Романівська

Історія

Вівці романівської породи відносяться до традиційних, споконвічним російським різновидам. Вони з’явилися в результаті народної селекції на території нинішньої Ярославської області ще в кінці XVII ст. Серед їхніх предків називають місцеві варіанти короткохвостого тварин. Назву отримали по територіальній приналежності – Романово-Борисоглебскому повіту.

В СРСР романівські вівці поширилися на півночі і північному сході європейських регіонів РРФСР і Білоруської республіки. Зараз тварини завоювали популярність і в Татарстані, і в Сибіру (Алтайський край), і в багатьох країнах світу. Їх розводять на шкури, шерсть, м’ясо і молоко. Овець романівської породи у країнах Західної Європи широко використовують з метою промислового схрещування для підвищення багатопліддя і отримання ягнятини. Порода настільки успішна, що стала популярною у багатьох країнах світу. Тільки за 5 років вівці романівської породи поширилися по всій Північній Америці.

Стандарт породи

За своїм екстер’єром романівські вівці є компактними тваринами. Це вівці середнього розміру з дещо опуклим профілем, рухливими вухами та великими очима. Вони мають достатньо м’язисту шию середньої довжини, пряму та міцну спину, короткий хвіст до 8–10 см, а також глибокі та широкі груди. Ноги у романівських овець міцні, прямі, середньої довжини. Тварини можуть бути як рогатими, так і комолими. Шерстний покрив достатньо щільний, добре покриває черево, пух довший за волосся, саме волосся, або ость чорного кольору, а підшерстя персиково-біле, співвідношення ості до пуху може коливатися у діапазоні 1:4–1:10. При народженні романівські ягнята мають чорний колір з характерними білими відмітинами на голові, ногах та кінчику хвоста. З часом вони світлішають за рахунок переростання білого пуху з чорною остю.

Господарська характеристика

Жива маса баранів становить 65–90 кг, маток 45–50 кг, настриг вовни у баранів 2,5–3 кг, у маток 1,2–1,5 кг. Вівці характеризуються високою плодючістю, яка в середньому становить 250 ягнят на 100 вівцематок. Молочність маток достатньо висока і за відповідного рівня годівлі за 100 днів лактації становить 140–150 кг. Основна продуктивність романівських овець – шубні овчини і м’ясо. Кращі овчини отримують від молодняку 5–6-місячного віку, їх високі шубні якості обумовлені унікальним співвідношенням пухових і остьових волокон (7:1), легкістю і міцністю міздрі.