Тут переймають досвід впровадження іноземних програм підтримки фермерства та вчаться кооперації, про них говорять, як про одну з найбільш перспективних аграрних областей України. Мова йде про Львівщину, звідки часто надходять новини про інновації у сільському господарстві, розвиток ягідництва та підтримку молочного напрямку.

Ми поговорили із жінкою, яка завжди представляє область на агровиставках, конференціях, як українського, так і міжнародного рівня, та займається промоцією сільського господарства у всіх проявах цієї діяльності. Це директор департаменту агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації Наталія Хмиз. З якою ми і з’ясовували, чи охоче львів’яни об’єднуються в кооперативи та як залучати молодь до роботи у сільському господарстві. А також розпитали і про особисте.

Kurkul.com: Ви всіляко пропагуєте розвиток малого підприємництва на селі. Популяризуєте кооперативну діяльність тощо. Які конкретно напрямки сільського господарства радите розвивати аграріям?

Kurkul.com: На Львівщині збільшується кількість органічних виробників. Як розвиваєте цей напрямок?

Наталія Хмиз: Тут важливо працювати з одного боку над підтримкою виробників органічної продукції, а з іншого боку із споживачами і філософією споживання органічної продукції. Хоча на Львівщині ми сьогодні точно це відчуваємо. Для нас вже не стоїть питання: «Що таке органіка? Це потрібне чи ні?». У жовтні у Львові відбувся ярмарок органічної продукції, і це вже вдев’яте на теренах Львівщини. Споживачі вже знають місцевих виробників, впінають продукцію. Але ще більше людей стоїть за промоцією, адже людям потрібно дати це зрозуміти. Це не лише продаж — це філософія, коли ти спілкуєшся, пояснюєш властивості цієї продукції. Сьогодні це дуже важливо, особливо для наших дітей.

Kurkul.com: А що спиняє виробника зробити крок в органіку? Складність отримання органічної сертифікації чи страх, що продукція не матиме попиту?

Наталія Хмиз: Насправді, такі «камені спотикання» є у будь-якому бізнесі. Ті, хто йдуть у органіку, не женуться просто за комерцією. Це люди з філософським складом розуму, які готові присвятити саме цій ніші своє виробництво. Але вони мусять порахувати економіку і побачити зиск. Звичайно, що  на старті будуть великі витрати. Адже починати доведеться з землі, яка має бути придатною для вирощування органічного. Сертифікація — це також витрати. Насправді, якщо людина вже зважилася, то вона бере і працює, і такі розрахунки не є стримуючим фактором. Напевно, найбільша перепона — момент прийняття рішення. А будь-який старт — це завжди вкладення коштів.

Kurkul.com: А як щодо кооперації? З цим простіше чи виробники також побоюються об’єднуватися?

Наталія Хмиз: Ви знаєте, фермери — такі одноосібники, вони завжди впевнені у своїй самодостатності. Іноді вони навіть логікою розуміють, що якби їх було декілька, то вартість техніки була б меншою, бо можна було б придбати одну одиницю на трьох, але зазвичай хочуть самі керувати. Адже техніка — це як машинки. Кожен хоче мати свою власну, особисту і бути справжнім господарем. У нашому регіоні мова про кооперацію іде більше для сімейних ферм і одноосібників, яким точно не вижити на ринку і не збути свою продукцію, якщо вони не об’єднаються. Ми зараз маємо таку активність завдяки проекту уряду Канади «Розвиток молочного бізнесу в Україні», який реалізує Львівська аграрна дорадча служба «Розвиток молочного бізнесу в Україні». Це наш шлях. На Львівщині ми розвиваємо і виробництво малини. Але для того, щоб виростити якісну однорідну ягоду і мати достатній обсяг цієї продукції, аграрії мусять об’єднатися. Один виробник може хіба що завезти свою малину на ринок і продати в баночках. Але він ніколи не отримає такого фінансового зиску, який мають ті, хто об’єднали зусилля. Об’єднавшись вони мають змогу організувати заморозку, бо це теж важливо. А по одному вони цього не реалізують. Ось саме ті критерії кооперації, які просто змушують їх об’єднатися.

Kurkul.com: Хто може стати членом кооперативу?

Наталія Хмиз: Насправді будь-хто. Починаючи від фізичних осіб-одноосібників. Чудово, якщо до когорти додається фермер, який все-таки має знання в агрономії і може допомогти з технікою. Але дуже важливо дотримуватися принципів кооперації: рівноправність, доброчесність тощо. Якщо тільки в кооперативі відчують, що хтось бере на себе роль лідера і приймає рішення від себе, то кооперативу не буде. Тобто ці принципи більше моральні, але якщо люди будуть дотримуватися їх і навчаться жити та функціонувати в одній площині — кооператив буде успішним.

Kurkul.com: Цього року в Україні створили асоціацію «Ягідництво України». Яка теж, по-суті, є кооперативом однодумців. Як ви вважаєте, який поштовх це дасть галузі?

Наталія Хмиз: Знаю точно, що у складі асоціації вже є львів’яни. І от вони відчувають ті можливості, які сьогодні дає асоціація. У першу чергу, це знання, адже обмін досвідом — найважливіше. Ти можеш скільки завгодно вирощувати сам і боротися зі своїми проблемами, але набагато простіше вирішити питання через асоціацію, запитати: «Дивіться, в мене на листочку така річ, що мені з нею робити?». Тобто від таких побутових речей і закінчуючи тим, що вони насправді сьогодні намагаються впливати на державну підтримку. Шукають, які шляхи можуть бути, щоб підтримувати ягідників. Тобто це досить дієвий механізм, і аграрії Львівщини вже долучилися до цієї роботи.

Kurkul.com: А як щодо тваринництва на Львівщині? Які програми впроваджуєте у цьому напрямку?

Наталія Хмиз: Соціально важливим напрямком ми вважаємо молочне виробництво, розвиток сімейних ферм. Ми повинні вже свідомо змиритися, що вплинути на те, щоб зупинився процес падіння поголів’я ВРХ у господарствах населення неможливо. Напевно, це вже незворотній процес. Зараз важливо трансформувати ті господарства, які все-таки утримують корів. Потрібно допомогти тим, хто має три-чотири і більше голів ВРХ , створити ферму на 10, 15 голів, допомогти добудуватися, розповісти, які мають бути технології на фермі. Інколи це елементарні речі — повітря,  доступ до води, доїльні апарати. І коли ті всі умови виконуються, то спрощується праця на фермі. Достатньо розповісти як має бути, допомогти із закупівлею поголів’я. У нас діє канадський проект, за яким ми впроваджуємо такі речі. Такі сімейні ферми успішні і дозволяють отримувати постійний стабільний заробіток на сім’ю 20-50 тис. грн. Сьогодні у той час, коли ми маємо спад поголів’я в одноосібників, сімейній ферми у нас створюються щороку.

Kurkul.com: А як щодо інших напрямків тваринництва?

Наталія Хмиз: Дуже цікавими є козівництво і вівчарство. Ми хочемо підтримати декілька таких господарств, які розвиваються. Стимулювати їх йти в глибоку переробку. Тобто це сири. Ми зараз аналізуємо, пишемо проект по м'ясо-забійному цеху для дрібного тваринництва. Тому що лише з інфраструктурою, лише з такими елементами доданої вартості дійсно можна дати хорошу ціну на всю продукцію, у виробництво якої люди вкладають свої сили і кошти. Просто вирощувати щось чи утримувати поголів’я сьогодні недостатньо, щоб бути успішним.

Kurkul.com: Зараз дійсно більшість фермерів намагаються займатися переробкою, але не завжди ця продукція іде прямо на ринок чи до супермаркетів. Інколи, важко знайти шляхи збуту. Як на Львівщині з цим?

Наталія Хмиз: Маючи розвинуту інфраструктуру — туризм, багато ресторанів, нішевих магазинів, які сьогодні потребують фермерської продукції, збут для таких виробників є необмеженим. Інше питання — зробити продукцію, створити бренд, дати влучну назву, яка забезпечить впізнаваність — тоді точно цій продукції є місце на внутрішньому ринку.

Kurkul.com: А як щодо проблем з кадрами? Адже молодь зараз обирає більш «модні» професії.

Наталія Хмиз: Напевно найкращий спосіб, який нам зараз вдається — заряджати позитивом і залучати молодь позитивними прикладами. Зараз працює промоція сільського господарства, коли ми бачимо приклади аграріїв, які займаються улюбленою справою, живуть, тішаться, ще й мають фінансовий зиск. Молодь долучається. Але питання в тому, як ти донесеш цю інформацію. Моя особиста сторінка чи сайт обласної адміністрації — це вузька ніша, через яку певне коло людей ознайомлюється з інформацією. Ми зараз почали спілкування зі студентами аграрного і ветеринарного університетів Львівщини. Ми приїжджаємо до них і я приводжу з собою живого фермера — молодого, який вже щось реалізував, який вже може розповісти про плюси і мінуси. Після такого спілкування ми бачимо, як загораються очі цих студентів.

Kurkul.com: А який відсоток молодих керівників фермерськими господарствами і більш досвідчених аграріїв у вашій області?

Наталія Хмиз: На Львівщині ми маємо більше тисячі фермерських господарств. Тих, що діють і звітують — близько 700. Якщо дивитися на роки їхнього створення, більшість все-таки заснована у 90-ті чи 2000-ні роки. Ми розуміємо, що це молодь, але не така, як сьогодні виходить після університету. Але ми точно маємо приклади молодих фермерських господарств. Цікаво, що на Львівщині більшість аграріїв реєструють себе саме як фермери, і ось тут вже наша ціль разом із державними органами підтримки, показати стимул створення фермерського господарства і ті переваги, які будуть стосуватися власне такої категорії виробників.

Kurkul.com: Про вік фермерів поговорили, а як щодо гендерного стереотипу? Чи з’являється на Львівщині більше жінок-аграріїв?

Наталія Хмиз: Чоловіків більше, однозначно. Але коли ми говоримо про сімейні ферми — там завжди присутня жінка. Чи на правах першої особи, чи в тіні, але точно вона бере участь у робочих процесах, особливо в молочному напрямку.

Інфографічний довідник «Агробізнес України» (на фото) можна замовити тут. Або завантажити електронну версію.

Kurkul.com: Пані Наталіє, ви — приклад соціально активного керівника обласного департаменту АПР. Завжди відвідуєте різні виставки і конференції, переймаєте іноземний досвід і популяризуєте продукцію львівських аграріїв. Як встигаєте поєднувати це із домашніми справами і вихованням дітей?

Наталія Хмиз: Їм бракує мене. Дуже бракує. І коли можу, я беру їх з собою. Вони люблять їздити в село, дивитися на овечок, кіз, пробувати сири. Вони точно «в темі» сьогодні. Але, однозначно, що робота забирає надзвичайно багато часу. Хочеться все встигнути. Я для себе визначила якийсь певний час, який я мушу присвятити тому, що подобається. Поки що мені вдається поєднувати і роботу, і особисте. Насправді, я стараюся, щоб моя сім’я від цього не страждала.

Kurkul.com: Дякуємо за цікаву розмову!

Також пропонуємо переглянути відеоінтерв'ю з Наталією Хмиз.