АгроЕкспедитори дослідили соєві поля Хмельниччини

День 4. Хмельницька область: «Лотівка-Еліт» («Сварог Вест Груп») та СФГ «Клепачі»

АгроЕкспедиція «Соя 2016» 29 серпня 2016 498 0

Літня спека не збавляє обертів. Це добре відчула на собі команда АгроЕкспедиції «Соя 2016», адже вже на першому полі деякі її учасники отримали сонячні опіки. При чому перебувала наша команда далеко не на Півдні країни, а на Хмельниччині, де подібна погода наприкінці літа скоріше виняток, ніж правило.

А супроводжують команду експедиторів і в спеку, і в дощ наші надійні партнери з Науково-дослідного інституту сої, компаній Bayer, Väderstad та ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Ідеальні демо-поля

Першим на черзі було господарство, яке вже стало для нас майже рідним, адже наша команда, слідкуючи за інноваційними проектами корпорації «Сварог Вест Груп», заїжджає сюди по кілька разів на рік. Мова йде про підприємство «Лотівка-Еліт». Цього року тут заклали демо-посів з більш ніж 200 ділянок з 44 сортами сої, на якому проводять свої дослідження кілька десятків компаній, що займаються насінням та СЗР, поставляють інокулянти та морфорегулятори.

Є тут ділянки сортовипробування, закладені для Асоціації «Дунайська соя», для дослідження сортів сої за різної технології вирощування, стійкості того чи іншого сорту до патогенів, аналізу пристосованості різноманітних сортів до кліматичних умов Хмельничини. До того ж, Асоціація «Дунайська соя» відома своїми вимогами до стандартів якості насіння.

Людмила Гроцька

«Наше головне завдання — правильно підібрати систему насінництва, сортову агротехніку для компанії. До кожного сорту потрібен індивідуальний підхід. Ми працюємо над тим, щоб отримати високий результат по кожному сорту. Після таких досліджень і спостережень знаєш, скільки потрібно дати добрив, які вибрати інокулянти, яка система захисту і норма висіву буде оптимальною. Також впроваджуємо інноваційні підходи та технології», — розповідає начальник відділу насінництва, селекції та досліджень насіннєвого заводу «Лотівка Еліт» корпорації «Сварог Вест Груп».

Цього року в компанії робили експериментальні посіви деяких культур під плівкою (технологія, розроблена ірландською компанією Samko і привезена в Україну дистриб’ютором А3 Tech). Це вже дало гарні результати: вдалося отримати більше гарбузів, у квасолі та сої боби були крупніші. Також це дає можливість сіяти сою раніше, адже вона буде отримувати вологу в грунті і не буде боятися заморозків, таким чином подовжується веретаційний період для рослини. По-друге, весняна волога дозволить рослині нормально стартувати в розвитку. А з плівкою надалі проблем не виникне, оскільки по мірі зростання рослин вона розкладається.

«Працюємо не тільки для себе. Нам важливо підняти врожайність тієї ж сої не лише в корпорації, а й по всій Україні. Ми працюємо з малими фермерами як по технології, так і по насінництву. Наше завдання — донести інформацію як до великого сільгоспвиробника, так і до дрібного фермера», — розповідає Людмила Гроцька.

В компанії постійно співпрацюють з інститутами з США, Канади та Європи, адже закордонні партнери мають передову базу для вивчення технологій і готові ділитися своїми доробками з українцями.

Але виправдовують себе і українські сорти.

«В української селекції є потенціал. У наших умовах такі сорти показують високу посухостійкість. Це закладається селекціонерами на генетичному рівні», — говорить експерт.

З компаніями-виробниками ЗЗР на демо-посівах співпрацюють перший рік, тому про якісь результати казати важко, але деякі спостереження вже дають певну картину.

«Коли посіяли сою, пройшли сильні дощі, але грунтовий гербіцид спрацював. Тут себе добре показала програма з захисту сої компанії Bayer: вони запропонували лише грунтовий гербіцид, без страхового, і це ефективно спрацювало — ми отримали абсолютно чисте поле. Інше питання, що було б за відсутності вологи і якщо б грунтовий гербіцид не спрацював… Потім не так просто підібрати страховий гербіцид», — ділиться враженнями Людмила Гроцька.

Однією з головних задач при вирощуванні сої тут вважають своєчасну боротьбу зі шкідниками, адже саме вони часто стають носіями різноманітних хвороб.

Щодо технології посіву сої, то в господарстві вважають, що ранньостиглі сорти потрібно сіяти з міжряддям 25 см, а пізньостиглі — 45 см (канадські партнери компанії сіють з міжряддям 70 см, але це для наших умов забагато). Норму висіву сорту Беркана було збільшено до 600 тис./га з метою отримання густоти стояння рослин 400-450 тис./га.

Якщо ж говорити про грунти, на яких проводять досліди, то вони тут дерново-підзолисті з вмістом гумусу 3,6-3,7% та рівнем pH — 7%-7,2%.

По зразковим демо полям господарства можна ходити цілий день, але настав час вирушати на посіви товарної сої, де на нас вже чекав головний агроном Північного кластера корпорації «Сварог Вест Груп» Филимон Антонюк.

Секрети вирощування

Агроном згадує, що вперше тут посіяли сою у 2006 році на площі в 20 га і зібрали 1,5 т/га. Але в ті часи в цій зоні сіяти сою ніхто не рекомендував, бо місцевий клімат вважався непідходящим.

«Коли ми серйозно почали займатися вирощуванням сої, то вже в 2014 році у нас було під нею 30 тис. га і ми мали урожайність 3,8 т/га. Це були найкращі показники. У 2015 р. у нас було посіяно 36,4 тис. га сої і ми зібрали десь близько 3 т/га. Проте наші 3 т/га — мало, але це непоганий результат у порівнянні з іншими компаніями, де збирали 2,2-2,4 т/га», — говорить Филимон Антонюк.

Цього ж року в «Сварог Вест Груп» під сою відвели 12,4 тис. га і очікують урожайність на рівні 3,5 т/га.

Филимон Антонюк

На полі, яке ми відвідали, було посіяно сорт Ментор. Навесні тут було проведено боронування, закриття вологи та передпосівну культивацію. Культивація проводиться культиватором Fitcher.

Посів проводився сівалкою Pride Twin, котра висіває пару рядків з міжряддям в 15 см, а відстань між цими парами складає 45 см. У цей проміжок, на глибині до 15 см, при посіві вносяться міндобрива. Норма висіву — 650-700 тис./га.

«Основне мінеральне добриво обирається в залежності від показників поля. У нас щороку робиться аналіз грунту на кожні 5 га. Ми по кожному полю маємо індивідуальну формулу і розрахунок», — говорить агроном.

У господарстві азотних добрив багато не вносять. Так як соя сама за допомогою бульбочкових бактерій здатна до азотфіксації.

«Дослідження говорять, що може бути фіксація від 60 до 250 кг азоту на гектар. Після сої в пожнивних рештках залишається біля 40-50 кг азоту, які вона зможе використати для своїх цілей. Лишається ще внести 25 кг/га фосфору і 30-35 кг/га калію», — зазначає Филимон Антонюк.

Після посіву тут вносять грунтовий гербіцид Гезагад з розрахунку 3 л/га.

ЗЗР вноситься економно, адже двічі проводиться рихлення, що є значно дешевшим за внесення препаратів. За рахунок цього тут вносять по вегетації страхові гербіциди Базагран 1,8 л/га і Хармоні 5 г/га, що становить 60% від норми. Також вноситься препарат Ачіба проти злакових бур’янів в нормі 0,6 кг/га.

Попередником на цьому полі були гарбузи, котрих в господарстві вирощують немало.

Сою тут сіють так, щоб сонце освітлювало рядки, а міжряддя затінялося і не було значних втрат вологи. Тобто обов’язковим правилом є посів зі сходу на захід.

«Ми також завжди проводимо фітосанітарне спостереження. Аналіз, огляд кожного конкретного поля. Дивимося, чи є загроза шкідників і вибірково обробляємо поля. Ми на всі поля по шаблону не вносимо інсектициди, бо сьогодні це дороге задоволення», — розповідає агроном.

Через 4 дні після нашого приїзду, поля планують обробити десикантом, а вже 7-8 вересня зібрати врожай. Збір проводять роторними комбайнами New Holland, котрі не пошкоджують насіння.

У господарстві прогнозують в цьому році ціну на сою близько 10,5 тис. грн/т, а продавати будуть через асоціацію «Дунайська соя» на експорт.

Гігантський завод

Після поля ми заїхали на насінєвий завод господарства, який є найбільшим на Західній Україні. На заводі є кілька рівнів очистки зерна, як грубої, так і первинної/вторинної очистки на вібростолі. Відібране насіння фасується в бігбеги і відправляється на склади. Сою тут зберігають у вентильованих силосах, де вона може зберігатися протягом 3-4 місяців. Максимальна потужність заводу — 10 т/год очистки і близько 9 т/год протравки. Тобто, за зміну вдається переробити до 100 т зерна.

Органічне господарство

Друге господарство — СФГ «Клепачі». Воно цікаве тим, що більша частина продукції рослинництва тут органічна. На підприємстві мають сертифікат «Органік Стандарт» і продають свою продукцію на експорт через трейдера. Другою цікавою особливістю є те, що на полях господарства вирощують цикорій, але про це трішки пізніше.

Всього в обробітку у підприємства 6,5 тис. га землі. Тут сіють пшеницю, ячмінь, сою, кукурудзу і цикорій. Кожного року висівають нові сорти цих культур і постійно пробують щось нове.

Зараз під соєю у господарстві знаходиться 1 тис. га, але наступного року планують сіяти вже 3,5 тис. га.

Богдан Дядюк

«Плануємо так багато, через те, що складаються такі кліматичні умови: вологи дуже мало, а після збору сої ми одразу можемо посіяти пшеницю. Через це нам подобаються ультраскоростиглі сорти», — розповідає головний агроном підприємства Богдан Дядюк.

До органіки — власний підхід

На першому полі, яке ми відвідали була саме органічна соя. Сіяли тут сорт Танаїс Науково-дослідного інституту сої. Посів проводили 1-2 травня з нормою висіву 140 кг/га. Попередник — пшениця.

Це поле є насіннєвим і з зібраного тут насіння наступного року планують посіяти 1 тис. га цього сорту.

З осені на полі провели дискування, весною вирівняли поверхню культиватором та провели посів комплексом Pottinger. За словами агронома, для кукурудзи та сої господарство купило сівалку Kinze, але насіння скоростиглих сортів дуже велике за калібром, тому використати її поки що не вдалося.

ЗЗР же, звичайно, ніхто не вносив, адже це суперечить органічному землеробству. Але поле є відносно чистим від бур’яну, тут немає хвороб та шкідників.

«Збирати сою, коли є трохи бур’яну краще, ніж зріджені чисті посіви, адже так хоча б щось до бункеру потрапляє», — говорить агроном.

Зібрати тут планують не менше 2 т/га, а от минулого року, коли у більшості господарств врожаї були катастрофічно низькими, тут зібрали 3 т/га сої сортів Терек і Черемош.

Збір тут, доречі, вже повинні були розпочати цими вихідними, доки команда АгроЕкспедиції писала цей блог. Десикацію на полях не проводять, адже соя і так встигає достигнути.

«Господарство обрало найкращий сорт для цих умов — Танаїс. Це як раз гарний скоростиглий сорт для місцевостей з невеликою кількістю вологи. Щодо недоліків цього поля — насіннєвий посів тут не ізольований від ненасіннєвого. Потрібно хоча б два метри ізоляції між посівами. Насінництво потребує дуже відповідального підходу і дотримання методології», — оцінила поле заступник директора Науково-дослідного інституту сої Любов Бочкарьова.

Але агроном Богдан Дядюк запевняє, що врахував усі ці особливості. Тим паче, що насіння не буде йти на продаж, а залишиться у господарстві.

Технологія вирощування

А ми їдемо на друге поле, де вирощують товарну сою сорту Терек. Норма висіву склала 150 кг/га, хоча, на думку Любові Бочкарьової, тут можуть бути всі 170 кг/га.

Обробіток грунту не відрізнявся від попереднього поля. З мінеральних добрив вносили 100 кг/га нітроамофоски та 300 кг/га селітри. Застосовували гербіциди Фабіан 100 г/га, а потім, як пішов бур’ян, внесли Хармоні 12 г/га. Фунгіцидна обробка не проводилася, а от інокулянт використовували Хайкот Супер 1 уп/4,5 га.

Екзотика

Виконавши «норматив» по сої, команда АгроЕкспедиторів відправилася на поле цикорію. У господарстві під ним знаходиться 150 га при середній урожайності 300 ц/га.

«Цією культурою майже не займаються через те, що вона потребує багато ручної праці. У нас на полі працює 150 людей. Перед збором по рядочках проходить трактор Т-70 з трьома «лапами», які врізаються в міжряддя на глибину 25-30 см і піднімають коріння цикорію, а за технікою йдуть люди і збирають урожай», — розповідає агроном.

Техніка для збору цукрового буряку, за словами агронома, для цикорію не підходить, адже корінь цієї рослини може бути на глибині до 30-40 см.

Для отримання гарної врожайності вносять 400 кг/га селітри і 100 кг/га нітроамофоски. ЗЗР тут також не використовують.

Зібраний цикорій відправляють на цикорієсушильний завод у Славуту.

«Я не впевнений, що хтось крім нас взагалі в Україні вирощує цикорій», — говорить Богдан Дядюк.

Але це не вся екзотика, яка є на підприємстві. Одразу після поля цикорію ми відправилися на випасний луг, де гуляв табун із сотні коней. Конярство — це хобі власника. Тут є і коні вантажної породи, і скакуни.

Команда АгроЕкспедиції, звичайно ж, скористалася можливістю і деякі з її учасників сіли в сідло, в той час як інші годували коней яблуками.

На завершення

Зарядившись життєвою енергією від сильних та волелюбних тварин, команда АгроЕкспедиції «Соя 2016» відправилася на перерву.

Але наша експедиція ще далека до завершення, адже в її п’ятий день ми вирушаємо до Чернігівщини та Полтавщини, де на нас чекають одразу три підприємства: «Наташа Агро» («Український Аграрний Холдинг»), «Крячківка Агро Плюс» та «ГЯ ДТ Агро».

Залишайтеся з нами, буде цікаво!

Виконано за допомогою Disqus
Матеріали за темою