Фризька

Історія

Фризька порода коней – одна з найдавніших і найкрасивіших європейських запряжних порід коней. Її батьківщиною є район Фризленд на півночі Голландії. У цих місцях виявлені кістки стародавнього типу важких коней, нащадками яких вважаються сучасні фризи. Вважається, що своєю естетичною привабливістю фризька порода коней зобов’язана впливу східних кровей. Фризькі коні вивозилися в Англію і Норвегію, де вони вплинули на формування інших порід, наприклад шайр.Також пізніше фризи вплинули на появу рисистих якостей у орловських коней. Новий етап у розвитку фризької породи почався під час війни Голландії з Іспанією. У результаті прилития до фризького коня крові андалузької і частково арабської породи вони стали виглядати ще витонченіше і величавіше. Покращився і алюр, тепер вони стали використовуватися в мирних цілях в якості каретних коней. В епоху Пізнього Відродження фризькі коні вважалися породою знаті: їх використовували для парадних виїздів королівського двору Нідерландів, Данії, Люксембургу. Сьогодні фризькі коні є єдиною в світі упряжной породою, яка регулярно використовується в змаганнях з виїздки. У той же час вони не втратили свого первісного призначення і використовуються у змаганнях упряжок, а також входять в «штат» королівських стаєнь Данії, Люксембургу, Нідерландів.

Стандарт породи

Фризькі коні великого розміру (висота в холці 158–165 см), костисті, але елегантні і високоногі. Їх вага – 600–680 кг. Голова велика, довга, з прямим профілем і досить довгими вухами. Очі виразні, темні. Шия мускулиста, потужна, але разом з тим витончено вигнута, з дуже високим поставом. Холка довга і добре розвинена. Груди довгі, глибокі, помірно широкі. Корпус дещо витягнутий, спина довга, часто буває м’якою. Кінцівки довгі, міцні. Шкіра у фризів досить товста, шерсть коротка блискуча. Для фризької породи характерні надзвичайно густі і довгі грива і хвіст, а також добре виражені щітки на ногах. Ці щітки починаються досить високо і густо спадають до самих копит. Раніше фризькі коні зустрічалися різних мастей (ворона, гніда, сіра, чубара), але в результаті декількох криз, перенесених породою, генетична різноманітність скоротилося і сучасні фризькі коні бувають виключно вороними.

Господарська характеристика

Темперамент у фризьких коней живий, енергійний, але без зайвої гарячності, як і всі ваговози, фризи врівноважені, покірні вершнику, спокійні і добродушні. Ще одним достоїнством породи є їх помірна невибагливість: ці коні непогано переносять зміну клімату, хоча більш вимогливі до якості корму в порівнянні з іншими ваговозами. В даний час фризькі коні широко використовуються для змагань упряжок, в виїздках, циркових виступах. Крім спорту фризькі коні часто використовуються в аматорському прокаті: їх часто тримають як домашніх улюбленців і використовують для кінних прогулянок непідготовлених вершників. Завдяки зручному алюру і спокійному норову ці коні вельми надійні для початківців верхової їзди.