Орловська рисиста

Історія

Це перша заводська російська порода коней. Орловська рисиста порода коней створена методом складного відтворювального схрещування, в основі якого лежало поєднання переваг верхових порід Сходу (арабська, ахалтекінська), чистокровної верхової з перевагами легко-упряжних порід Європи – датської, голландської, мекленбурзької та норкфолькської. Робота по формуванню орловської рисистої породи була розпочата в кінці XVIII ст. Офіційно початком створення породи вважається 1776 p., коли в Островський кінний завод О. Г. Орлова (під Москвою) було приведено групу арабських кобил, з якими був і сірий арабський жеребець Сметанка.

У 1778 р. коней із Островського кінного заводу перевели в Хреновський кінний завод під Воронежем, де й була виведена орловська рисиста порода коней.

Із середини XIX ст. коні орловської породи набули широкої популярності не тільки в Росії, а й за кордоном. У 70— 80-ті роки минулого століття близько 4 тис. рисаків щорічно експортувалось до Західної Європи.

Стандарт породи

Орловські рисаки належать до числа великих коней. Висота в загривку 157–170 см, середня маса 500–550 кг. Сучасний орловський рисак – гармонійно складений упряжний кінь, з невеликою, сухою головою, високо поставленою шиєю з лебединим вигином, міцною, м’язистою спиною і міцними ногами. Найбільш поширені масті: сіра, світло-сіра, червоно-сіра, сіра в яблуках і темно-сіра. Часто зустрічаються також гніда, ворона, рідше – руда і чала масті. Великою рідкістю є булані (рудуваті з чорними або темно-бурими хвостом і гривою) і булані (жовтуваті зі світлими хвостом і гривою) орловські рисаки, проте зустрічаються і вони.

Господарська характеристика

Коні орловської породи пізньоспілі. Хоча до 4 – 5-річного віку більшість з них закінчує свій ріст, максимальну жвавість показують лише у віці шести років і старше. Крім рисистих перегонів, великого та охайного орловського рисака можна з успіхом використовувати практично у всіх видах кінного спорту – виїздки, конкурі, драйвінгу і просто аматорської верхової їзди.