Північнокавказька

Історія

Ця порода овець була виведена в Ставропольському краї. Селекційна робота велася у період з 1943 по 1960 роки, офіційно порода була затверджена в 1958 році. За основу брали місцевих тонкорунних маток, яких схрещували з баранами лінкольн і ромні-марш. В результаті вийшли великі барани і порівняно невеликі шуті матки. Потім метисів розводили «в собі», відбираючи особин двох різних типів. Тварини А-типу (від баранів ромні-марш) були тонкошерстна, з щільним руном і відносно невеликою (до 9,5 см) довжиною вовни. Тип Б характеризувався менш якісною вовною, однак більш довгою і з більш високими технологічними властивостями. З 1952 року селекція була спрямована на вдосконалення породи в напрямку типу Б. Основні зони розведення – Північний Кавказ, Україна, Вірменія.

Стандарт породи

Вівці цієї породи мають міцну конституцію, спина широка, грудина глибока, висунута вперед. Тулуб довгий. Коротка і широка голова, заросла звивистою вовною до лінії очей. Добре виражені м’язи на кінцівках і окостах. М’ясні форми яскраво виражені. Ноги середні, міцні, правильно поставлені. Поголів’я -шуте. Блискуча однорідна біла шерсть завдовжки до 13 см. В основному руно йде на виготовлення светрів, кофт, шкарпеток і іншого.

Господарські характеристики

Жива маса баранів 100–115, маток 55–60 кг, на­стриг вовни від баранів у фізичній масі 10–12, у чистому волокні 6 – 7 кг, від маток – відповідно, 5–6 і 3–3,5 кг. Довжина вовни у баранів 12–13, у маток 10–11 см, тонина 50 – 48-ї якості. Вихід чистої вовни 55–65 %. Плодючість 120–130 ягнят на 100 маток.