Торійська

Історія

У межах Естонії здавна розводились дрібні (136—146 см) аборигенні естонські коні, прекрасно пристосовані до місцевих умов, які володіють швидкоалюрністю, малою вимогливістю, добре споживають корми. Однак через свій малий зріст та живу масу вони не відповідали вимогам середніх та важко-упряжних коней, що змусило поставити завдання створити масивнішу породу коней з великою вантажопідйомністю, пристосованістю до конкретних умов.

Робота в цьому напрямі була розпочата в 1855 р. в кінному заводі «Торі» ще в той період, коли він належав ліфляндському дворянству. В роботі кінного заводу в той період не було плановості. Експерименти по схрещуванню аборигенних естонських коней проводились то з чистокровними арабами, то з арденами, то з англійськими напівкровними та чистокровними, то з остфризами і т. ін.

На першому етапі роботи з породою важливу роль зіграв саме Хетман (1886 p.), який залишив дуже цінних нащадків. Хетман є родоначальником торійської породи коней. Поступово коні заводу «Торі» стали достатньо однотипними і все більш схожими на свого родоначальника Хетмана. Однак разом з видатними якостями стали рельєфніше проявлятися і недоліки. Тому виникла необхідність освіжити кров, для чого використали закуплених у Франції постьє-бретонських жеребців. Затверджено породу в 1950 р.

Стандарт породи

Торійських коней відрізняє гармонійна статура. Коні мають короткі ноги, довгий округлий корпус з широкими, округлими, глибокими грудьми. У них сухі кінцівки і відмінно розвинена мускулатура корпусу, особливо в області передпліччя. Круп широкий і довгий. Коні мають пропорційну голову з широким чолом, широким переніссям, великими ніздрями і широким міжщелепним простором; шия у них мускулиста, недовга, зазвичай дорівнює довжині голови. Холка м’ясиста, низька, широка. Середня висота в холці 154 см. Більше половини коней торійської породи рудої масті часто з білими мітками, що робить їх дуже ошатними, близько третини – гнідих, зустрічаються також вороні і чалі.

Господарська характеристика

Коні торійської породи використовуються на сільськогосподарських роботах і в кінному спорті, переважно в змаганнях з подолання перешкод. У випробуваннях на максимальну вантажопідйомність торійські коні показали чудові результати. Жеребець-рекордист Харт провіз вантаж в 8349 кг. Співвідношення між його живою вагою і вантажем складало 1:14,8. Жеребець Халіс провіз вантаж в 10640 кг; в цьому випадку співвідношення становило 1:15,4. В упряжі у звичайному возі по грунтовій дорозі з двома сідоками торійські коні проходили в середньому 15,71 км на годину. Працездатність і витривалість торійських коней отримали високу оцінку не тільки на спеціальних випробуваннях, але і в роботі з сільськогосподарським знаряддям і під час перевезення господарських вантажів. Рекордисткою породи вважається кобила Херга, 1982 р.н., що пробігла дистанцію 2 км у візку з вантажем 1500 кг за 4 хв 24 с. Кращий час при доставці вантажу кроком показав десятирічний жеребець Уніон. Візок з вантажем в 4,5 т на відстань 2 км він провіз за 13 хв 20,5 с.