Cоя в Україні давно та впевнено завойовує симпатії агровиробників завдяки своїй економічній привабливості. Більше того, світові війни на цьому ринку відкривають нові можливості для вітчизняного бізнесу. Тож що потрібно знати фермеру про ринок сої та особливості її вирощування?
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Соєва лихоманка» за підтримки об’єднання Насіннєва асоціація України, компаній Євраліс Семенс Україна, Заатбау Україна, Дунай Агро та Агрітема.
Сою у світі називають дивовижною культурою (miracle crop). Нині вона є однією з найбільш важливих, популярних і рентабельних сільгоспкультур у світі. Соєві боби є універсальними, тож завдяки високій харчовій цінності та структурі їх успішно використовують як у виробництві продуктів харчування, так і в промисловості: вони містять 40% білка і 20% жирів разом із вісьмома незамінними амінокислотами. Насіння сої має сотні застосувань, починаючи з виготовлення їжі для людей, кормів для тварин і закінчуючи косметикою та біопаливом.
Перші спроби вирощувати сою були зафіксовані 5 тисяч років тому у Південно-Східній Азії. Зрештою, саме завдяки поживним цінностям китайці називали сою «жовтою коштовністю» і «великим скарбом». А от у Європі та Америці сою почали культивувати лише в кінці 18 — на початку 19 століття. Нині ж сою вирощують у 90 країнах світу.
Тепер вирощування сої зосереджено в кількох основних географічних регіонах: лише в чотирьох країнах — США, Бразилія, Аргентина і Китай — це майже 85% світового виробництва. Водночас, за даними Trading Economics, основними імпортерами соєвих бобів у наш час є саме Китай (60% усього імпорту) та ЄС.
Але протягом останнього року на світовому ринку сої відбуваються суттєві зміни. Раніше основним джерелом надходження сої у Китай були поставки із США, зараз торгове протистояння Вашингтона і Пекіна перекрило цей торгівельний шлях. Також до скорочення імпорту в Китай сої та продукції з неї призвела епідемія африканської чуми свиней (АЧС), через яку зменшилося поголів'я свиней, а відтак і попит на сою. Тепер КНР закуповує сою в Латинській Америці. Фахівці говорять, що місцеві виробники значно збільшили свою частку на соєвому ринку за останні роки та планують суттєво збільшити виробництво сої у 2020 році.
Європа є дуже дрібним виробником соєвих бобів за світовими стандартами: під цією культурою тут зайнято всього 0,4% світових сільськогосподарських земель, які використовують для вирощування сої. Наразі Європейський Союз задовольняє лише 6% своїх потреб у сої. Найбільшими країнами-виробниками сої у Європі є: Україна, Росія, Італія та Сербія, за ними слідують Румунія, Франція, Угорщина та Австрія. У 2016 році соєві боби в Європі вирощували на площі 4,4 млн га (включена тільки Європейська частина РФ) і зібрали більше 2 млн т врожаю.
Обсяг виробництва соєвих бобів у ЄС у 2018/19 роках сягне 2,88 млн т. Тож попри обмеження земельних площ сільгоспвиробники нарощують виробництво цієї продукції.
Загальний обсяг виробництва сої у світі зростає майже в геометричній прогресії. Цю рослину вирощують на близько 6% світових сільськогосподарських земель. Жодна інша культура не мала такого величезного зростання площ та популярності.
Наприклад, із 1961 року і до початку 2000-х років щороку сої виробляли більше майже на 5%. За попередніми прогнозами, до 2030 року темпи збільшення виробництва сої складуть близько 2,3% на рік.
Для прикладу, у 1961-63 роках виробництво сої у світі складало лише 27,4 млн т. За період 1961-2007 рр. обсяг виробництва збільшився приблизно на 800% з 27,4 млн т до 217,6 млн т. У 2017/18 МР соєвих бобів зібрали вже 341,5 млн т із площі 124,6 млн га. Червневий звіт Міністерства сільського господарства США (USDA) у 2019 році містить прогноз, що цьогоріч світовий обсяг виробництва сої складе вже 355,4 млн т і площі під цією культурою сягнуть 126,7 млн га. У липні фахівці USDA дещо зменшили обсяг виробництва сої у світі до 347 млн т та площу до збору на рівні 124,7 млн га.
У звіті Transparency Market Research прогнозується сукупний середньорічний темп зростання (CAG) на рівні 5% за період з 2017 по 2025 рік. Якщо у грошовому еквіваленті ринок сої у 2017 році налічував $146,23 млрд, то, імовірно, у 2025 році ця цифра сягне $215,746 млрд.
Ціна на сою у світі прямо залежить від локальних тенденцій в основних регіонах-виробниках та споживачах. Наразі закупівельні ціни коливаються від $207-230/т в Аргентині до $329-350/т у США та Європі.
Ціна на сою в Україні на сьогодні значною мірою залежить від особливостей світових ринків олійних та енергетичних культур. Зменшення вартості нафти та високі врожаї сої в основних країнах-виробниках призводять до падіння котирувань, проте підтримку їм надає відносно високий попит в азійських країнах. З урахуванням величезних обсягів вирощування сої (в Америці) і її споживання (в КНР) саме Україна як один із ТОП-10 виробників сої у світі отримує шанси форсувати торгівлю на соєвому фронті.
Протягом останнього року, як інформують експерти Заатбау Україна, певне зниження ціни на соєві боби в Україні відбувається за рахунок відміни відшкодування експортного ПДВ. Фахівці Дунай Агро кажуть, що у нинішньому році ціна товарної сої в Україні знизилася на 20%, а посівні площі — аж на 10-15%.
Нагадаємо, наприкінці 2017 року були прийняті зміни в Податковий кодекс України. Відповідний закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування податком на додану вартість операцій із вивезення за межі митної території України олійних культур» пропонував залишити тимчасове скасування відшкодування ПДВ при експорті соєвих бобів з 1 вересня 2018 року по 31 грудня 2021 року, ріпаку — з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2021 року. На думку ініціаторів цього закону, такі нюанси оподаткування мають сприяти розвитку внутрішньої переробки соєвої продукції.
Зрештою, ціна сої в Україні залежить від потреб у сировині значних потужностей вітчизняних переробних підприємств, які виробляють соєву олію та шрот. Знову-таки, фахівці на ринку кажуть, що через відміну відшкодування експортного ПДВ дещо зросла завантаженість вітчизняних заводів, а також їхня кількість.
Завдяки такому високому експортному та внутрішньому попиту ціна сої, попри значний валовий збір, залишається в Україні доволі високою.
За даними аналітиків Євраліс Семенс, у першій половині червня 2019 року вартість соєвих бобів на українському ринку знаходилася на позначці 8 950 грн/т EXW. У доларовому вираженні вона зменшилася з 339,2 до 336,6 USD/т EXW. Експортні ціни укріпилися з 320 до 330 USD/т FOB, реагуючи на зовнішній попит, а також недостатню пропозицію олійної культури від аграріїв. Базис по відношенню до ф’ючерсних цін на Чиказькій біржі скоротився з 25 до 22 USD/т. Відмічається, що фундаментальна картина світового ринку вказує на можливий ціновий тиск, пов’язаний із розширенням посівних площ у найбільших країнах-виробниках (окрім США). Незважаючи на це, ціни в Україні ще можуть показати короткострокове зростання, реагуючи на експортний попит, підвищення цін на соєву олію та соняшникове насіння.
Економічна привабливість сої полягає також у тому, що під час переробки 1 т сої отримують близько 700 кг соєвого шроту (містить 45+% білка) і 190 кг соєвої олії. Завдяки реалізації соєвої олії практично окуповуються всі витрати на вирощування культури, а соєвий шрот є найдешевшим білковим кормовим інгредієнтом, який в усіх розвинених країнах використовують для годівлі молочної і м'ясної худоби, свиней, птиці, риби. Так, наприклад, соєвий шрот із Аргентини контрактують по €355-373/т, тоді як ціна шроту, виробленого в Україні, стартує лише з €314/т. Це сприяє тому, що агровиробники шукають нові рішення для збільшення обсягів врожаю та отримання прибутку.
«Варто пам’ятати, що в Європі є чітке ранжування на ціни соєвого шроту, виробленого в Україні та Італії, або, наприклад, в Австрії. У переважної більшості вітчизняних переробних підприємств немає можливості утримувати окремі лінії для переробки валової сої без ГМО або органічної, як того потребують стандарти. Це говорить про те, що українським переробникам треба краще працювати над якістю»,— наголошує керівник відділу розвитку продуктів Заатбау Україна Антон Косяк.
Отже, якісне сертифіковане насіння дає потенціал сталих врожаїв, цін та, відповідно, рівня прибутковості господарства.
Загалом, за прогнозами, 2019 рік приблизно збереже показники обсягів виробництва сої 2018 року. Незважаючи на можливе просідання посівних площ сої в 2019 році, враховуючи погодні умови весни (достатнє вологозабезпечення, а відтак — дружні сходи), продуктивність рослин буде вищою, ніж у попередньому році (в окремих регіонах спостерігалася ґрунтова посуха і як наслідок не вирівняні та зріджені сходи), що в цілому дозволить отримати валовий збір сої не менший, ніж у 2018 році.
Стабільний попит та висока світова ціна на сою роблять цю культуру дуже привабливою для фермерів. У сучасних умовах білок і жир — найцінніші сировинні продукти світового ринку, оскільки постійне зростання населення нашої планети вимагає інтенсифікації виробництва високоенергетичних продуктів харчування.
Читати за темою: Збирання врожаю сої пізніх строків достигання (рекомендації американських фахівців)
За словами фахівців Дунай Агро, сьогодні всі учасники ринку сходяться на тому, що головною запорукою успішного вирощування сої є якісне насіння, яке в кінцевому результаті дає високий врожай.
Тому насамперед головним інтересом українського агровиробника є врожайність сорту, строки дозрівання, група стиглості та ціна за 1 т насіннєвого матеріалу. Більшість фермерів цікавить відкаліброване насіння, що відповідає високим посівним якостям.
Але, як показує практика, це далеко не всі фактори, що дозволять досягнути успіху у вирощуванні сої.
Як писала у своєму дослідженні аспірантка Інституту кормів і сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України Ольга Темрієнко, протягом вегетаційного періоду соя синтезує два врожаї — білка і жиру, що фактично складають 60% від маси насіння, а також майже всі органічні речовини, що є в рослинному світі. Ця рослина багата на білки і амінокислоти, жири і жирні кислоти, а також вітаміни, мінеральні речовини тощо.
Головною складовою частиною зерна сої є саме її білок, який має високу перетравність і засвоюваність, а за біологічною повноцінністю стоїть на першому місці серед білків рослинного походження, що слугувало прийняттю його за стандарт на рівні ФАО ООН.
Також соя має унікальну здатність фіксувати азот і таким чином є незамінною для сільського господарства. Завдяки цій здатності та відносно високій рентабельності соєві боби посідають чільне місце в сівозміні як багатьох вітчизняних, так і закордонних агровиробників.
За всю історію культивації сої її перспективну урожайність оцінюють на рівні 1-5 т/га. У 2018/19 середня врожайність у світі складе 2,88 т/га. Лідером є Туреччина — там навчилися збирати в середньому 3,88 т/га сої. Далі — США з показником 3,47 т/га сої. У п’ятірці рекордсменів опинилися Аргентина (3,27-3,35 т/га), Бразилія (3,24 т/га) та Канада (2,86 т/га).
Унікальний результат продуктивності сої науковці зафіксували в штаті Міссурі (США), де на фермі Кіп Каллерс позаторік установили новий рекорд урожайності сої — 8,1 т/га. Попередні рекорди становили 6,95 т/га у 2010 році в штаті Міссурі та 7,43 т/га в 2016 році.
Протягом декількох останніх років українські аграрії змогли втричі збільшити врожайність сої завдяки застосуванню нових інтенсивних агротехнологій та використанню якісного високоврожайного насіння. В Україні, за офіційними даними Держстату, середня врожайність сої у 2018 році склала 2,58 т/га. Але багатьом сільгоспвиробникам завдяки інноваційним підходам виробництва вдається подолати позначку 3-3,5 т/га.
«Вміст і склад жиру та білка в зерні сої зумовлені генетично. Співвідношення між основними речовинами зерна сої, зокрема між білком, олією та їх кількістю, істотно залежить від сорту, зони та технології вирощування, погодних умов»,— наголошує аспірантка.
Ольга Темрієнко додає, що питаннями підвищення білковості насіння сої займалися багато дослідників різних країн світу, оскільки одне з основних призначень цієї культури — саме одержання високоякісного протеїну. Сьогодні селекціонери працюють над тим, щоб поліпшити його — знизити вміст ферментів трипсину і хімотрипсину, що дає можливість скоротити витрати при виробництві кормів і харчових продуктів.
Нині здебільшого в агровиробництві поширені сорти сої, які містять 36-40% протеїну, хоча видова варіабельність цього показника має ширший діапазон. Серед різноманітних генотипів сої можна зустріти як стабільні за вмістом протеїну, так і такі, у яких ця ознака значно варіює при зміні умов вирощування.
Останнім часом трейдери, які реалізують соєві боби за кордон, скаржаться на низький вміст в них білка, що іноді не перевищує 30-32%. Тож при закупівлі продукції насамперед перевагу віддають високобілковим партіям і дають за них найвищу ціну. Експерти кажуть, що головною причиною такого становища є вирощування нелегальних сортів сої, що не є адаптованими до наших умов.
«Що більше білка міститься в сої, то більш вона цінна. Трейдери отримують додатковий бонус за високий вміст білка (>36%). Відповідно під час реалізації сої з високим вмістом білків сільгоспвиробник може отримати більшу ціну за 1 т вирощеної продукції. Зазвичай трейдерів цікавить вміст білка від 31 до 36%, але практика показує, що багато що залежить від покупця», — констатують експерти Дунай Агро.
Отож, наразі збільшення врожайності сої та обсягів виробництва є далеко не єдиними вимогами сьогоднішнього ринку.
В окремих регіонах України соя може мати потенціал урожайності 8 т/га. При використанні дуже пізніх сортів, високих рівнів добрив та інших продуктів урожай на гектар може бути дійсно настільки високим. Принаймні про це свідчать дані спеціалістів Заатбау Україна.
Існує думка, що високих показників урожайності можна досягти завдяки мегапродуктивній системі живлення. Але знову-таки, як кажуть експерти, кількість внесених добрив під сою не грає великої ролі, отже, не впливає на маржинальність культури. Насправді важливим є цілий комплекс факторів, що впливають на майбутній урожай сої, — показник здоров’я ґрунту, якісне живлення під попередник, баланс живлення та реакція ґрунтового розчину, тобто рН.
Керівник відділу розвитку продуктів Заатбау Україна Антон Косяк каже, що фактично рентабельність сої на гектар більш важлива, ніж валовий урожай зерна. А щоб отримати найкращі результати, вибір сорту з правильною групою зрілості є вирішальним. Тож при всьому багатстві аграрно-технологічних прийомів, поряд із високоякісною інокуляцією і своєчасною боротьбою з бур'янами головну роль в ефективному виробництві сої грає підбір сорту, який відповідає умовам регіону вирощування.
«Селекційне дочірнє підприємство компанії SAATBAU поряд із високою, стабільною врожайністю і покращеними агрономічними характеристиками (стійкість до вилягання і осипання, розподіл стручків на рослині для уникнення втрат при збиранні) звертає особливу увагу і на якісні показники сої. Сорти селекції цієї компанії показують високий вміст протеїну на відміну від багатьох сортів з американського континенту, де вміст жиру в сої грає більш важливу роль», — пояснює експерт.
Зрештою, гарантією успіху у вирощуванні сої можуть стати схожість, енергія проростання та фітопатологічний стан насіння. Якісна сівозміна, інокуляція та рівномірний посів — це запорука успіху та покращення агрофізичного стану полів.
Читати за темою: На що звертати увагу при виборі сортів сої
Агроном канадської провідної насіннєвої компанії Sevita Genetics в Україні Сергій Колесник поділяє думку колег стосовно високого потенціалу врожайності сортів сої фахових оригінаторів. Вони ведуть потужну науково-дослідну діяльність, ретельно підбирають генетику під регіон вирощування та здатні задовольнити потреби як виробника, так і споживача.
«Понад 6 т/га, отримані минулого року на богарі в Західному регіоні України, не є межею урожайності сортів селекції Sevita Genetics. Біологічний же потенціал врожайності тих сортів, які зареєстровані в Україні, сягає понад 8 т/га», — запевняють у компанії.
Однак, крім високого потенціалу врожайності, фермерам при виборі сорту сої варто також звертати особливу увагу на його стійкість до ураження захворюваннями (склеротинія та інші), а також правильно обирати технологію вирощування. Саме ці складові, на думку фахівців Sevita Genetics в Україні, зроблять виробництво такої культури як соя економічно доцільним.
Крім того, більшість сортів сої Sevita Genetics мають харчову спрямованість, тому показник протеїну залежно від сорту складає 40-45%. Такі якісні показники високо ціняться на азійських ринках, зокрема у Японії, понад 20% ринку харчової сої якої займає саме компанія Sevita Genetics.
Читати за темою: Вплив ширини міжряддя 38 см на ефективність вирощування сої
У свою чергу, експерти компанії Євраліс Семенс також запевняють, що в українських умовах можна отримати врожайність сої на рівні 6 т/га, що відповідає 2,5 т білка на 1 га. Цього знову-таки можна досягти, наприклад, за умови вирощування якісного насіннєвого матеріалу, а також при його кількісній сівбі, зрошуванні та збиранні комбайном із флексі-жаткою.
Соя — доволі вимоглива культура щодо умов вирощування. Але, як кажуть фахівці Заатбау Україна, за умови дотримання технології вона має шанс стати максимально прибутковою.
Ринок сої в Україні, як було сказано вище, залежить від умов зовнішніх ринків. Головною особливістю світового ринку залишається потреба у посівному матеріалі, що здатний забезпечити високу врожайність та отримання високого вмісту білка.
Зростання попиту на протеїни у світі створює передумови для збільшення посівних площ під соєю у Європі та Україні зокрема. Європейці хочуть споживати більше білка рослинного походження та годувати тварин продукцією без вмісту ГМО та гліфосату. У відповідь на ці виклики насіннєві компанії на вітчизняному ринку пропонують сертифіковане насіння з визначеним потенціалом. Відтак кожен агровиробник має можливість обрати той сорт, що найбільше підходить до умов його господарювання та зможе показати максимальну продуктивність.
Попит на сою, її вирощування з дотриманням технології розвивають все ж більше постачальники та виробники насіння канадської, французької та австрійської селекції. При цьому насіння іноземної селекції успішно вирощується в Україні.
Затребуваними є високоврожайні/високопродуктивні сорти, тобто ті сорти, що мають високий потенціал урожайності, якого можна досягти, дотримуючись технології вирощування, сорти з показниками врожайності та вмісту білка, посухостійкі та які при посіві «відкликаються» на широке міжряддя, тобто добре гілкуються. Це важливо, тому що не варто загущувати посів: що менша норма висіву, то меншими будуть витрати на насіння.
Щодо регіону вирощування, то в Україні «соєвий пояс» — це Хмельницька, Вінницька, Черкаська, Полтавська, Київська та Кропивницька області. Критеріями відбору сортів тут є передусім урожайність, вміст білка, як сорт розкриває генетичний потенціал при дотриманні технології, що включає використання сірки як компонента у поєднанні з азотом як добривом. У південних областях головним критерієм є посухостійкість.
Офіційні постачальники насіння найкращої світової селекції в Україні мають власні підприємства, регіональних представників та партнерів-дистриб’юторів. Сортів більше ста, тож постачальники та виробники насіння концентруються в тому ж «соєвому поясі».
Експерти кажуть, що шукати «міфічну» селекцію з надможливостями не варто. Бо купуючи неофіційне насіння, намагаючись зекономити і тішачи себе думкою, що «я зробив усе найвигідніше», хорошого результату не досягти. Високий врожай насіння завжди є результатом якісної генетики, помноженої на дотримання технології вирощування.
Виконавчий директор Насіннєвої асоціації України Сюзанна Григоренко переконана, що Україна є відмінним кандидатом на роль постійного та конкурентного гравця на міжнародному насіннєвому ринку. Так, відповідно до Реєстру сертифікатів (сортові якості) на насіння у 2018 році, площа під насіння сої в Україні загалом склала близько 15,1 тис. га. Із них під категоріями насіння:
Відповідно до Реєстру сертифікатів (посівні та товарні якості) на насіння, у 2018 році загальна маса партій насіння сої склала більше 27 тис. т.
За країнами походження на Україну припало 25,5 тис. т, на інші країни (імпорт) — 1,5 тис. т. Країнами, із яких завозили партії насіння сої, є:
У рейтингу категорій насіння за обсягами партій є сертифіковане насіння — 22,5 тис. т. Далі йдуть партії базового насіння масою більше 4 тис. т. Найменше було добазового насіння — 265 т та сертифікованого насіння першої генерації — 195 т.
Перевагою сертифікованого насіння сої є насамперед висока рентабельність. Вона досягається завдяки сучасним генетичним процесам, у розвиток яких інвестували провідні насіннєві компанії.
«Серед додаткових переваг — якість та суворий контроль всіх виробничих процесів, чітке дотримання протоколів та постійний моніторинг, що дає змогу отримати вищі показники врожайності. Тільки сертифіковане насіння гарантує повний контроль якості та відсутність ГМО», — зазначають у Євраліс Семенс.
Агроном компанії «Агрітема» Павло Волинець каже, що в Україні вирощують аж близько 60% ГМ-сої, хоча де-юре її тут не повинно бути взагалі.
Як каже фахівець, на відміну від зарубіжних країн, таке насіння обирає найчастіше вітчизняний середній і дрібний фермер.
«При вирощуванні традиційної сої помилки, допущені під час застосування ЗЗР, виправити протягом вегетації неможливо. Наприклад, проміжок для внесення гербіцидів дуже короткий, соя повинна мати не більше ніж 2 листочки. При пізньому внесенні ситуацію вже не вдасться виправити, і соя буде «брудною». У випадку з ГМ-соєю гліфосат можна вносити в будь-який час і завжди отримувати більш-менш хороший результат. ГМ-соя популярна серед приватників, у яких немає своїх обприскувачів і недостатньо агрономічного освіти. Тому вона користується у них попитом. Її простіше вирощувати, прогнозовано і стабільно», — додає Павло Волинець.
Фактично такий підхід нібито дозволяє зменшити собівартість вирощування сої, але він є поза законом. Як говорить Павло Волинець, у Канаді чи в країнах Євросоюзу фермеру заборонено розмножувати в господарстві насіння і сіяти насіннєвий матеріал, навіть якщо це сорт, а не гібрид. Більше того, європейський фермер зобов'язаний платити селекціонеру/насіннєвій компанії роялті — плату за використання прав інтелектуальної власності на сорт.
Читати за темою: Соєвий шрот: від виготовлення до споживання
В Україні, на думку Павла Волинця, законодавче регулювання набагато «м'якше». Так, є обмеження щодо застосування насіння — воно повинне бути не нижче другої репродукції. Але це все одно ніхто не контролює, і аграрії на 60-70% засівають поля своїм, а не купленим сертифікованим насінням із відповідними гарантіями якості.
«Величезна проблема полягає в тому, що українські виробники купують еліту ГМ-сої, висівають нелегально завезене насіння і потім розмножують її ще протягом трьох або чотирьох років. Відтак у таких агровиробників немає повного сортооновлення, насіння сильно вражають хвороби, а урожайність суттєво знижується», — каже Павло Волинець.
Як не дивно, але ринок ГМ-сої в Україні існує попри законодавчу заборону. Адже в нас поки не настільки суворий контроль за ввезенням насіннєвого матеріалу та якістю вирощеної продукції, як в інших європейських країнах. Ключові гравці соєвого бізнесу все-таки впевнені, що з цією проблемою треба невідкладно боротися і підходити до цього комплексно.
«Насамперед переробники повинні встановлювати у своїх лабораторіях спеціальне обладнання для визначення ГМО в продукції, щоб мати можливість «відсіювати» недобросовісних виробників, налаштовуючи їх вирощувати не ГМ-сою. По-друге, з боку держави необхідно посилити контроль за контрабандою генно модифікованого насіння і ввести суворе покарання за таку контрабанду», — запевняють у Дунай Агро.
Читати за темою: Натюрморт із масовою істерією: ГМО — це настільки погано?
Отож, у зв’язку із збільшенням випадків продажу підробленого та генно модифікованого насіння компанії-виробники мають ТОП-3 поради для купівлі якісного насіннєвого матеріалу, що допоможуть уникнути неприємних ситуацій:
Щоб уникнути проблем та купівлі несертифікованого або контрафактного насіння, агровиробникам також рекомендують періодично ознайомлюватися на офіційних веб-сайтах оригінаторів зі списком дистриб’юторів, а не гнатися за найнижчою ціною в невідомої компанії.
Читати за темою: Василь Іванович та лікарська ковбаса. Роздуми про ГМО
Отож, яким буде ринок сої в Україні, залежить безпосередньо від усіх його учасників та їхньої відповідальності за вирощену продукцію.
© Катя Капустіна, Kurkul.com, 2019 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.