На початку жовтня 2023 року на території Ладижинського водосховища з невідомих причин загинуло 9 т червонокнижних азовських осетрів, які належали «Першій аквапромисловій компанії». Власник цього рибогосподарства Олександр Корх, не вірячи, що винних знайдуть і покарають, почав проводити власне розслідування. 

Перша підозра осетрівника впала на насосну станцію водозабору ТОВ «Вінницька птахофабрика» (підприємство входить до групи компаній ПрАТ «МХП»). Він був переконаний, що мор риби стався внаслідок викиду хімікатів. На птахофабриці цю інформацію заперечували. Але раптом у справі зʼявився ще один «підозрюваний» — Ладижинська ТЕС «ДТЕК Західенерго», на обладнанні якої й розводили осетрів.

Тому сьогодні ми розповідаємо, чи є надія в Україні знайти винного в отруєнні племінного стада осетрів мільйонної вартості, як розвивалась справа з моменту катастрофи та хто може бути винним у цій трагедії.

Версії отруєння: неякісний корм, власна вигода чи недбалість працівників МХП

Одразу після мору риби Олександр Корх почав самостійно шукати винуватців. На поліцію та органи він одразу не розраховував. Методом виключення він почав перебирати хімічні речовини, які швидко могли отруїти таку кількість риби та переглядати обʼєкти, які знаходяться вище по течії його понтонної лінії.

Найближче знаходиться насосна станція Вінницької птахофабрики МХП. Осетрівник припускав, що причиною отруєння міг був каустик (гідроксид натрію), який потрапив у воду з цієї насосної станції.

«Всі використовують каустик для очищування поверхонь, резервуарів, це допустимо і прописано в HACPP. В той день стався недогляд з боку персоналу, допустиму норму перевищили, що і призвело до трагічних наслідків. Зрозуміло, що вказівку «отруїти рибу» особисто не давав директор МХП, на чому маніпулюють ЗМІ. Я впевнений, що ніхто навмисно не хотів рибу труїти. Для чого їм воно? Просто це недбалість працівників на місці», — зазначав постраждалий фермер.

Довести такий розвиток подій міг би аналіз зразків риби. Але, як розповідає Олександр Корх, жодна лабораторія в Україні, чи приватна, чи державна, не може дослідити мертву риби на наявність в ній каустику. Виявити цю речовину можна тільки протягом 10-15 хв, як вона потрапила у воду.

Читайте також: Фермер підозрює МХП у знищенні виробництва чорної ікри в Україні

«Іхтіопатологи, а також колеги-осетрівники погоджуються з тим, що рибу отруїли хімікати. Один колега мені так і сказав: «не думай нічого, шукай стік». Але, щоб виявити залишки, потрібно було буквально протягом кільках годин після трагедії вирізати зябра риби й віддати на аналіз. Де факто ми це мали зробити максимально о 2 ночі. Тому тут дуже маленька ймовірність, що наші лабораторії зможуть це довести», — розповідає Олександр Корх.

Щодо інших причин, то, наприклад, версію з отруєнням риби пестицидами він відкинув. Адже в Державному науково-дослідницькому Інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи м. Київ Держпродспоживслужби у зразках мертвої риби та воді їх не виявили.

«Аналіз виявив, що залишки сульфату буквально на 20% вищі від норми, але це несмертельно для риб. А от на виявлення сполук гідроксиду натрію, тобто каустичної соди технічної, в Держпродспоживслужби немає регламенту», — пояснює фермер.

З версій, озвучених у ЗМІ, що він нібито застрахував рибу, а потім навмисне її «позбувся», бо давав неправильні корми, Олександр Корх відверто сміється. Він пояснює, що, по-перше, в Україні немає процедури страхування живої риби. Її не застрахує жоден агент, бо елементарно поголівʼя у воді нереально перерахувати. 

Щодо кормів, то він каже, що годував осетрів морською рибою: тюлькою, оселедцем, атериною з домішками креветок для смаку. Осетри у своєму природному середовищі споживають рибу, як корм. Тому це для них природно і смак ікри виходить кращим. На відміну від годівлі комбікормами, які зроблені на основі свинячої крові та відходів тваринництва. 

Позиція МХП 

Одразу після перших публікацій у ЗМІ версії про можливу причетність насосної станції Вінницької птахофабрики до отруєння осетрів, в МХП заявили, що між діяльністю підприємств холдингу та даним випадком немає зв’язку. Представники компанії вимагали спростування неперевіреної інформації від власника осетрової акваферми Олександра Корха. 

«В сюжеті пан Корх безпідставно звинувачує підприємство, не оперує жодними доказами (наприклад, висновком експертизи, судовим рішенням тощо), які б підтверджували його твердження. Наголошуємо, що ТОВ «Вінницька птахофабрика», як і всі підприємства МХП, неухильно дотримується вимог українського законодавства та стандартів екологічної безпеки. Відтак, усі висунуті звинувачення є безпідставним наклепом та інформацією, що не відповідає дійсності», —  заявили в пресслужбі.

У відповіді на наш журналістський запит представники агрохолдингу наголосили, що МХП є соціально відповідальною компанією і категорично заперечують будь-яку причетність до цього випадку. 

«Надсучасні біологічні очисні споруди на Вінницькій птахофабриці  здійснюють очищення стічних вод відповідно до нормативів,  що встановлені Державою в Дозволі на спеціальне водокористування. При цьому, саме місце випуску нормативно очищених стічних вод знаходиться значно нижче по течії відносно акваферми.  Крім того, їх розділяє дамба Ладижинської ГЕС, що унеможливлює рух вверх по течії Південного Бугу», —  додали в компанії (прим. У відповіді МХП сказано про місце випуску, а не забору води, про яке говорить фермер).

Читайте також: Олександр Корх: Наші осетри живуть повноцінним життям у відкритій водоймі

Також ми звертались з проханням надати інформацію щодо технології очищення систем забору води на насосній станції. Та отримали офіційну відповідь: 

«Очищення системи забору води проходить у декілька етапів. На першому етапі здійснюється знезараження води на насосній станції першого підйому перед подачею до водофільтрувальної станції. Наступний етап — очищення води пісочними фільтрами. Далі вода подається для виробничих та господарських потреб на ТОВ «Вінницька птахофабрики».

Найгірше те, що протягом 2 місяців жодної адекватної комунікації між фермером і підрозділом МХП напряму не відбувалось. Олександр Корх був впевнений, що саме насосна станція агрохолдингу стала причиною мору риби, хоча звинувачення осетрівника справді не мали жодної ваги, а були тільки його припущеннями. 

Початок діалогу та поява нового підозрюваного

13 грудня між сторонами конфлікту відбувся діалог.

«До мене зателефонував керівник екологічної служби МХП. Він розповів, що окрім них вище за течією розташований ще один водозабір. Приблизно на 1 км вище, у с. Маньківка, знаходиться насосна станція ДТЕК ЛАДИЖИНСЬКА ТЕС (зараз цей обʼєкт передають на баланс міста Ладижин)», — зазначає Олександр Корх. 

Як розповідає осетрівник, ця станція створена у 1975 р., обладнання на ній, за його даними, тривалий час не оновлювалось і в технології використовують хлор. Хоч вона знаходиться за 14 км від міста Ладижин, але саме тут хлорують воду і качають у місто.

Варто зазначити, що працівники МХП в цій ситуації не тільки вказали на можливу причину мору риби, але й провели Олександра Корха на власний обʼєкт та детально розповіли про технологію очищення води на насосній станції ТОВ «Вінницька птахофабрики».

«Чим відрізняються ці 2 насосні станції? Водозабір МХП знаходиться за 300 м від берегової лінії р. Південний Буг, на глибині 9 м, горизонтально до річки, в якій є 2 клапани. Станція ДТЕК знаходиться за 2 м від берега, їхня труба знаходиться на дні річки й просто засипана щебенем. І коли літом вода цвіте, то в трубу попадають водорості та намул. І щоб це прочистити, вони вмикають насос на реверс і промивають трубу хлорованою водою, яка по трубі йде в річку», — припускає Олександр Корх. 

Підприємець додав, що у насосній станції ДТЕК немає зворотних клапанів відповідної якості. Під монометром знаходиться розпилювач і працівники станції фактично вручну регулюють кількість хлору з балонів.  

 «Одному Богу відомо скільки вони дають того хлору», — додав він.

Які перспективи офіційного розслідування

Після отруєння осетрів Ладижинська поліція відкрила кримінальну справу та взялась за пошук винних. Зі слів Олександра Корха, поліціанти допитали його та працівників «Першої агропромислової компанії» і на цьому розслідування зупинилось. Він писав клопотання, щоб його версії отруєння взяли до уваги — але на разі все марно. Справа не рухається, а з останніх повідомлень у розслідуванні змінили слідчого.

«За допомогою слідства важко буде довести отруєння. Хлор дуже важко виявити. Питну воду, яка тече з кранів хлорують, оскільки хімікат вбиває все живе і потім просто зникає. Якщо запитати мешканців Ладижина, то вже 6 років влітку на короткий період в місті відключають воду, а коли вмикають вона має запах риби. В осетрів хлор просто випалює зябра і розпадається», — зазначає постраждалий.

Чому в попередні сезони мор не відбувався? Про це ми писали в попередній статті, але нагадаємо, що біля понтонної лінії «Першої аквапромислової компанії» електростанція зазвичай спускає воду після охолодження турбін. Ця вода чистіша за річкову (при охолодженні вона фільтрується та наповнюється киснем). А цього разу на ТЕС були ремонтні роботи, їхній канал був порожній, відтак додаткова вода не врятувала рибу. Тобто відбувся збіг негативних факторів.

На його думку, ця версія отруєння риби хлором з насосної станції ТЕС є найбільш ймовірною. Але є ще один нюанс. Насосна станція, яка могла за припушенням підприємця отруїти рибу, належить наразі Ладижинській ТЕС ДТЕК. А Олександр Корх орендує майно в ДТЕК на території водосховища та розводить там рибу. Відтак починати судову тяганину з ДТЕК — це як рубати гілку на якій сидиш.

В ЄС обурені ситуацією з осетрами

Крапки в цій справі міг би розставити виключно аналіз зразків риби на вміст хімікатів та адекватні слідчі дії. Тому знову ж Олександр Корх вже на офіційному рівні намагається залучити підтримку. Осетрівник відправив понад 70 листів: до Мінагро, Міндовкілля, українських екоорганізацій, екологічної інспекції при ЄС, Суду з захисту прав людини, міжнародних ЗМІ, Європейськиї органів сертифікації, щоб ті допомогли з аналізами та розслідуванням. 

Для того, щоб знайти винного, потрібно перевірити наявність, як хлору, так і каустику у загиблій рибі. Вище ми вже згадували, що в Україні провести ці аналізи складно. Він шукав лабораторії за кордоном, звертався до депутатів Вінницької ОДА, щоб допомогли йому в пошуку. Він навіть отримав відповідь від Генеральної  Дирекції з питань довкілля Європейської Комісії: 

«Нам сумно читати про цю подію, це, безумовно, велика втрата не тільки в економічному плані, але й з точки зору біорізноманіття. Я згоден, що буде важливо встановити причини загибелі риби, щоб уникнути подібних випадків у майбутньому. Об'єднаний дослідницький центр, який є установою, створеною Європейським Союзом, допоміг нам у вивченні цього питання і запропонував кілька лабораторій у Німеччині, а саме Eurofins і GALAB у Гамбурзі, в Австрії (Umweltbundesamt у Відні) та Італії (Експериментальний зоопрофілактичний інститут у Римі), які можуть провести аналіз зразків риби». 

Але з відправкою зразків риби за кордон є труднощі.

«Відправити заморожену рибу на аналіз за кордон не так просто. По-перше, вартість аналізу від €5 тис. По-друге, є логістичні перешкоди. Оскільки осетер — це червонокнижна риба, потрібно отримати сертифікат CITES на вивіз навіть мертвих зразків. Також потрібно орендувати спеціальну вантажівку, яка б мала рефрижератор. І по-третє, лабораторії з якими ми контактували не давали точних гарантій, що все ж зможуть провести це дослідження. Ну і ще одне — виїзд чоловіків з України обмежений, тому мені потрібно шукати людину, яка б доправила рибу» — розповідає постраждалий.  

Замість висновку

Ми дуже надіємось, що цим матеріалом ще раз привернемо увагу до проблеми осетрової галузі в Україні, і трагедії «Першої аквапромислової компанії» зокрема. Адже сам Корх визнає: «Я не надіюсь, що органи знайдуть крайнього, тому займаюсь справою сам». І тільки в той момент, коли українські аквафермери побачать підтримку держави, міністерств та закону, вони матимуть стимул розвивати цей напрям сільського господарства. 

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2022 р.