Віталій Ільченко, власник групи компаній UKRAVIT

Віталій Ільченко: Ми перетворили Україну на експортера ЗЗР, чого навіть за СРСР не було

16 листопада 2017 432 0

У групі компаній UKRAVIT працюють не лише сім’ї, а й цілі покоління. Показовий приклад — власник ГК Віталій Ільченко, разом із яким трудяться його батько і дружина. Як вибудувати успішний сімейний бізнес та вивести його на міжнародний рівень, знайти внутрішнього інвестора й конкурувати з міжнародними корпораціями без держпідтримки, він розповів у інтерв’ю Kurkul.com.  

Kurkul.com: UKRAVIT — це суто українська чи міжнародна компанія?

Віталій Ільченко: Ми — найбільший український виробник ЗЗР, наша частка на ринку за підсумками року повинна досягнути 9%. Та це абсолютно не заважає нам бути успішним міжнародним гравцем. Ми перетворили Україну на експортера ЗЗР, чого навіть за СРСР не було.

Kurkul.com: Плануєте нарощувати експорт?

Віталій Ільченко: До нинішнього дня у нас було недостатньо потужностей для збільшення експорту. Та скоро ми відкриваємо новий виробничий комплекс, тож зможемо більше постачати на закордонні ринки. Також збираємося істотно збільшити географію експорту. Наразі експортуємо продукцію до Грузії та Молдови.

Kurkul.com: Яка частка продукції постачається за кордон?

Віталій Ільченко: Близько 7%. Але вона збільшується.

Kurkul.com: З якими країнами ведете переговори?

Віталій Ільченко: Із країнами Азії, Африки, Європи. Ми вийшли на рівень міжнародної компанії, маємо сертифікат ISO 9001, близькі до отримання ISO 17025 и ISO 14025. Це дозволить продавати нашу продукцію в усі країни світу.

Віталій Ільченко

Kurkul.com: Помітили інтерес із боку іноземних клієнтів?

Віталій Ільченко: Багато закордонних компаній у пошуках надійного партнера здійснюють щорічні візити, щоб побачити динаміку розвитку UKRAVIT. І з кожним роком вони дивуються, наскільки ми змінюємося. Це позитивно впливає не тільки на нашу компанію, а й також на імідж країни в цілому. Вони бачать, що українські компанії ростуть, інвестують, а не лише скаржаться. Тому, коли говорять, що потрібно залучати іноземного інвестора, я кажу, що краще допомогти власному.

Kurkul.com: Таку підтримку ви відчуваєте з боку держави?

Віталій Ільченко: Підтримки немає жодної. Наприклад, коли йдеться про реєстрацію українськими виробниками нових продуктів, нам це зробити навіть складніше, ніж іноземній компанії. На практиці цей процес часто триває два роки. Хоча, якщо збираєшся імпортувати продукт, то достатньо його зареєструвати і завозити в Україну вже за рік. Я не кажу вже про податкові пільги, дешеві кредити — цього всього немає. Водночас іноземні компанії залучають кредити під 1­–2% річних, а ми мусимо конкурувати, кредитуючись під 17% у гривні, а у валюті — приблизно під 7%.

Kurkul.com: А як же курс уряду на дерегуляцію?

Віталій Ільченко: Дерегуляція позитивно впливає на бізнес. Раніше, коли компанія отримувала ліцензію на торгівлю ЗЗР, відразу ж приходила якась інспекція и дивилася, як би її відібрати чи призупинити. І щоб усього цього не відбувалося, потрібно було заплатити хабара. Навіть за наявності усіх документів причина завжди знаходилася.

Інша справа, що дерегуляція — це не вольниця, коли кожен може без дозволів виробляти будь-яку продукцію. Не можу сказати, що на нашому ринку вона була тотальною. Скасували лише один документ — ліцензію.

Kurkul.com: Після відміни ліцензії з’явилися побоювання, що активізуються різноманітні кустарні виробництва. Ви це помітили?

Віталій Ільченко: Різного роду «умільці», котрі готували ЗЗР в кустарних умовах, довго не протягнуть. Мало просто щось виробляти. Має бути навчений персонал, я вже не кажу, що потрібно мати акредитацію, отримати додаткові дозволи екологічних служб тощо.

Kurkul.com: До речі, а продукцію UKRAVIT часто підробляють?

Віталій Ільченко: На превеликий жаль, нерідко. Тому щорічно намагаємося змінювати маркування, створювати нове пакування, якісні елементи захисту. Загалом створюємо всілякі незручності для такого роду аферистів. До того ж у нас є перелік офіційних дистриб’юторів. Тож тут уже питання до сільгоспвиробників: де вони купують продукцію, хто їхній постачальник. Буває, людина купила контрафакт незрозуміло у кого й потім каже, що у нас неякісна продукція. Це удвічі неприємніше.

Kurkul.com: Як на державному рівні ведеться боротьба із контрафактом?

Віталій Ільченко: Шкода, але йде на спад. Ця тенденція посилилася не в останню чергу завдяки скороченню відповідних контролюючих органів — практично ліквідовано інспекцію захисту рослин.

Kurkul.com: Повернемося до внутрішнього інвестора. Наведіть, будь ласка, хоч один приклад, як його «запустити»?

Віталій Ільченко: Візьмемо, до прикладу, часник. Україна 90% часнику імпортує, в основному, з Китаю. Таке враження, що в нас немає власної землі чи нема можливості цю культуру вирощувати. Хоча якраз часник можуть вирощувати практично усі власники земельних ділянок. Необов’язково всім вирощувати картоплю. Потрібно просто дати людям посівний матеріал, навчити, і все потихеньку піде. Маючи стільки хорошої та якісної землі й працелюбного населення, доводити, що всі ми бідні, — це просто злочин.

Kurkul.com: Ваш батько трудиться на виробництві UKRAVIT у Черкасах. Поділіться досвідом, як працюється із близькими родичами?

Віталій Ільченко: Скажу більше, працює не лише мій батько, а й дружина. Та й узагалі наша компанія — це велика сім’я. Тут уже цілі покоління працюють, багато подружніх пар. Атмосфера відповідна — всі дружні, допомагають одне одному, турбуються за розвиток компанії.

Віталій Ільченко

Kurkul.com: А яким напрямом займається дружина?

Віталій Ільченко: Фінансами, до речі, ось навпроти її стіл (показує на сусідній стіл у кабінеті. — Авт.).

Kurkul.com: Ви навіть не встигаєте відпочити одне від одного?

Віталій Ільченко: Ви знаєте, дуже зручно, коли можна із дружиною чи батьком вирішувати якісь виробничі питання. Зовсім не втомлюєшся. До того ж це розширює горизонт спілкування. Знаходяться теми для обговорення не тільки сімейні, а й робочі (посміхається).

Kurkul.com: Раніше Вас батько учив, а тепер, схоже, і Вам є чого повчити батька?

Віталій Ільченко: Так, інколи навіть сваримося через це (посміхається). Коли ти починаєш говорити батькові, що слід робити, він сприймає тебе лише як сина. Не кажучи вже про те, що це він тебе повинен учити.

Kurkul.com: Прийшли в АПК завдяки йому?

Віталій Ільченко: Не зовсім, деякою мірою навіть усупереч. Він був проти, щоб я займався сільським господарством. Ми починали із дистрибуції препаратів проти побутових шкідників — гризунів, тарганів, мурах тощо. Бізнес досить непростий і відповідальний, але прагнення розвиватися і створювати великі проекти мене не полишало. І так сталося, що в період утворення компанії (у 1999 році. — Прим. авт.), бурхливо почало розвиватися сільське господарство. Ми побачили, що такі ж самі проблеми існують і в аграріїв. Наприклад, був рік, коли поля буквально кишіли гризунами й сільгоспвиробники зверталися до нас. Коли ж побачили, що ситуація на полі більш масштабна, вирішили займатися агросектором глобальніше. Так я й потрапив у сільське господарство та на ринок засобів захисту рослин.

Kurkul.com: Напевно, хімія була Вашим улюбленим уроком у школі?

Віталій Ільченко: Ні, вона надто легко давалася, мене навіть виганяли з контрольних, щоб ніхто не списував (сміється).

P.S. Схоже, що запорука успішного ЗЗР стоїть на трьох китах: постійному розвитку, сімейному бізнесі та старанному вивченні хімії :)

Костянтин Ткаченко, Kurkul.com, 2017 р.

Виконано за допомогою Disqus

Київ

+ 21° ... + 11°

Вітер

2.4м/с

Опади

1.31мм

Вологість

71%

Матеріали за темою