Латвійська упряжна

Історія

Латвійська упряжна являє собою багатопородну помісь, одержану схрещуванням місцевих кобил з жеребцями багатьох європейських напівкровних, упряжних і ваговозних порід. Основний вплив на її формування мали ганноверська і ольденбурзька породи. В ході створення латвійської породи застосовувався однорідний підбір при неспоріднених схрещуваннях. Лише незначна частина жеребців одержана з використанням інбридингу. Робота по виведенню латвійської запряжної породи проводилась на племфермах господарств Латвії і в радгоспі «Окте», укомплектованому високоякісним поголів’ям ольденбурзьких жеребців і кобил, яких ще до війни у великій кількості завозили в Латвію. Порода затверджена в 1952 р.

Стандарт породи

Коні латвійської породи мають гармонійну тілобудову, міцну конституцію, добре розвинені м’язи, високий зріст, костистість. З недоліків екстер’єру найчастіше зустрічаються груба голова, коротка шия, сирість кінцівок, шаблюватість.Масть переважно гніда і руда з великими плямами на голові і кінцівках.

Господарська характеристика

Для породи характерні універсальність робочих якостей, висока плодючість кобил, довговічність, спокійний норов. У породі є три типи: основний, важкий і полегшений. Переважна частина коней полегшеного типу і за екстер’єром наближається до напівкровних верхових порід. Це досягнуто схрещуванням з ганноверськими, тракененськими і чистокровними жеребцями.Порода має 11 ліній, найбільш розповсюджені лінії Спеконіса, Сіего, Ювела, Готенфірста, Гюнтера.Плідники латвійської запряжної породи цінуються як прекрасні поліпшувачі місцевого поголів’я.Багато коней використовуються в кінному спорті.