Піндос

Історія

Походить від древньої фессалійської породи, яка разом з ахейською (Пелопоннес) і фракійською згадувалися грецьким поетом Оппіаном (211 р.до н.е.) в його поемі про полювання. Ксенофонт (430 – 350 рр. до н.е.) описує її як найпрекраснішу по красі і витривалості. Те, що походження цього поні дуже давнє, підтверджує також наступний факт: в 450 році до н.е. сюди привозили коней з інших регіонів, щоб поліпшити місцеві породи. Зокрема, були використані східні коні з Фергани (район Узбекистану, де ассірійці і ахейці часто забирали коней), і коні скіфів, щоб збільшити розмір. Але пасовище завжди обмежувало зростання цих поні: бідна земля, убога рослинність, клімат (дуже холодний взимку і жаркий влітку) сприяли тому, що піндос так і залишився маленьким.

Стандарт породи

У представників цієї породи велика голова, шия довга. Груди глибокі. Масть переважно гніда, темно-гніда, ворона або сіра. Розміри – від 130 см (висота в холці).

Господарська характеристика

Характер важкий і часто впертий. Поні піндос дуже економічні в утриманні, витривалі і життєздатні. Кобил часто використовують для виведення якісних робочих мулів. Використовується під сідлом, але частіше з в’юком і в різних сільськогосподарських роботах.