Арабська

Історія

Арабська – одна з найдавніших порід коней. Арабські коні з’явилися в центральній частині Аравійського півострова, близько 5000 років тому в (IV–VII століттях нашої ери). Потужним поштовхом до розвитку породи стали загарбницькі війни, вчинені об’єднаним під прапором ісламу арабським халіфатом. Як вважають вчені, в основі породи лежали коні північноафриканського і середньоазіатського походження. За переказами, волею Аллаха арабський скакун з’явився з пригорщі гарячого південного вітру. Довгий час коні були національним надбанням арабів-кочівників. Скакуни були заборонені до продажу в інші землі, в тому числі і в Європу, під страхом смертної кари. Були заборонені схрещування коней з іншими породами, тому вона протягом довгих століть розвивається в чистоті. У Європі та на інших континентах перші «араби» з’явилися на початку нашого тисячоліття. Вєвропейському конярстві кров арабських коней, вважається поліпшуючою для багатьох порід. Завдяки арабській породі були виведені такі відомі породи, як орловська рисиста, російська верхова, англійська верхова, берберийских, андалузька, лузітано, ліпіцан, шагія, першерона і булонський ваговоз. Головною породою, яка була виведена на основі арабської породи, є чистокровна верхова (чи англійська скаковая), найжвавіша сучасна порода, що бере участь в перегонах.

Стандарт породи

Унікальний профіль арабської породи коней, визначається будовою її скелета, за деякими параметрами відрізняється від коней інших порід. У арабського коня 5 поперекових хребців, замість 6-ти і 16 хвостових, замість 18-ти, а також на одне ребро менше, ніж у інших порід. Коні невеликі, зріст у холці в середньому у жеребців 153,4 см, у кобил – 150,6 см. У них благородна суха голова з увігнутим профілем, виразні очі, широкі ніздрі і маленькі вуха, граціозна лебедина шия, довгі і криво поставлені плечі з добре окресленою холкою. Корпус у них з широкою об’ємистою груддю і короткою рівною спиною, ноги тверді і чисті з чітко окресленими сухожиллями і щільної сухої кісткою. Копита правильної форми, м’яка шовковиста грива і хвіст. Особливу відзнаку представників арабської породи від інших коней – крім «щучої» голови і великих очей – так званий «півнячий» хвіст, який вони піднімають високо (деколи майже вертикально) на швидких аллюрах. Масті – в основному сіра всіх відтінків (з віком такі коні часто набувають «гречку»), гніда і руда, рідше ворона. Арабський скакун – еталон кінської краси

Господарська характеристика

Живий темперамент і унікальний по плавності крок арабського коня без сумніву дозволяють віднести його до найбільш витончених типів живих істот. При порівняно невеликих розмірах коня, вражає його здатність витримувати великі вантажі. Арабські коні відрізняються рідкісним розумом, дружелюбністю, ввічливістю, вони надзвичайно грайливі, гарячі і пристрасні. Крім того, арабський кінь – це кінь-довгожитель серед своїх братів. Багато представників цієї породи доживають до 30 років, а кобили можу розмножуватися навіть у старості. Коней в основному використовуються в скачках і в кінних пробігах, а також для верхової їзди. Виділяються два напрямки в розведенні арабських коней: спортивно-скаковий і виставковий. У скачках арабські коні проявляють високу жвавість і витривалість, десь поступаючись, а десь і конкуруючи з ахалтекінською породою. Вони широко використовуються для аматорської їзди, в дистанційних пробігах. Дотепер великі досягнення в пробігах залишаються за кіньми з арабською кров’ю.