Як українські переробники оцінюють перспективи основних напрямків переробки, чи можливо досягти гармонії між бажанням переробників почати заробляти якомога швидше, досягти відповідної якості продукту та побудувати прибутковий, стійкий і водночас гнучкий бізнес, як ефективно розрахувати бюджет та вийти на перспективні ринки збуту?

Про це говорили учасники Панельної дискусії «Перспективи української переробки та пошуки ринків збуту. Свіжі кейси українських компаній» під модераторством головного редактора Latifundist.com Костянтина Ткаченко. Дискусія відбулася в рамках New Food Summit 2023.

Серед озвучених переваг агропереробки учасники панельної дискусії назвали: створення додаткових робочих місць, підвищення доданої вартості продукції, зменшення транспортних витрат та сприяння розвитку економіки. Також фахівці зійшлися на думці — Україна має значний потенціал для розвитку переробної галузі агросектору, і його треба розвивати. 

«Невеликі об'єми експорту — це більш гнучка стратегія»

Галина Матвійчук, співвласниця та комерційна директорка «Любарецького соєпереробного заводу», який займається виготовленням соєвої макухи та олії, поділилася досвідом роботи майже зі старту на експорт. При тому, що запуск виробництва відбувся вже в період повномасштабного вторгнення, коли постала низка серйозних викликів. Тому комерційна директорка поділилася помилками, які не радить повторювати. А також розповіла про сильні сторони, які допомогли.

«Ми молода сімейна компанія, яка зовсім нещодавно вийшла на агроринок. Запуск виробництва відбувся у травні 2022 року. Вже за три місяці ми почали експортувати майже 50% нашої продукції. Не лише олію — ми одними з перших почали експортувати макуху, і зараз розвиваємо цей ринок з нашими європейськими партнерами», — розповіла Галина Матвійчук. 

Серед ключових принципів, яких треба дотримуватись виробникам, орієнтуючись на експорт — виготовлення хорошого, максимально унікального та конкурентного за якістю продукту. А ще слід показувати свої переваги та відвойовувати ринок.

«Світовий ринок купує в основному олію і шрот. Аргентина — країна, яка спеціалізується на цьому. У них велика кількість державних підприємств цього напрямку. Весь ринок звик до їхнього продукту. Проте ми виробляємо трішки інший продукт. Макуха — це більш жирний в прямому смислі продукт, який краще підходить для кормів як для худоби, так і для птиці», — розповіла спікерка. 

За словами Галини Матвійчук, такі переробники в основному працювали на локальному ринку і займались продажем у своєму регіоні. І експортні напрямки мало хто розглядав. Але коли компанія лише планувала свій бізнес, то мала трохи іншу мотивацію. 

Читайте також: Негайно продавайте фураж — огляд цін на ринку пшениці

«Ми займалися трейдингом, і мали таку проблему, що переробники були не дуже відповідальними. Вони нас підводили з продуктом. І ми зрозуміли, що нам треба відкрити власну переробку. Тож вирішили, що саме це є найпростішим шляхом розв'язання проблеми. Але так склалося, що ми потрапили не в найкращий рік для першого року підприємства», — додала співвласниця заводу. 

Для тих, хто зацікавлений в більш гнучкій переробці сої, Галина Матвійчук окреслила з досвіду кілька порад. 

• Перше — це обрати, яке саме обладнання ви купуватимете і яку саме кількість коштів ви на нього маєте. 

«Це важливо, бо наша помилка в тому, що ми майже всі кошти витратили саме на обладнання. І не залишили достатню кількість коштів, як оборотних. Це був травень 2022 року. Покупці працювали за звичною схемою відтермінування, а постачальники не хотіли чекати. Тому от для нас це було величезною проблемою», — додала Галина Матвійчук. 

• Друге — продумати процес зберігання продукції, що, як виявилося, теж дуже важливо.

«Якщо продумати зберігання, то можна заробити на коливаннях цін. Наприклад, за цей тиждень соя збільшилася в ціні на 1,5-2 тис. грн, і відповідно, продукт переробки також збільшився в ціні. Так от, коли ми починали, то не надто добре знали про можливості під час цих коливань цін. Це був унікальний, як казали наші партнери, метод роботи «з коліс». Тобто ми привезли одну машину, переробили, відправили клієнтам. Ми, щоб себе не дуже засмучувати, не рахували, але враховуючи коливання цін на олію того року і на макуху, враховуючи блекаут, коли ціна дуже виросла… Якби ми це знали, то заробили б значно більше», — акцентувала співвласниця заводу. 

Процесів виходу на зовнішні ринки виробники зазвичай бояться,— зазначила вона. Але от Любарецькому соєпереробному заводу за три місяці після запуску вдалося укласти перші зовнішньоекономічні контракти. Тут займаються невеликими об'ємами переробки, і в цьому наразі вбачають свої сильні сторони. 

«Мала переробка, невеликі об'єми експорту — це більш гнучка історія. Ви можете собі дозволити зупинитися. Ви можете собі дозволити адаптуватися під якісь коливання ринку. Ви можете дозволити собі швидко реагувати на якісь зміни у законодавчій базі чи експортуванні», — підкреслила Галина Матвійчук. 

Також, за словами спікерки, важливо про себе всюди заявляти.

Читайте також: росія вкрала в українських фермерів $50 з тонни кукурудзи

Бірки, фірмові бланки — незамінні помічники в цьому процесі. Крім того, треба говорити про себе на всіх агроресурсах, які є в Україні, та поза її межами. Особливо в тих країнах, куди ви плануєте експорт. Треба брати участь в усіх виставках. У версіях сайту вашої компанії обов'язково має бути англомовна. 

«Це все важливо. Для прикладу — ми не мали клієнтської бази. Після невдалого трейдингу компанії не хотіли співпрацювати з Україною. Але перші наші закордонні клієнти вийшли на нас самі. Той рік, коли ми почали експортувати, він став для нас рятівним. Бо експортна ціна тоді завдяки курсу була більш вигідною. Більше тисячі євро була ціна на олію. Це дало нам поштовх до розвитку», — підсумувала співвласниця заводу.

«Я бачу багато можливостей для українського бізнесу на ринках Європи»

Євгеній Садовий, директор з переробки продуктів сільськогосподарського виробництва компанії «Астарта». Свого часу 15 років працював у компанії Cargill. Керував та брав участь у проєктах в Румунії, Угорщині, Нідерландах, Бельгії, Італії, США. За його словами, компаніям слід акцентувати свою увагу на принципах сталого розвитку. 

«Хочу поділитися позитивним досвідом, він пов'язаний саме з теперішнім нашим заводом з переробки сої. Коли 10 років тому ми приймали рішення будувати цей завод, ми були орієнтовані на внутрішній ринок. Але у нас є така тенденція — ми завжди будуємо за найвищим стандартами. Тому сьогодні ми експортуємо 70% шроту і 90-95% олії, при цьому є великий попит», — зазначив спікер. 

Євгеній Садовий певен — можна говорити про те, що нас за кордоном не чекають, але українські виробники можуть працювати не гірше, ніж європейські. Ми всі маємо працювати, аби це довести, — переконаний він. 

«Часто говорять, що ніби ми конкуруємо з європейськими виробниками. Але я б сказав, що це не зовсім так. Бо ж якщо ми говоримо, наприклад, про цукор, то нашими конкурентами є Південна Америка. Якщо ми говоримо про шлаки — це Північна Америка. Але ми знаходимося ближче до Європи. Загалом сьогодні все ж таки я бачу досить багато позитивних можливостей для українського бізнесу на ринках Європи», — зазначив спікер.

Щодо перспективності переробки в Україні серед учасників панелі виникла певна дискусія. Адже переробка — це не така легка справа, якщо згадати ситуацію, коли виробники були обмежені в експорті сировини. Проте більшість зійшлися на думці про те, що так чи інакше, пріоритетним на початку відкриття справи має бути вивчення ринку та відстежування тенденцій на ринку. А от наступним кроком має бути вироблення якісного гарного продукту, з яким йти й відвойовувати ринок.

Переробка кукурудзи на молочну кислоту — вигідна інвестиція

Олег Левченко, співзасновник «Еконінвест Прикарпаття» розповів про те, що понад 15 років плекав надію про якийсь гарний проєкт. Свого часу він їздив до Австрії вивчаючи переробку кукурудзи на біоетанол.

«Я пам’ятаю закиди диванних хейтерів, які казали, що от ви трейдери, а переробки немає. Може, от це якось на нас і вплинуло. Ми зібралися командою українських партнерів, залучивши партнера з Англії та вирішили, що побудуємо завод з глибинної переробки кукурудзи. Фінальним продуктом якої є виробництво молочної кислоти. Спочатку об’єми переробки — в межах 50 тис. т, потім — 100 тис. т. Та поступово хочемо довести потужності до переробки 200 тис. т кукурудзи на фінальні 100 тис. т молочної кислоти. Такі об’єми будуть економічно обґрунтованими», — розповів спікер.

Молочна кислота використовується у багатьох галузях — це потужний консервант, який жодним чином не впливає на здоров'я. Молочна кислота використовується в фармацевтиці, у ветеринарній медицині. За словами Олега Левченка, ця кислота сьогодні є найбільшим трендом у світі. В Україні її не виробляють, проте імпортують систематично. Станом на жовтень цього року імпорт склав 120 тис. т.

Серед проєктів компанії є також виробництво власної електроенергії, тим пак, що тут вже мають ноу-хау з вирощування енергетичної тополі.

«Плануємо побудувати завод з глибокої переробки сої» 

Роман Кантаровський — керівник розвитку проєктів зовнішнього інвестування Vitagro розповів про можливості компанії та найближчі плани. Зараз компанія знаходиться на етапі реконструкції зі збільшенням будівництва заводу з переробки сої. 

«На сьогодні ми вже закінчуємо будівництво біогазового заводу. Найближчим часом плануємо запускати виробництво біоетанолу на базі спиртового заводу. І вже маємо ціль — побудувати завод з глибокої переробки сої», — поділився інформацією керівник розвитку проєктів зовнішнього інвестування.

Слідуючи за директивами ЄС, завод також передбачає виробництво енергії з агровідходів. Викиди вуглекислого газу планують використовувати в комерційних цілях для підвищення екологічності всього виробництва. 

«Є гній з нашої ферми, ми його переробляємо разом з силосом, звідти робимо біогаз. З біогазу отримуємо як вихід добриво, добриво — назад на поля, з яких іде силос, який далі переробляється в біогаз. З біогазу забираємо СО2, який потім також можна використовувати. Це замкнена самостійна екосистема», — сказав спікер.

Фахівець переконаний, що компанія має можливості для розвитку цього напрямку та нарощування потужностей.

«Нам є куди розвиватися, платформа для нарощування потужностей є. Проте сьогодні конкурувати, наприклад, з природним газом біометан не може. Собівартість його виготовлення буде складати приблизно $500/тис. м.куб. Якщо сюди додати адміністративні витрати, то сума збільшиться до $700. При нинішній вартості природного газу біометан не може бути конкурентоспроможним на локальному ринку. Плюс мають місце ще різні процедурні питання. Тобто тут би необхідна була участь і зацікавленість безпосередньо держави», — зазначив Роман Кантаровський.

Сьогодні тенденції світу такі, що люди потребують більше і більше продуктів. Разом з тим у світі паралельно відбувається чимало змін, які вимагають нових підходів, змін технології, а це завжди нові можливості. У підсумку спікери панельної дискусії про перспективи української переробки дійшли спільної думки про те, що в України є дуже великі шанси зайняти свою нішу. Вони впевнені, що буде досить багато іноземних компаній, які «постукають» у наші двері на другий день після закінчення війни. Тому треба готуватися — і вже сьогодні мати готові проєкти. 

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2023 р.