Лебединська

Історія  

Була виведена в Сумській області поблизу м. Лебедина, звідки й походить назва породи. Створена методом відтворного схрещування корів місцевих порід (переважно сірої української) з бугаями швіцької породи та наступним розведенням кращих помісей «в собі». Як породу затверджено 1950 року.

Розводять лебединську породу в Сумській, Харківській та Чернігівській областях. Розводили її також в окремих районах Вірменії, Азербайджану та Киргизії.

Стандарт породи  

Масть худоби від сірої до темно-бурої. Носове дзеркало, ратиці та кінчик хвоста з темним забарвленням. Тварини лебединської породи відрізняються від швіцької світлою смугою навколо носа, більш темним забарвленням спереду і на боках.

Тварини великі, з пропорційною, міцною будовою тіла і добре розвиненими м'язами, широкими грудьми. Мають щільну і важку еластичну шкіру, густий середньої товщини і довжини волосяний покрив. Ноги добре поставлені, міцні. Корови мають широке об’ємне вим’я. Індекс вимені - 45%.

Проміри екстер'єру корів (см): висота в холці - 130-136; глибина грудей - 65-72; ширина грудей за лопатками - 42-49; коса довжина тулуба - 156-160; ширина в маклоках - 48-50; обхват п'ястка - 18-20. Жива маса корів становить 500-600 кг, бугаїв - 850-1000 кг.

Господарська характеристика   

Породі властива низка цінних господарських ознак: закріплена адаптованість до місцевості та кормових умов, витривалість і загальна резистентність, скоростиглість і високі показники приросту маси.

Корови вирізняються подовженою тривалістю господарського використання (до 12 лактацій) та завдяки оптимальному співвідношенню жиру і білка – високою сиропридатністю молока. Середньорічний надій молока становить 4500-5000 кг жирністю 3,8-4% і більше.

Худоба лебединської породи характеризується також добрими м'ясними якостями. Забійний вихід м’яса досягає 60-62%.