Назва породи | Гуцульська Hutsul |
Тип тварини | Коні |
Напрямок | Коні - верхові |
Компанії племрепродуктори | ТОВ «Варто» СФГ «Барвінок» ФГ «Полонинське господарство» НВА «Племконецентр» |
Гуцульська – це єдина місцева порода коней, яку розводять на території України. Цю породу виведено українцями Східних Карпат, яких звали гуцулами. Перші письмові згадки про породу були датовані 1603 р.
Порода виведена схрещуванням гірських коней Буковини, Галичини й Угорщини з жеребцями норійського типу – гафлінгерами і пінцгауерами, а також з кіньми східного типу, в тому числі й арабською породою. На початку XX ст. у схрещуваннях використовували чистокровних верхових коней – англо-арабських, а пізніше й кабардинських коней. Однак існує думка, що гуцульські коні – це прямі нащадки тарпанів, які переселилися до Карпат дуже давно. Основним методом племінної роботи з гуцульською породою коней є розведення «в собі». Для збереження породи, її типу та характерних селекційних ознак у західних областях країни (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька) проводять роботу по створенню нових племінних ферм. У породі створені лінії Гургула, Змерлика, Горала, Гробі. Близькість гуцульських коней до тарпанів пояснюється великим поширенням серед них зебровидності, яка є характерною для багатьох аборигенних порід. Коні гуцульської породи розповсюджені, крім названих областей, ще в Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії і Польщі.
Основний тип гуцульського коня – запряжно-в’ючний. Тілобудова у нього масивна, форми тіла округлі, конституція міцна. Тулуб широкий, глибокий, довгий, середньої величини голова з широким лобом, прямим або вигнутим профілем, шия товста коротка, холка низька довга, лопатка крута, кінцівки короткі, широко поставлені, передні – часто з коротким п’ястком і підставлені, задні майже завжди іксоподібні. Середні проміри жеребців (см) – 136 – 140 – 159 – 178, кобил – 132 – 137 – 155 – 167. Масть переважно гніда і руда, зустрічаються також ворона, мишаста, булана з темними відтінками.
Гуцульські коні схильні до швидкого відновлення вгодованості. Відрізняються плодючістю і довголіттям. Використовують гуцульських коней досить інтенсивно під сідлом і в’юком, на транспортних та сільськогосподарських роботах. Вони добре пристосовані до роботи в тяжких гірських умовах. По гірських стежинах коні цієї породи з в’юком на спині вагою 100 і більше кілограмів проходять до 100 км за добу.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.