Абердин-ангуська

Історія  

Абердин-ангуська порода веде свій початок від британської худоби, яка тривалий час служила робочою в північно-східних шотландських графствах Абердин і Ангус. Серед них зустрічалися різномасті комолі бики і корови, а деякі з них були рогатими.

Свою назву тварини отримали в 1775 році, коли шотландські заводчики взялися за поліпшення скоростиглості та екстер’єру, а також підвищення забійного виходу і м’ясних якостей місцевої худоби.

Скоростиглість тварин відіграла домінуючу роль в їх розповсюдженні по світу. На євразійському континенті породу розводять на батьківщині - в Шотландії. Вона завоювала популярність у австралійських і новозеландських фермерів, прижилася в Аргентині, чудово почувається в США і Канаді.

Стандарт породи

Худоба комола (безрога) чорної масті. У тварин короткі, правильно поставлені ноги і добре виражені м'ясні форми; тулуб широкий і глибокий, з рівною лінією верху; шия коротка, непомітно зливається з плечами і головою; поперек і крижі добре виражені, мускулатура окосту опускається до скакального суглоба і добре розвинена. Дрібна голова з короткою мордою і вузькою потилицею. Шкіра рихла, тонка, еластична.

Проміри худоби: висота в холці 118-120 см; ширина грудей 45-65 см; коса довжина тулуба 135-140 см.

Повновікові корови досягають 500-550 кг, а жива вага бугаїв – 750-950 кг.

Господарська характеристика   

Кістяк тварин тонкий, тому туша після забою містить не більше 17% кісток. З таких тварин виходить 60-70% забійного виходу. Тонковолокнисте, ніжне, мармурове м’ясо наповнене незначними жировими прошарками. Молочні продуктивні характеристики в абердин-ангуських корів становлять не вище 1700 кг.

Оскільки абердин-ангуська порода корів відрізняється стрімкою скоростиглістю, тварини швидко перестають рости і схильні до ожиріння.

У корів стійкий імунітет до інфекційних хвороб, вони не сприйнятливі до перепаду температур, а жирові прошарки і великі розміри захищають їх від сильних морозів.