АгроЕкспедиція. День 5. Колос

315
0
АгроЕкспедитори завітали на Одещину
АгроЕкспедитори завітали на Одещину

Відліковою точкою АгроЕкспедиції Посівна 2017 була Харківщина. Засніжена та холодна, де без шарфів та гумових чобіт в полі було неможливо працювати. Тиждень ми провели в дорозі і ніби постійно рухалися в бік весни. Аж ось настав останній день нашої подорожі, який мальовничими стежками Одещини привів нас у село Вишневе. Сонце і приморське тепло заманювало команду відправитися грітися у місто-герой, але ми втрималися і не зійшли із запланованого маршруту.

Разом з нами незмінно були і експерти з компаній «Август Україна», ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та «Агріматко-Україна».

Пообіді ми дісталися села, яке розкинулося у одній з низин Великомихайлівського району Одещини. Тут живе і господарює Юрій Яловчук, директор ТОВ «Колос».

Аграрна династія

Свого часу в сільському господарстві працював і дід, і батько Юрія Яловчука — керували колгоспом. Відтак, часто брали з собою в поля і пана Юрія. Робота в полі захоплювала хлопця, тоді він і вирішив, що теж хоче бути головою колгоспу. Але батько не схвалив ідею Юрія про вступ на агрономічний факультет і чоловік пішов у медицину. Чи то доля, чи збіг, але балів за вступні екзамени Юрію Яловчуку не вистачило, щоб стати студентом-медиком.

«Мій батько мав можливість вплинути, домовитися за мене, але він сказав: «Я сам собі дорогу в життя пробивав, от і ти сам». Я рік пропрацював на тракторі і вже потім отримав агрономічну освіту, навчався добре і закінчив з червоним дипломом. Потім одразу пішов у армію, а потім у це господарство», — розповідає директор ТОВ «Колос» Юрій Яловчук.

На посаду директора чоловік потрапив у 2000 році. Саме тоді почалося розпаювання земель і Юрія обрали керівником господарства, яке на той момент мало мільйонні борги.

«Коли ми прийняли господарство борг складав 1,2 млн грн. З них близько 200 тис. грн — це тільки по зарплатні. Якби мене зараз спитали «Як ви вийшли з тої кризи?», я навіть не зміг би відповісти. Ми всі тваринницькі приміщення почали руйнувати і наново будувати. Уявляєте? Де я брав кошти, як вирішував — вже навіть страшно і згадати той час. Але зараз у нас дуже хороше господарство, техніка, тваринництво розвивається», — говорить директор підприємства.

У «Колосі» утримують 140 голів дійного стада ВРХ та 600 свиней. Останнім часом виникають думки про те, щоб скорочувати поголів’я, бо тваринництво потребує значних капіталовкладень та інвестицій, які не йдуть в село через економічну нестабільність в країні.

«Тваринництво для нас — соціальний проект. Раніше у нас було 1000 свиней, більше ВРХ, а зараз одну ферму будемо повністю знищувати, другу поступово. Дуже шкода людей, які працюють, тварин, яких будемо здавати, але фінансово ми не можемо потягнути. Всі вже закінчили, одні ми як аборигени ще намагаємося тягнути тваринництво, але в нас нічого не виходить. А коли ще ці 20% забрали, то це ще більший «крах» для нас», — ділиться наболілим Юрій Яловчук.

Дисципліна і порядок

Спортсмен і противник нездорового способу життя тримає усіх своїх працівників «у кулаці». Тож якщо ви насмілитеся запалити цигарку при пану Юрію, а потім ще й викинути недопалок не в смітник, а на землю — у кращому випадку маєте шанс прибирати все подвір’я господарства.

«Ми ж у Європу йдемо. Хто тобі заважає кинути недопалок у смітник і зробити так, щоб було чисто? Хто заважає біля домів бур’яни поскошувати? Ми намагаємося бригаду виховувати. Є недопалки — значить робота зупиняється, бригада пішла їх позбирала», — розповідає про дисципліну Юрій Яловчук.

Те ж саме і з пристрастю до алкоголю. Дізнавшись, що пан Юрій стане директором господарства, деякі працівники одразу ж закодувалися. Таку ініціативу аграрій вирішив підтримати і фінансово.

«Я почав давати по 100 доларів тим, хто хотів закодуватися від алкоголю. Але якщо хтось взяв гроші і почав пити чи курити — я в них забирав вже 1000 доларів. Багато хлопців таким чином кинули пити. Тому коли мене запитують: «Як ви за п’янку караєте?», я відповідаю, що ніяк, бо в нас цього немає», — говорить керівник.

Дати волю експериментам

Найкраща команда і серйозний підхід до вирощування сільгоспкультур — саме так описує свій «Колос» Юрій Яловчук. У кабінеті чоловіка купа дипломів та грамот на стінах і поличках, за різні досягнення як особисто пана Юрія, так і його працівників. Наразі господарство займається вирощуванням пшениці, ячменю, гороху, кукурудзи, ріпаку, а також сіють соняшник, олійний льон та багаторічні трави. Оскільки є тваринництво, поля намагаються удобрювати органікою. За показниками урожайності завжди прагнуть бути першими в регіоні, і зачасту цього вдається досягти.

«Два роки тому ми отримали найвищий результат в Україні — 63 центнери ріпаку! А цього року спробували ще одну технологію, вона набагато краща, — посіяли пшеницю з міжряддям 24 см. Але найстрашніше — у нас був сніг і він зламав ріпак, він ніби градом побитий зараз. І хоч зверху він відросте, але великого врожаю вже не буде», — говорить пан Юрій.

Подекуди сніговий покрив на полях сягав і 20 см, тому наслідки такої негоди не змусили себе чекати.

«Найважче — це коли приїздиш на поле і тобі так шкода і боляче на це все дивитися, настрою немає. А потім від’їзжаєш і думаєш: «Ну кому ти той настрій покажеш? Треба думати як з цієї ситуації вийти». Закупили препарати і будемо лікувати. А який вихід? Кинути це все, дарма були затрати?», — говорить аграрій.

Зламаний ріпак, на якому є «рани» та тріщини на стеблах хочуть пролікувати дерозалом у нормі 0,5 л/га.

Про невдалі досліди на полях та власні промахи чоловік розповідає однаково чесно. Говорить, що за свої експерименти його прозвали «найбільшим компотчиком» в Одеській області.

«Компот — це коли ти різні схеми робиш. Ми змішуємо різні компоненти і в нас виходить. А хтось два компоненти змішав — і прогадав. Я нікому рекомендацій не даю, роблю сам на свій страх і ризик. Але колись такого наробив, аж підпалив ячмінь. Або міняв строки посіву: у всіх вже сходить, а ми тільки сіємо. Бувало, що я змішував і вісім компонентів: гербіцид, фунгіцид, карбамід і сульфат магнію на ячмінь, спалив його геть, такий страшний сидів, але дав найбільший врожай. А якби я того не зробив, то він не дав би такого врожаю. Тобто я такі дослідження робив, заганяв його в стрес», — ділиться своїми секретами керівник «Колосу».

Мінімум сівалок, щоб довше сіяти

Здавалось би, дивний підхід. Але Юрій Яловчук на це має власну думку. Говорить, що чим пізніший посів, тим кращий урожай. Тому в технічному парку «Колоса» сівалок мінімум.

«Я їх не купую багато. У нас їх дві, а якщо я куплю третю, то я швидко засіюся. А я не хочу, бо найпізніші строки посіву дають найкращі врожаї. І волога є в грунті. Соняшник, який ми посіяли одним з перших, довго «сидів» у холоді, він втрачає енергію, не так швидко проростає і ми втрачаємо урожай. А той соняшник, що ми посіяли вже при 20 градусах тепла, виросте на день-два пізніше, але набагато красивіший буде, ніж той, що у холодній землі сидів. Так само і з ріпаком, і з пшеницею. Ми найбільший урожай отримали, коли сіяли 22-го травня», — розповідає чоловік.

Щоб визначити строки сівби Юрій Яловчук користується своєрідною агрономічною інтуїцією. Говорить, коли прийде час сіяти у нього має щось «клацнути».

«Хлопці просять вже мене, мовляв давайте сіяти. А в мене не «клацнуло» ще. А потім я приходжу в гараж 14 травня і вони питають «Ну, що Вам наснилося? Сіємо?». І виходить так, що у іншого господарства на сусідньому полі вже стоїть чистенький і красивий соняшник, а ми тільки робимо посів. Потім починаємо збирати, сусід отримав 14 ц/га, а в нас стоїть такий невеличкий соняшник, я вже думаю «мені хоча б 12 ц/га зібрати». Зрештою отримуємо 28 ц/га і найбільший результат у всьому колгоспі», — розповідає директор господарства.

Далі ми їдемо на машинно-тракторну станцію, щоб подивитися на сівалки «Колосу» та іншу сільгосптехніку.

Головним агрегатом, якому ми приділили найбільше уваги, була англійська сівалка Mzuri. Колеги і досі не розуміють, чому Юрій Яловчук обрав таку дорогу техніку, яка сіє дуже повільно. Адже зараз всі гоняться за швидкістю. На це у чоловіка є свої агрументи.

«Я був на зимовій виставці у Польщі. Прийшов, поглянув на неї — та ви що, таке страхіття. Але потім мені розповіли, що глибина посіву під озимі культури у цієї сівалки 25 см і великі міжряддя. Тоді я їм все розказав: що вони нічого не розуміють, що то не сівалка. Але потім мене переконали і я її купив. Це зовсім інший посів, без обробки: зайшов у поле, солому розкидав, ріпак посіяв і все. Пшениця так само. Взагалі нічого не робиш. Водночас добриво вносиш і рихлиш, все сівалка робить, система Strip-till. Насправді ми не повинні видумувати якісь дурниці, як і в політиці, так і в бізнесі, і в технологіях. Ми повинні переходити на Strip-till, No-till та інші нульові технології, щоб поменше лізти в землю», — впевнений аграрій.

У інших сівалках, переконаний Юрій Яловчук, добрива викидаються на вітер, бо потрапляють у рядок одночасно з насінниною. У Mzuri ж інший принцип.

«Ми прорили, ззаду каток іде, він прокатав, і ззаду іде сошник, виконується посів. Тут добрива ідуть вертикально, і коли ми посіяли рослину на 4 см, то в них на 5 см нижче добриво іде. На пшениці відбувається двухстрочний посів, міжряддя 12-24 см, ріпак вона сіє з шириною міжряддя 34 см», — показує і розповідає чоловік.

Окрім цього «Колос» має глибокорозрихлювач Horsch Tiger, комбайни Claas, а також техніку компаній New Holland, Berthoud та John Deere.

Зберігають зерно в «Колосі» у власних складах, мають і напільну сушарку, яка працює на дизельному паливі.

Агрономічна радість і біль

Ріпак і буряк — два показники професіоналізму агронома, говорить Юрій Яловчук. Але спочатку ми заїхали на поле пшениці, яке теж здивувало нас своїми характеристиками. Попередником тут був горох. Посів здійснювали сівалкою Mzuri. Пшениця наразі густа, здорова і висока.

Завдяки таким широким міжряддям пшениця добре провітрюється і матиме менше хвороб. Під посів вносили стартове добриво TimacAGRO.

«Пшеницю ми сіяли 27-28 вересня. До цього тут був горох, ми його розкидали і нічого не робили більше. І коли зайшли у поле, то не могли посіяти, пожнивні рештки забивали сівалку. Тому ми продискували поле і посіяли пшеницю. Внесли сюди Раундап. Весною — 270 л КАСу перший раз і потім 100 кг аміачної селітри. Далі 5 л хлормекват хлорид плюс 200 г Моддуса. Це ми зробили таку стандартну дію у фазі ВВСН 31. Потім ми сюди внесли гербіцид Капуеро 25 г/га. Скрізь, де ми працюємо обприскувачами, ми вносимо 5 кг/га карбаміду і 3 кг/га сульфату магнію», — розповідає про технологію Юрій Яловчук.

Роблять і лабораторний аналіз грунту, але не завжди прислуховуються до його результатів. Бо мали негативний досвід некомпетентності і непрофесійності державних лабораторій. Насіння купують лише української селекції.

Вирощування пшениці директор господарства порівнює з приготуванням борщу і розповідає, що особливо уважно в «Колосі» ставляться до фунгіцидного обробітку.

«При посіві ми даємо добрива, які коштують дуже недешево, обробляємо гербіцидом, дві обробки фунгіцидом, а потім третій може бути, що раз не обробив — і все нанівець зійшло. Тому ми до третьої фунгіцидної обробки дуже прискіпливо ставимося. Якщо вона у нас іде по плану, грошей ми на це діло не жалкуємо. В основному робимо дві обробки обов’язково, а третю вже дивимося по наявності вологи. Але якщо вона потрібна, робимо обов’язково. Взагалі вирощування пшениці — це як приготування борщу. Потрібно знати, чого і скільки туди кидати, якщо чогось не кинув — то вже не борщ. Так і з пшеницею: якщо десь щось пропустив — вже її не буде», — говорить Юрій Яловчук.

Регіональний менеджер компанії «Август-Україна» Юрій Журавель розповідає, що загалом в Одещині при посіві озимих погодні умови були гіршими, ніж навіть у позаминулому році. Проте пшеницю «Колосу» чоловік оцінює добре.

«Пшениця виглядає достойно. З осені її протруювали нашим продуктом Віал Тріо та обробили інсектицидом Табу. Весною провели фунгіцидний обробіток Спірітом плюс інсектицидом Брейк. Сьогодні вона знаходиться у фазі ВВСН 32, це два міжвузля, а в кращих посівах з’являється вже третє міжвузля», — коментує побачене Юрій Журавель.

Відправляємося на поле ріпаку, де у Юрія Яловчука є і привід для радості, і те, що засмучує. Одна відмінність у технології посіву рослини призвела до кардинально різних результатів.

З одного боку ми помічаємо красивий та сильний ріпак з товстим потужним стеблом, який просто зачаровує наше око, як відвідувачів, і гріє душу пана Юрія, як господаря.

Тут посів здійснювали сівалкою Mzuri і не прибирали пожнивні рештки. Така технологія дала чудовий результат: потужні рослини, які, здається, здатні витримати будь-яку негоду та хороша вологість грунту, яка була збережена за рахунок тих самих пожнивних решток.

«Такого в області я взагалі ніде не бачив. Це в принципі, як сказав керівник, залежить тільки від інтенсивних технологій, в яких використовують сівалки. Компанія «Агріматко-Україна» для просапних культур може запропонувати 8-рядні, 12-рядні та 16-рядні сівалки французької компанії MONOSEM. Вона також може конкурувати з Mzuri», — коментує побачене керівник регіону компанії «Агріматко-Україна» Антон Болковенко.

А поки представники компаній «Август Україна» та «Агріматко-Україна» не надивуються такому ріпаку та висмикують рослини, щоб продемонструвати їх своїм колегам вже в офісах, ми переходимо на кілька метрів убік, де посів проводили тією ж Mzuri, але з дискуванням. Результат — сухий грунт, рідкі сходи та голі безлисті стебла.

А ще трохи вбік на ріпак взагалі без сліз не глянеш. Тут сіяли сівалкою John Deere.

«Зараз ми ріпак будемо обприскувати інсектицидом, додаватимемо бор, ад’ювант і дерозал, тому що в нас зламаний ріпак, треба його трохи підлікувати. Ми вже додавали раз ранньої весною і знову будемо вносити, бо потрапили в таку ситуацію. Будемо додаткові затрати нести, але робити все, що пише наука», — коментує Юрій Яловчук.

Мудрість і філософська «година»

Варто сказати, що зустріч із Юрієм Яловчуком почалася для нас годинною розмовою, чи навіть більше монологом, про те, якою складною і страшною є наразі ситуація з сільським господарством України, зокрема у питанні ринку землі. Чоловік довго розповідав нам про свій щирий біль, який не дає йому спокійно спати і працювати. Адже відкриття ринку землі пан Юрій вважає величезною помилкою і переконаний, що цей крок знищить Україну повністю.

«Міжнародний валютний фонд висунув вимогу: до 1 січня 2018 року повинен вже бути запроваджений ринок землі. Реформи ніде в Україні не зроблені, вони тільки імітують це. Тепер хочуть ще й забрати землю. Коли заберуть землю, тоді вже не буде ні України, ні землі, ні українців, нікого. І сьогодні говорити про технології — це цікаво, важливо, але коли в тебе осад смутний, відчуття, що тебе хочуть образити, кидають і топчуть, то не дуже хочеться поринати у технологічні моменти. Ні діти ваші, ні онуки, ні правнуки не матимуть більше землі. Прийде сюди з Одеси чи з Києва власник, він буде думати за село? Воно йому потрібне, ті клумбочки чи харчування?», — з сумом розповідає директор господарства.

Сам же Юрій Яловчук намагається піклуватися про своє село. Загальними зусиллями зробили ремонт у школі, зараз майструють великий відкритий стадіон для дітлахів. У лікарні також почали ремонт, разом з іншими сільгоспвиробниками району зробили з десяток палат, зокрема і в дитячому відділенні, і в реанімації. Зараз думають над покращенням стану доріг. Але чоловік має і власну ціль — виховувати з кожного односельця добру людину, професіонала своєї справи.

«Головне, щоб не курили, не пили і спортом займалися, щоб було здорове покоління», — додає чоловік.

Для своїх працівників чоловік облаштував комфортну кімнату відпочинку, а також показав нам, де обідають «колосівці».

Така ініціатива викликає щире захоплення. Але засмучує те, що людям, які хочуть зробити нашу країну кращою, вставляють палки в колеса.

«Ми якраз стали на ноги і хотіли б, щоб Україна «стартонула». Я патріот України, я буду стояти до кінця. Будуть землю забирати — тут і ляжу на цій землі. Це буде велика війна. Я не знаю чим, але хорошим вона не закінчиться точно», — коментує аграрій.

Але якщо на хвилинку забути про всі проблеми і подивитися на такого керівника, як Юрій Яловчук — починаєш пишатися своєю країною ще більше.

Передати своє господарство Юрію Яловчуку поки що нікому. Чоловік має двох доньок-медиків, які ще не зустріли своїх суджених. До того ж більшість сучасних хлопців чоловік називає «слабаками», які навряд зможуть опанувати таку нелегку науку, як агрономія та управління підприємством. Але сподівається, що його дівчата все-таки знайдуть гідну пару.

А ми сподіваємось, що «Колос» і далі буде здобувати першість за різними показниками, дивувати результатами своїх відважних експериментів та обов’язково навідаємось у гості ще!

На цьому наша перша цьогорічна АгроЕкспедиція добігла кінця. Ми раді, що змогли присвятити увесь день «Колосу», отримати стільки корисної інформації щодо агрономії та поспілкуватися з таким мудрим та професійним керівником як пан Юрій. А ще дякуємо за теплий запашний хліб власного виробництва, яким нас щедро пригостили! Одещина ще надовго не зникне з наших спогадів!

Але на цьому ми не прощаємося. Чекайте незабаром підсумковий блог щодо посівної 2017, у якому ми проаналізуємо побачене в полях та сформуємо основні тенденції посівної кампанії цієї весни.

Дякуємо, що слідкували за нами цей яскравий тиждень і не пропустіть наступні експедиції!

Дізнавайтесь першими найсвіжіші фермерські новини України на нашій сторінці в Facebook, на каналі Telegram, а також підписуйтесь на Куркульський вісник.

Выполнено с помощью Disqus
 

Матеріали до теми