліни, морфоліни, SDHI фунгіциди.

Реальна соя: вісті з полів

Уже більше ніж три роки поспіль команда АгроЕкспедиторів щоліта вирушає в кількаденний кроп-тур. За цей час журналісти та експерти відвідують десятки агропідприємств і полів та у щоденних блогах пишуть про всі нюанси вирощування сої.

Так, під час АгроЕкспедиції Соя 2018 аграрії розповіли, чому довелося зменшити площі під цією культурою та як вони ставляться до вирощування ГМ-сої.
«Соя — це дуже цікава культура. З нею не можна працювати так, як з іншими. У чому різниця? Наприклад, соняшник або кукурудза — там все стандартно: посіяв, добрива вніс, спрацював засобами захисту і чекаєш прибирання. А за соєю необхідно стежити практично щодня. Вона, як маленька дитина, постійно вимагає уваги», — розповідає головний агроном господарства «Персей Агро» Андрій Патрило.
Власник підприємства «Богдан і К» Богдан Тимофійчук з Івано-Франківської області каже, що основна проблема для сої — боротьба з бур'янами. Раніше в господарстві сіяли і трансгенну сою, за допомогою якої «чистили поля» від бур'янів, обприскуючи посіви гліфосатом. Тепер же з традиційною селекцією доводиться працювати інакше, підбирати оптимальні схеми і компоненти сумішей, щоб у полі максимально забезпечити чистоту посівів.

Витрати на вирощування сої фактично залежать від філософії в конкретному регіоні. Так, на Івано-Франківщині торік виростити 1 га сої коштувало близько 21 тис. грн. У зв'язку з тим, що це регіон достатнього вологозабезпечення, хвороб тут завжди багато. Тому місцеві аграрії не економлять на добривах, ЗЗР, намагаються проводити всі гербіцидні обробки. З огляду на цей фактор, а також кліматичні умови та якість ґрунту, врожайність тут очікують на рівні 4,5 т/га.

Трохи іншими, наприклад, є витрати на Житомирщині, де піщаний ґрунт і більш сухі погодні умови. Так, на підприємстві «Верлоцьке» 1 га сої в цьому році обійшовся у 12 тис. грн, а на господарстві «Тірас-2007» й того менше — 10 тис. грн. Це пояснюють особливостями клімату в області. Посушливі умови завадили поширенню павутинного кліща та розвитку хвороб, тому не було необхідності в багаторазових захисних обробках. За таких умов і витрат тут очікують зібрати в середньому 2,5 т/га.

А от засновник підприємства «Лайф-Інвест» Юрій Гнатюк переконаний, що головним секретом успішного вирощування сої є своєчасні обробки.
«Нам природа дає можливість внести те, що треба, саме в тій фазі, коли треба, навіть якщо рік нетиповий. Потрібно встигнути це зробити. Хто запізнився і не зміг закінчити обробку або сівбу, або прибирання в оптимальних умовах — той і в програші», — відкрив секрет успіху Юрій Гнатюк.
Дізнатися, чим запам'яталися інші соєві сезони, наприклад, можна в матеріалах АгроЕкспедиція Соя 2017 та АгроЕкспедиція 7. Соя 2016.

Загальні витрати на вирощування
сої за класичною технологією

Досвідчені фахівці радять «вкластися» у поле залежно від запланованої врожайності культури. «Потрібно розуміти, що ми отримаємо з даного поля, щоб знати, скільки у нього вкласти», — цілком слушно говорять вони. Адже невиправдані витрати нікому не потрібні. Тому схему захисту сої розраховують, насамперед, виходячи із запланованого прибутку. Є господарства, які віддають перевагу низькій інтенсифікації виробництва: їм достатньо отримати 1,5–2 т/га урожаю, щоб покрити поточні витрати й отримати певний прибуток. Це пов'язано і з умовами господарювання, і з фінансовим становищем підприємства.

Проте більшість господарств налаштовуються на вищі результати, а отже, застосовують технології середньої (із запланованим урожаєм 2-3 т/га) та високої (з урожаєм 3-4,5 т/га і вище) інтенсифікації. Тому й схеми захисту вибирають більш прогресивні. Тому, у першу чергу, необхідно спланувати майбутній результат, а вже виходячи з нього планувати і систему захисту та позакореневих підживлень.

За даними спеціалістів «Заатбау Україна», середня сума затрат на вирощування сої разом із оплатою праці, орендою землі, витратними матеріалами тощо варіюється в середньому на рівні 500-1100 $/га. При цьому, нагадаємо, ціна 1 т сої у портах Одеси та Миколаєва, за даними Zernotorg.ua, сягає більше $300/т. Загальна структура витрат по кожному напрямку досить складна і залежить від наявної матеріально-технічної бази господарства, регіону, умов та ціноутворення.

АгроМатематика: як заощадити при вирощуванні сої, не втрачаючи продуктивності?

Оренда землі
У 2018 році, за даними Держгеокадастру, агрофірми виплатили власникам земельних ділянок сільськогосподарського призначення в середньому 1 613,4 грн/га. Це на 18% більше, ніж у позаминулому році, тоді середній розмір орендної плати за паї склав 1 369 грн/га.
Найвища орендна плата за паї в областях, грн/га:
3524,7
Черкаська
2970,1
Полтавська
2494,7
Харківська
Найдешевше користування землею, грн/га:
878
Запорізька
926,9
Херсонська
930,6
Закарпатська
Натомість середня річна вартість оренди державних земель протягом 2018 року зросла на 23% — із 2793,2 грн/га до 3 431,5 грн/га. Така ситуація склалася завдяки інтенсифікації проведення земельних аукціонів та зростанню їхньої ефективності. Найвищу орендну плату зафіксовано у Хмельницькій (7780,8 грн/га), Вінницькій (7136,9 грн/га) та Полтавській (6627,3 грн/га) областях, а найнижчу — у Херсонській (1402,3 грн/га), Волинській (1441,8 грн/га) та Донецькій (1637,8 грн/га) областях.

Оренда сільськогосподарських земель (державних і приватних) за 2018-й – аналіз по областях
Робота техніки та оплата праці механізаторів
Для господарств, у яких є повний комплект необхідної для вирощування сої техніки, порахувати її амортизацію досить складно: багато фермерів узагалі рахують тільки оплату праці механізаторів, купівлю паливно-мастильних матеріалів та запчастин до техніки. Іноді сюди можуть включати оплату деяких послуг сервісних служб (наприклад, доїзд до господарства чи поля).
Якщо мова йде про найм техніки, то можна орієнтувати на приблизні ціни:

  • культивація або послуги компактора — від 330 грн/га,
  • внесення сухих добрив — від 90 грн/га,
  • оранка — від 500 грн/га,
  • боронування — від 350 грн/га,
  • сівба — від 250 грн/га,
  • обприскування — від 120 грн/га,
  • збирання врожаю — від 950 грн/га.
А от підходи до оплати праці інженерів та механізаторів відмінні в різних структурах: десь оплата фіксована за оброблену площу, десь погодинна.

За даними проекту АгроОсвіта, середня заробітна плата інженера з ремонту та налаштування стартує з відмітки 12 000 грн на місяць. Але це ― далеко не межа. На посаді у великому агрохолдингу чи консалтинговій службі зарплата агроінженера стартує від 23 000 гривень.

А от, наприклад, роботу механізаторів у полі ПАТ «Дашківці», що на Вінниччині, оплачує погодинно. За словами головного агронома господарства Юрія Паламарчука, працівники мають ставку та фіксовану плату за 1 год. руху у полі. Переїзд між полями в погодинну оплату праці не входить.
«При дотриманні технології точного висіву, яка вимагає руху техніки зі швидкістю 10-12 км/год, механізатор рухається саме з такою швидкістю і не поспішає, адже йому за це платять», — розповів головний агроном господарства.
Знайти фахівця з відповідними навичками, дізнатися ринкові ціни оплати праці або знайти роботу у сільському господарстві можна на спеціалізованому сайті AgroRоbota.com.ua. А от підібрати потрібні агрегати, трактори чи комбайни за доступними цінами допоможе найбільша в Україні біржа сільгосптехніки Traktorist.ua.
Паливно-мастильні матеріали
Як кажуть експерти Traktorist.ua, для обробки ґрунту та проведення базових операцій у вирощуванні сої фермерам достатньо техніки потужністю до 200-350 к.с. Відтак витрати дизельно палива можуть варіюватися в межах 40-65 л/год.
Станом на кінець серпня 2019 року середня ціна на дизельне паливо, згідно даних МiнфiнМедiа, по Україні складає 28,18 грн/л, тож для загального розуміння лише година роботи трактора може обійтися в більше ніж 2 тис. грн.
Для наочності розглянемо середні норми витрати палива при роботі на типових чорноземах, наприклад, на Сумщині чи Полтавщині:

  • основний обробіток ґрунту (глибока оранка) 16,6 л/га
  • внесення м/д 1,8 л/га,
  • боронування 3,5 л/га,
  • дискування 5,5 л/га,
  • сівба 3,3 л/га,
  • внесення ЗЗР та рідких м/д 1,1 л/га,
  • культивація 5,7 л/га,
  • комбайнування 16,3 л/га.
Для повного розрахунку варто врахувати підвіз води для робочих розчинів при внесенні ЗЗР, самих витратних матеріалів, а також логістику зібраного врожаю.
Насіннєвий матеріал
Ціна посівної одиниці сої може дуже варіюватися. Загалом, за даними фахівців компанії «Агрітема», ціни на насіння сої в 2019 році коливалися від $400 до $1200 за 1 т.
Добрива
Вартість системи живлення для сої, за різними оцінками, може стартувати із $75-100/га. Деякі господарства у зоні достатнього зволоження, як кажуть фахівці «Яра Україна», можуть переступити позначку $200/га.
ЗЗР
Рахуємо витрати на протруювання насіння:
За низької інтенсифікації виробництва на тонну насіння витратимо $1,3, якщо ж застосовувати препарати від зарубіжних виробників, витрати складуть $1,66
За середньої інтенсифікації — $5,9, а за використання іноземних засобів — $11,47
За високого рівня інтенсифікації — $8,68, при застосуванні препаратів вітчизняного виробництва, а за використання зарубіжних препаратів — $13,74
Досходовий гербіцидний захист обійдеться у перерахунку на 1 га залежно від рівня інтенсифікації у $12,15 (застосування зарубіжних препаратів — $15,43), 29,4 $ (іноземні препарати — $50,56) та $21,5 від вітчизняного виробника (препарати мультинаціональних компаній — $24,9) відповідно.

Гербіцидний захист сої у фазі 1-3 трійчастих листків у перерахунку на 1 га коштуватиме для низького та середнього рівнів від $30 до $40, для високого рівня становитиме $30-45.

Використання гербіциду у фазі 3-5 трійчастих листків обійдеться у $8-15/га, на мікродобрива та стимулятор-антистресант доведеться витратити $7-15/га.

Витрати на засоби захисту та мікродобрива у фазі бутонізації:
Низький рівень інтенсифікації: вітчизняні препарати обійдуться у $10,68/га, імпортні — у $20,31
Середній рівень: вітчизняні препарати коштуватимуть $12,38 на гектар, закордонні — $22,72
Високий рівень: вітчизняні препарати обійдуться у $23,39 на гектар, імпортні — у $38,45.
Обробіток після цвітіння для середнього рівня коштуватиме $34-115; для високого рівня з урахуванням десикації — $67-170.
Отже, загалом система захисту сої обійдеться фермеру такими витратами:

  • за низького рівня інтенсифікації необхідно буде витратити $60-90 на 1 га;
  • за середнього рівня — $120-250;
  • за високого рівня інтенсифікації — $165-315.
  • доробка та зберігання
Витрати на доробку і зберігання соєвих бобів прямо залежать від можливостей сільгосппідприємства. Якщо агрофірма не має власних потужностей для цього і планує продавати зібраний врожай протягом визначеного періоду, то завжди може скористатися послугами елеваторів. Знайти найближче зерносховище допоможе Карта елеваторів України, яка містить дані більш ніж про 1,2 тис. елеваторів у всіх регіонах.
Ціни на сушіння і зберігання, за словами керівника сектору аналітики та моніторингу ГК «Прометей» Григорія Гудими, завжди формує витратна частина на ресурси, за допомогою яких здійснюються ці процеси. Тобто рівень заробітної плати, податкове навантаження, ціна на електроенергію або інші ресурси, ПММ тощо.

У прайс елеваторних комплексів традиційно входять приймання, зберігання, сушка, очистка і відвантаження.

Оплату за приймання 1 т зерна кожен надавач послуги встановлює самостійно. На одному елеваторі це може бути безоплатним і йти в комплексі зі зберіганням, на іншому — платним. Окремо може встановлюватися оплата за відвантаження зерна за аналогією.
«Сьогодні приймання на елеваторах нашої групи компаній безкоштовне. Ми, однозначно, хочемо, щоб так і залишилося в майбутньому», — каже Григорій Гудима.
Середня ринкова ціна зберігання 1 т зерна варіюється в межах 1,5-2 грн/т. Ця сума залежить від самого елеватора: його потужності, займаної площі чи якихось додаткових опцій — охорона, освітлення чи навіть тип опалення.
Логістика
В Україні безліч компаній надають послуги вантажних перевезень. Ціни на замовлення стартують від 0,8 грн/т-км і можуть сягати 3 та більше грн/т-км. Дізнатися більше про вартість та умови перевезень врожаю сої або замовити послугу можна за допомогою всеукраїнського сервісу Zernovoz.ua, який був створений для об'єднання перевізників та агровиробників.

Як «перегрузи» руйнують ринок перевезень в Україні — Олександр Коляда
Соя органічна
Вирощування органічної сої — відносно складний, але більш прибутковий процес. Іноземних споживачів дуже цікавить виробництво не ГМ-продукції. Тому вониготові платити конкурентну ціну за справжню органічну сою .
Ціна на продовольчі боби залежить від ціни на Чиказькій фондовій біржі. До цього слід ще додати премію за «чистоту», яка становить близько $100 за 1 т. Фахівці кажуть, що в кінцевому рахунку прибуток від нетрансгенної сої виходить більшим.
Для вирощування органічної сої необхідно отримати усі дозволи для ведення органічного землеробства. Господасртво може зробити це самостійно або звернутися до профільних організацій, наприклад «Органічна Україна». Адже зараз існує багато різних форм державної та місцевої підтримки для організації «чистого» землеробства. Існують технічні програми, покликані на покращення якості кінцевого продукту, якою є компенсація запровадження HACCP і сертифікація в рамках цієї системи.
Сьогодні в Україні середня врожайність органічної сої становить 1,5-1,8 т/га. За сприятливих умов врожайність в органічному виробництві може досягати 2,5 т/га.

Технологічна карта для ГМ-сої та класичної сортової суттєво різниться лише у гербіцидній обробці, а от сортові характеристики, контроль репродукції та чистоти посівмату доступні лише сортам. Отже, диверсифікація ризиків, як запевняють у «Заатбау Україна», очевидна.

АгроПолігон Арніка: Вирощування органічної сої

Проростання бур'яну пригнічує розвиток паростків сої зі швидкою зімкненістю крон. Тому необхідно оперативно проводити доступні гербіціидні обробки. Чим менший бур'ян під час механічної операції, тим така обробка ефективніша. Стадія «білої ниточки» бур'яну є найбільш ефективною, оскільки на цій стадії він найкраще піддається будь-яким механічним пошкодженням.
Обробіток ґрунту коткуванням підвищує температуру посівного шару, забезпечує збереження вологи і стимулює проростання бур'янів, які будуть знищені наступною передпосівною культивацією.
Таким чином, з метою запобігання швидкому розповсюдженню бур'янів, слід вжити всіх необхідних заходів боротьби з бур'янами ще перед висіванням сої. Найбільш важливою є технологія створення «фальшивого ложа», за якої поле готується під посів, далі слід почекати проростання бур'яну і знищити його за допомогою борони, заглиблюючи її зубці не більш, ніж на 4 см. Цю процедуру можна повторити в разі необхідності. Період проведення цих заходів становить не менше 10 днів. Це означає, що якщо посів сої проводиться на початку травня, то підготовку поля слід починати у квітні, тобто за 2 тижні перед очікуваною датою висівання.
Наступний етап боротьби з бур'янами — після висівання сої, але перед проростанням. Для досходової обробки можна застосовувати технологію «сліпого боронування» за допомогою борони, користуючись тим, що в цей період бур'ян швидко проростає.
За 3-4 дні після висівання і принаймні за кілька днів до проростання сої бур'ян у фазі «білої ниточки» можна знищити, пройшовши один раз бороною, опускаючи зубці на невелику глибину. У разі застосування цього методу глибина закладання насіння має становити не менше 5 см.
У фазі «вигнутого коліна» сою слід боронувати дуже обережно з невеликим тиском зубців. Для цього ідеально підходить борона, на якій можна налаштувати силу тиску зубців відповідно до стадії розвитку рослини.
Починаючи зі стадії двох справжніх листків, соя більш стійка до обробки бороною. Залежно від забур'яненості, післясходове боронування посівів сої проводять 2-3 рази. Перше боронування проводять, коли соя досягла фази першого трійчастого листка. Виконувати цю операцію необхідно впоперек або по діагоналі до напрямку рядків, краще це робити у другій половині дня (тоді рослини сої менше травмуються). Рекомендовано по черзі використовувати мотику і борону, щоб уникнути затвердіння в рядку внаслідок просапування, що може негативно вплинути на врожай. Під час сходового боронування швидкість руху агрегату не має перевищувати 6 км/год, під час післясходового — 5 км/год.
Захист від хвороб і шкідників

Перелік засобів захисту та добрив, дозволених для застосування в органічному виробництві, затверджений міжнародно акредитованим сертифікаційним органом «Органік стандарт» і доступний на офіційному веб-сайті ТОВ «Органік cтандарт». Список препаратів є еквівалентним регламентам ЄС № 834/2007 ТА № 889/2008.
© Катерина Капустіна, Kurkul.com, 2019 р.
Виконано за допомогою Disqus