Посівна кампанія в Україні набирає обертів. І щороку фермери зіштовхуються з перепонами, які ускладнюють успішний вихід на лінію старту. Цього року виключення не сталося: запізніла весна, підтоплення та рекордні снігопади в березні, різке потепління зі скороченням строків посіву та високими темпами роботи… І не лише примхи погоди стоять на заваді успішній посівній, а й складнощі в поставці матеріалів та насіння.

Читати по темі: Постраждають усі: конфлікт Тігіпка з Оцабриком запустить ланцюгову реакцію — аналітик

Певні перепони (такі, як погода торік) не здолати ніяк, можна лише постаратись мінімізувати збитки. Як завжди, фермери прискіпливо рахують кожну копійку, витрачену на гектар. Тому, купуючи насіння чи ЗЗР, аграрії шукають найвигідніші для себе умови.  Цього сезону можливість заощадити фермерам надала компанія BASF, оголосивши акцію «За пару товару — вигода з гектару!».

Для довідки: За умовами акції, фермер, купуючи акційні продукти ЗЗР BASF у офіційних дистриб’юторів, може отримати мотиваційну виплату, яка веде до значної економії на гектар. У акційному переліку такі інноваційні продукти, як  Адексар® СЕ Плюс та Осіріс ® Стар для зернових, Піктор® та Євро-Лайтнінг® для соняшнику, Базагран® та Абакус® для сої. Залежно від обраного продукту, економія на гектарі може становити до 60 грн.

Так, одним із перших отримати ваучери від компанії BASF вдалося фермерському господарству «Маіс», що на Київщині. Команда Kurkul.com побувала на офіційному врученні ваучерів представником компанії BASF директору господарства Антону Артеменку.

Після так званої урочистої частини ми поспілкувалися з керівнком ТОВ «Маіс» та розпитали його про досвід роботи з компанією BASF, про господарство та про те, що значить бути фермером в Україні.

Kurkul.com: Розкажіть про Ваше господарство. Який у Вас зембанк, які культури вирощуєте?

Антон Артеменко: Зараз ми обробляємо 4,5 тис. га на три агропідприємства, які входять у структуру ТОВ «МАІС». Вирощуємо озиму пшеницю, соняшник, сою. Як виняток, цього року є трохи ярого ячменю. Базове підприємство, у якому ми зараз перебуваємо, існує з 2004 року. Я очолюю його із 2010-го. Якщо рахувати, то власне бізнесом ми почали займатися у 2008-му. До цього, в плані логіки та розвитку, це був «колгосп». Пам’ятаю переломний момент, коли пшениця коштувала у 2004 році $45 — ще й експорту державного не було як такого. А десь у 2007-2008 роках ця ж пшениця почала коштувати $140-150 — звісно ж, бізнес став цікавішим. Приблизно з того часу ми й почали займатись цим осмислено.

Тут маю пояснити, що саме наш бізнес, він або досить великий серед дрібного, або дуже малий як для середнього, тобто ми десь на межі. Тому системність, можливість керувати фінансовими потоками, людьми тощо з’явилася буквально три-чотири роки тому. До того часу це був малий сімейний бізнес.

Kurkul.com: То що все ж таки для Вас сільське господарство? Це просто цифри, прибутки-видатки? Чи ця справа має для Вас емоційне забарвлення?

Антон Артеменко: Звісно, сільське господарство має на мене вплив. Оскільки в Україні аграрний бізнес ще не сформований (перш за все, це пов’язано із земельним питанням), то емоцій дуже багато. Значна кількість людей важко переходить від розуміння «колгоспного» ведення справ до бізнесового. Взагалі, тенденції в цій галузі такі ж, як у всьому світі: ніхто не хоче працювати фізично, кадрів немає. Ми вже виходимо на той рівень, що заробітна плата людей, які працюють руками в селі, вища, ніж зарплата людей, які працюють руками в містах. Не можна порівнювати тракториста, наприклад, із заступником голови банку, але якщо порівняти із працівником у супермаркеті — то у селі платня, звісно, вища. І я вважаю це справедливим, бо і робота важча. Але все одно це велика проблема, тому що люди тяжіють до міст, де розвинена інфраструктура. Адже в селі не завжди знайдеш навіть хорошу школу чи відповідне медичне забезпечення.

Kurkul.com: Що думаєте про розширення? Не плануєте збільшувати зембанк?

Антон Артеменко: Загальне бачення майбутнього таке: якщо є можливість збільшувати кількість землі в обробітку — потрібно збільшувати. Агресивних дій по розширенню не ведемо, — у нас бізнес приватний, сімейний, тому немає ні бажання, ні можливості користуватися великими кредитами. Розвиваємося, можливо, не дуже інтенсивно, але самостійно.

Kurkul.com: А як взагалі Ви ставитеся до ідеї відкриття ринку землі?

Антон Артеменко: У мене є суб’єктивне й об’єктивне ставлення. Об’єктивно я розумію, що відкритий ринок землі — це добре. А суб’єктивно, як керівника аграрного підприємства, ця ідея мене не тішить. Чому? Тому що у своїй парадигмі ми зайняли місце, на якому більш-менш комфортно себе почуваємо і не маємо зайвих проблем.

Я, наприклад, розумію, що не існує такого поняття, як право власності на землю, обмежене мораторієм. Це дурниця. Якщо ти власник, то вже повноцінний. А не таке, що ні туди, ні сюди. Мораторій — це величезна проблема щодо надходження інвестицій. Тому що коли інвестори починають рахувати ризики, мораторій стає територією невідомого. Ніхто не знає, що з ним буде і коли. Отже, об’єктивно для держави нинішній стан справ є великою проблемою. А суб’єктивно нам, фермерам, комфортніше працювати як є. З іншого боку, я розумію, що колись це закінчиться.

Поки що я маю бажання і можливість займатися тим, чим займаюсь. Але хочеться мати впевненість у завтрашньому дні. Тому у короткостроковій перспективі хай би цей мораторій ще побув. А у довгостроковій, стратегічній, потрібно вирішувати це питання. Коли знімуть мораторій, то за п’ять років землю перерозподілять через перші-другі руки і стане зрозуміло, де чия земля, і на яких умовах можна працювати.

Єдина велика проблема — щоб не сталось, як у Латинській Америці, де після зняття мораторію землі отримали великі американські фінансові інституції. І вийшло так, що є держава, над нею — землевласники, а посередині — бізнес, який орендує цю землю. З одного боку, свідомий власник землі, порахувавши фактичну вартість своїх володінь, буде збільшувати орендну плату, щоб мінімізувати різницю своїх розрахунків та поточної вартості. Тим самим він «притискатиме» маржинальність. А з іншого боку — держава, яка зрозуміла, що після розпродажу залишилася ні з чим, і почала вигадувати нові податки. Тим самим фермери потрапили «у лещата», в яких отримати прибуток дуже важко.

Kurkul.com: Щоб обробити 4,5 тис. га землі потрібно чимало техніки. Маєте власну чи орендуєте?

Антон Артеменко: Вся техніка своя. Лише минулого року орендували один комбайн. Є чотири важких трактори, сім малих, два комбайни, три обприскувачі. Великі трактори і обприскувачі — John Deere, малі трактори — ХТЗ, комбайни — John Deere та Claas. В цілому, я обираю продукцію, яка має оптимальне співвідношення ціна/якість.

Kurkul.com: Такого принципу дотримуєтеся і при виборі засобів захисту рослин?

Антон Артеменко: Так, як і кожен аграрій, я мислю категоріями системи захисту і наявності діючих речовин у тому захисті. Загалом, ми купуємо ЗЗР у різних виробників. Головне — це якість продукції та її ціна. За цими критеріями продукція BASF нас повністю влаштовує. З ними ми співпрацюємо з самого початку нашої діяльності.

Kurkul.com: Рішення взяти участь у акції було спонтанним? Чи Ви відразу знали, що скористаєтесь нагодою зекономити на гектарі?

Антон Артеменко: Спеціально під акцію ми купувати нічого не планували. Була необхідність у ЗЗР — і ми їх придбали у BASF, оскільки там широкий вибір та оптимальні ціни. Звісно, такі акційні пропозиції від компанії — приємний бонус.

Kurkul.com: Розкажіть, будь ласка, чи мали досвід кооперації з іншими господарствами?

Антон Артеменко: На договірних умовах надаємо в користування техніку. Із наявністю в господарстві техніки взагалі цікава штука виходить, — вона працює, так би мовити, як пружина. Тобто, щоб отримати класні врожаї, потрібно мати не 100%, а 120% техніки від своєї реальної потреби. Тому що погодні умови й інші фактори можуть внести свої корективи. Наприклад, цього року думали, що весна прийде на два тижні раніше, а вийшло — на два тижні пізніше. І коли техніки не вистачає — це велика проблема.

Тому коли добираєш більше земель, тобі починає не вистачати техніки. Докуповуєш її — виходить надлишок. Хочеться його використати — знову треба десь землі взяти.

Це як пружина: спочатку розтягуєш, докуповуєш техніку, потім стискаєш її і розумієш, що треба раціональніше використовувати кошти. Тоді шукаєш, де іще можна використати техніку.

Kurkul.com: Ви торкнулися питання погоди. Минулого сезону вона завдала фермерам великих клопотів. Яка ситуація була у Вас?

Антон Артеменко: Для нас два найгірші роки — це 2010 і 2017. Справа в тому, що у 2010 році, якраз під час вегетаційного періоду майже усіх культур, які ми вирощували, узагалі не було опадів. І це тривало дев’яносто днів. Сорок із них температура сягала за +35 °С. Сонце просто випалило все!

А в 2017 році 7 травня вдарив мороз до -4 °С. Кукурудза вже мала від двох до чотирьох листків і вона просто впала. Потім, звісно, відновила вегетацію, але після того 55 чи навіть 60 днів узагалі не було опадів. Це були не тільки несприятливі, а фактично критичні умови для виживання посівів. Тому ми отримали біля 50% від запланованого врожаю.

Kurkul.com: Чи є якісь культури, з якими Ви хотіли б поекспериментувати?

Антон Артеменко: Розумієте, є два типи ведення товарного виробництва в нашій державі. Перший — американський стиль, коли обираєш лише дві культури, мінімізуєш робочу силу, техніку та всі операційні витрати і просто вирощуєш, наприклад, соняшник і кукурудзу. Ти усвідомлюєш, що у розрахунку від ідеального врожаю, маєш на 15% менше, але в умовах такої уніфікації часу, грошей і всього іншого — ти це перекриваєш. І другий тип — європейський, коли задумуєшся над тим, як створити максимально ефективну сівозміну та вкладаєш гроші у землю, в систему.

Спочатку ми думали, що підемо американським шляхом. Але бачимо, що клімат змінюється, і треба стежитиІ за цими речами. Тому нині все ситуативно.

Суто експериментально ми використовували європейський варіант. Вирощували 5-7 культур, намагаючись по кожній із них отримати максимальний результат. Але потім пішли в бік соняшника, сої та кукурудзи. Зараз знову «завернули» до пшениці, а ще плануємо повертати у сівозміну ріпак.

Kurkul.com: Дякуємо за розмову!

© Андрій Олексин, Орина Григоренко, Kurkul.com, 2018 р.