Асканійський тип чорноголових овець з кросбредною вовною

Історія

Науково-технічна рада Мінсільгосппроду України 1 березня 1996 р. затвердила акт державної апробації нового селекційного досягнення під назвою «асканійський тип чорноголових овець з кросбредною вовною», який за комплексом господарськи корисних ознак і біологічних особливостей характеризується однотипністю і не має аналогів у світовій та вітчизняній практиці (акт апробації від 17 червня 1995 p.). Автори селекційного досягнення: доктор с.-г. наук П. І. Польська, академік Л. К. Гребінь, Г. П. Калащук, кандидат с.-г. наук В. М. Туринський, Л. П. Шаламай та ін.

У дослідному господарстві «Асканія-Нова» Інституту тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова створено племзавод асканійських чорноголових овець і репродуктори – у дослідному господарстві «Молочне» Чаплинського району Херсонської та колективному сільгосппідприємстві ім. Щорса Бобринецького району Кіровоградської областей загальною чисельністю 6,1 тис. голів, у тому числі 125 баранів-плідників і близько 3 тис. вівцематок та ярок. Новий тип овець виведено шляхом ступінчатої синтетичної селекції при складному відтворювальному схрещуванні вівцематок цигайської породи з англійськими суффольками і оксфорддаунами, «прилиттям крові» асканійських кросбредів та спеціальному підборі пар із застосуванням інбридингу. Останніми роками в Україні створені масиви кросбредних овець у Херсонській, Харківській, Сумській, Одеській, Дніпропетровській областях з розведенням асканійської кросбредної породи, яка набуває все більшого ареалу розповсюдження і від загальної кількості овець в Україні становить 4,0 %.

Стандарт породи

Асканійські чорноголові вівці міцної конституції, скороспілі з прекрасно вираженими м’ясними формами. Тулуб видовжений, бочковидний, груди широкі та глибокі, індекси масивності, збитості та м’ясності характерні для овець англійських м’ясних порід. Тварини високотехнологічні: спокійної натури, легко стрижуться, барани комолі, у вівцематок добре виражений материнський інстинкт, а молока достатньо, щоб вигодувати двох ягнят.

Господарська характеристика

Характерною особливістю є крупна величина (середня жива маса баранів – 122 – 136,8 кг, баранів – річняків – 72–83, вівцематок – 72–80 і ярок 60–66 кг.) при середній багатоплідності 141,5 % (максимальна 183,3 %) і виході м’яса на вівцематку 78 кг, довгововновість (у баранів-плідників – 16–18 см, вівцематок – 13,7–14,4, молодняку у 14-місячному віці – 19–21 см) при високих коефіцієнтах вовновості (60–82 г/кг) і великих настригах у чистому волокні у середньому 4,5–5,3 кг (у баранів-плідників – 7,6–8,12, вівцематок – 4–4,87 кг) вирівняної, чітко звивистої, міцної (9,5–11,2 км розривної довжини) еластичної і шовковистої з люстровим блиском кросбредної вовни зниженої тонини (у баранів 37,5, маток–35,2 мкм) з високою якістю жиропоту світлих відтінків (співвідношення жиру і солей поту у баранів-плідників становить 1:0,98). Маса тушок баранчиків становить при відлученні (4,5 місяця) 15–23 кг, у 9,5-місячному віці – 24,4–25,8 кг, смакові якості м’яса високі. Тварини добре пристосовані до місцевих умов, досить чутливі до високого рівня годівлі, ефективно використовують поживні речовини корму в продукцію, стійко передають нащадкам свої цінні ознаки.

В новому типі затверджено три лінії баранів-родоначальників (№ 151, 664, 1387) із 11 спорідненими групам. Асканійські чорноголові вівці щодо конституційної міцності, напряму та рівня продуктивності – унікальні, вони є державним генофондом і відповідають вимогам світового рівня. їх використовують як для створення нового напряму вівчарства – м’ясо – вовнового з кросбредною вовною, так і промислового схрещування з метою підвищення скоростиглості, м’ясної, вовнової та молочної продуктивності, поліпшення якості м’яса, вовни, шкір та хутрових овчин.