Назва породи | Українська степова Ukrainian steppe |
Тип тварини | Бджоли |
Напрямок | Бджоли |
Компанії племрепродуктори | ФОП Савицький Ю.В. СОК «Свій до свого» СОК «Медовий край» ФОП Гаврилов В.Г. ТОВ «Агрофірма «Колос» ННЦ «ІБДЖ ім. П.І.Прокоповича» ПП «Прибузькі медобори» ФГ «Таврійський пасічник» ФГ «Бондаренко В.С.» ФОП Єгошин Леонід Ратмирович СОК «Карлівські медоноси» ФГ «Медові поля» ФГ «Бджоляр-Загороднюк О.І.» ПРАТ «Бджолагросервіс» ДП «ДГ ім. Декабристів Інституту свинарства І АПВ НААН» |
Українська степова порода бджіл (Apis mellifra acervorum Scor.) сформувалася у зонах Лісостепу і Степу України. Нині найбільший її масив у Кіровоградській, Вінницькій, Полтавській та Хмельницькій областях і в сусідніх з ними районах П. Л. Снежневський, який багато років працював з українськими степовими бджолами у колишній Херсонській губернії, а потім у Орлі, був вражений їхньою винятковою працьовитістю і витривалістю, здатністю літати на великі відстані (до 7 км) в пошуках корму. Він називав цих бджіл «нашим скарбом».
У 70-х роках минулого століття українських степових бджіл завезли на Далекий схід. Там вони швидко акліматизувалися і розповсюдилися. Є дані про участь їх у формуванні місцевих популяцій бджіл Казахстану та Алтаю. Усе це свідчить про значну екологічну пластичність зазначеної породи.
Селекційну роботу з українською степовою породою бджіл проводять Інститут бджільництва ім. П. І. Прокоповича УААН, його філіал (м. Гадяч Полтавської області) та кафедра технології виробництва продуктів бджільництва Національного аграрного університету. На жаль, в останні десятиріччя українські бджоли зазнали сильного впливу кавказьких і карпатських, що значно ускладнює ведення селекційної роботи. Ряд пасік лісостепової і степової зони укомплектовано помісями невідомого походження і покоління. Вони менш продуктивні, частіше хворіють на нозематоз, більш схильні до роїння, гірше зимують, ніж чистопородні українські. Надійним способом збереження і поліпшення цієї породи вважається лінійна селекція і масове розмноження відселекціонованого матеріалу. Основні напрями селекційної роботи – збільшення медової продуктивності та яйценоскості маток і зменшення рійливості.
Забарвлення тіла у бджіл української степової породи переважно сіре. Інколи спостерігається з світло-коричневими плямами на перших двох тергітах черевця. Довжина хоботка робочих бджіл – 6,3 – 6,7 і навіть 6,9 мм, ширина третього тергіта – 4,6 – 5,1 мм. Маса одноденних робочих бджіл у середньому становить 105 мг, неплідної матки – 180 мг, плідної 200 мг. Кубітальний індекс – 50 – 60 %. Близько 60 % бджіл мають позитивне дискоїдальне зміщення, форма заднього краю воскового дзеркальця випукла більш як у 75 % випадків. Печатка меду переважно біла («суха»).
Українські степові бджоли продуктивно використовують медозбір з білої акації, еспарцету, гречки, липи, соняшнику. На кращих пасіках збирають понад 80 кг меду на сім’ю. Валовий медозбір кращих сімей у деякі роки досягав 120 кг. Бджоли добре пристосовані до збору нектару із степового різнотрав’я.
Бджоли миролюбні, помірно прополісують гніздо, інтенсивно будують стільники і нарощують велику силу сім’ї до основного медозбору, стійкі до ряду захворювань (нозематозу, гнильці, падевого токсикозу)
Українські степові бджоли малорійливі й набагато легше, ніж середньоросійські, переходять з ройового стану в робочий. Для цього інколи буває достатньо зірвати всі ройові маточники і розширити гніздо. Вони добре зимують, більш зимостійкі, ніж карпатські, адже умови зимівлі їх у безлісих степових просторах, відкритих для вітрів, були завжди менш сприятливими, ніж у гірських лісових районах.
Плодючість маток у період найінтенсивнішого розвитку становить 1100 – 1800, а за іншими даними – до 2500 яєць на добу.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.