Едільбаєвська

Історія

Перші представники цього виду з’явилися близько 250 років тому внаслідок того, що селекціонери вирішили схрестити найкращі курдючні види з грубошерстними родичами з Астрахані. Особи цього типу відрізняються тим, що добре пристосовані до кочового способу життя і звикають до будь-яких кліматичних умов, а також добре переносять тривалі переходи. Пов’язано це з тим, що люди з казахських степів до 19 століття постійно кочували, і тварини були змушені підлаштовуватися під такий темп життя.

Стандарт породи

Основна особливість цієї породи – наявність мішка з салом, який розташовується на задній частині тулуба. Барани досить високі. Обхват грудної частини нерідко перевищує позначку в 100 сантиметрів. Форми тварини, як правило, округлі. Самці практично в два рази більші за самок. Представники цього виду нерідко відрізняються мастю, зустрічаються такі кольори: рудий, чорний, бурий.Також у баранів і овець повністю відсутні роги.

Господарська характеристика

Ріст барана – плідника може досягати 90 см в загривку. Вага самців досягає позначки в 115 кг, в той час як овечки важать близько 60–70 кг. Найбільші тварини можуть набирати масу тіла до 160 і 100 кг відповідно. Матки ростуть набагато швидше самців. Як не дивно, масть особин впливає на їх м’ясну продуктивність. Руді представники є більш дрібними – на 2–7 % менше, ніж їх бурі і чорні родичі. Також руді особини дають менше вовни – від 7 до 12 %. Вовна складається практично наполовину з пуху. Одна особина може дати до 20 % відмінною вовни і до 25 % ості. За вагою це близько 3 кг чистої вовни. Продуктивність овець – за рік самки можуть приносити до 2 ягнят, дуже рідко – 3. Вони можуть дати від 125 до 185 літрів молока. Жирність молока коливається від 4 до 9 %. Новонароджені ягнята важать близько 5–6 кілограмів, в добу, в середньому, вони додають по 200 грамів. До 4 місяців підросли особини набирають масу до 45 кілограмів, а також у них з’являється курдючний мішок вагою понад 4 кг. Ознакою готовності особини до забою є висока рухливість курдюка.