Авассі

Історія

Свій початок вівці авасі беруть з далеких бідних і посушливих Сирійських просторів. Завдяки пристосуванню до виживання в екстремальних умовах порода почала активно поширюватися по всій території Азії. Первісна назва породи – сирійські вівці, але вона не так поширена, як авасі, науми, або баладі. Ця порода досі активно вирощується в посушливих країнах Середньої Азії. Це одна з поширених порід овець в арабських країнах (особливо в Ізраїлі, Палестині, Туреччині, Сирії, Йорданії, Іраку, Лівані). В Україні вирощується в Одеській області.

Стандарт породи

Авассі середнього розміру з округлим тулубом, звисаючими вухами і не довгими кінцівками коричневого кольору. Вовна густа, середньої довжини, що використовується для виготовлення вовняних виробів. Забарвлення може бути різним: світлі, темні, коричнево-червоні.

Господарська характеристика

Вага барана доходить до 110 кг (в середньому становить близько 95 кг); вівцематки до 75 кг (в середньому становить близько 65 кг). Молочність: 100–250 літрів молока протягом 120–180 днів. Жирність молока: 7–11 %. Настриг немитої вовни з барана: 2,5–4 кг; з вівцематки: 2–3 кг. Плодючість: 100–130 %.

Авассі дають досить велику кількість молока, набагато більше, ніж деякі молочні породи овець з широт з гарними кліматичними умовами. Авассі дуже витривалі і навіть в самий пік спеки можуть проходити великі відстані, щоб знайти зелень і воду. Завдяки спеціальним курдюкам, вівці можуть накопичувати жир, а потім потроху використовувати його при нестачі їжі або вологи. Загартовані нестерпною спекою і відсутністю вологи, авасі стали міцні і стійкі до будь-яких хвороб і шкідників, не перебірливі в їжі. Все це в поєднанні з великими надоями, якісним м’ясом і вовною.