Литовська ваговозна

Історія

Литовський упряжний кінь являє собою тип ваговозів середньої масивності. Литовський ваговоз був виведений з метою отримання робочого коня для сільського господарства. Потреба в такій породі виникла в кінці XIX ст/ в зв’язку з розвитком промисловості, транспорту і сільського господарства. Виведений цей кінь на початку XX ст. в Литві шляхом поглинального і відтворного схрещування місцевої жмудської породи коней зі скандинавськими породами – фінським і шведським арденами, а також з російськими і радянськими ваговозами. Племінна робота проводилася протягом 1925–1963 рр. Як самостійна порода була затверджена в 1963 році. Потім конячок другого і третього поколінь виводили переважно «в собі».

Цю породу дуже широко використовують для поліпшення місцевого кінського поголів’я в Російській Федерації, Україні та Білорусії. В даний час племінна робота з породою ведеться методом чистопородного розведення по лініях.

Стандарт породи

Литовський ваговоз масивний і міцний. Середня висота цієї породи в холці досягає близько 154–158 см. Вага коней приблизно 700 кг. Конституція представників породи міцна і суха. Коні в основному м’язисті, мають широку спину і поперек, глибокі груди, широкий роздвоєний круп. Кінцівки литовських ваговозів короткі, шаблисті, часто клишоногі. Задні ноги відрізняються іксовидною постановкою. Масті литовських ваговозів в основному руда і гніда. Часто зі світлою чубком гривою і хвостом.

Господарська характеристика

Темперамент литовського ваговоза спокійний, але не флегматичний. З рухів найбільш розвинений кроковий алюр. В цілому це сильні і невибагливі до догляду та корму конячки. Вони досить рухливі і дуже працездатні, добре відповідають всім вимогам робочого сільськогосподарського коня. Також литовським ваговозам притаманні міцне здоров’я, скоростиглість, плодючість і довголіття. Кобили цієї породи характеризуються молочностью. Їх активно експортували як м’ясних тварин.