Пасо Фіно

Історія

Порода пасо фіно зародилася понад чотириста років тому в Південній Америці. Але історія цих конячок почалася в Іспанії, де при схрещуванні вийшла порода іспанська джаннет, представники якої були завезені в Перу конкістадорами і іспанськими поселенцями. Перших же тварин привіз в 1492 році Колумб. Перевезені коні змішувалися з берберійськими, фризькими і андалузькими. Спочатку пасо фіно спеціально виводилися як порода для пересування в сідлі на довгі дистанції. В результаті ми маємо гармонійного, легко складеного коня.

Пасо фіно найбільш поширені в США, де зареєстровано понад 50 тисяч коней цієї породи. В Європі вони вперше з’явилися в 1973 році і з тих пір стають все більш популярні.

Стандарт породи

Висота представників цієї породи коливається від 140 до 150 см. У них гарна голова, потужні плечі, широкі і глибокі груди, коротка спина, округлий круп. Пасо фіно володіють тонкими, сухими, але дуже сильними кінцівками з міцними копитами. Грива і хвіст коней дуже густі, можуть бути прямими і хвилястими.

Масть може бути будь-яка: руда, ворона, бура, гніда, булана, сіра, паломіно, мишаста, чала.

Господарська характеристика

Ця порода має три ходи: пасо фіно, пасо корт і пасо ларго. Пасо фіно – це повільний крок, при якому ноги коні рухаються вгору-вниз дуже швидко. Пасо-корт має швидкість рисі, він зручний для пересування в сідлі на довгі відстані. Пасо ларго – найшвидший хід, по швидкості знаходиться між рисю і галопом. Для пасо фіно характерні енергійні швидкі рухи. Вони дуже зручні для вершника.Пасо здатний набирати швидкість до 24 км/год і підтримувати горизонтальний хід на пересіченій місцевості протягом тривалого часу, не виявляючи ознак втоми. Коники цієї породи слухняні і чутливі. Вони добре піддаються тренуванням, мають добру вдачу і завзятий характер. Сьогодні пасо фіно використовуються в різних шоу, в терапії ортопедичних захворювань і пошкоджень спини, як робочу силу тварин на ранчо і верхових коней на довгі дистанції. Часто конячки виступають на спортивних змаганнях.