Альпійська

Історія

Предками сучасних альпійських кіз були тварини, що жили у фермерських господарствах на території Франції (провінція Савойяр). Друга назва цих мешканців французьких полів і гір – сарни. Альпійська коза, як можна зрозуміти з її назви, є гірською породою (цим пояснюється її швидке пристосування до холодів і важких погодних умов). Спочатку їх розводили в Швейцарії, а потім вони швидко поширилися на території Франції, Італії та Америки. Зараз альпійські кози – це одна з найбільш популярних порід, розведенням якої активно займаються по всьому світу. Поширені вони на території Росії, Білорусії, України. Але провідне місце посідає Франція. Там альпійська порода кіз займає 98 %, отже, лише 2 % припадає на інші породи. Альпійська порода кіз умовно поділяється на Швейцарських, Французьких, Британських і Рок, що, в принципі, особливо не впливає на зовнішній вигляд

Стандарт породи

Складно дати чіткий опис забарвлення альпійських кіз, так як він досить різноманітний. Вони можуть бути як чисто-білого, коричневого або чорного кольору, так і двоколірними, а іноді навіть триколірними. Шерсть у них коротка і гладка, вона є більше прикрасою, ніж продуктом, від якого можна отримати користь у майбутньому. Дана порода має тонкі але міцні ноги з чутливими копитами. Морда у них довга, плоска, вуха стоячі, роги міцні і плоскі. Характерна особливість тіла альпійських кізок – це великий тулуб з яскраво вираженим загривком, довгим хвостиком і легкою невеликою головою.

Господарська характеристика

Самки кардинально не відрізняються від самців. Альпійський цап зазвичай вище, ніж самочка: його зріст в середньому досягає 85–90 см. Для самки оптимальний ріст – 70–80 см. Вага варіюється в межах від 60 до 80 кг. Головний плюс цієї породи – це їх висока продуктивність. Кожен рік самка дає приблизно 1500 літрів молока. Зафіксовані випадки, коли річна продуктивність перевищувала цю норму. Жирність молока становить 3,5–5,5 %. Варто зазначити, що молоко відрізняється високою якістю. Молоко альпійських кіз не володіє неприємним специфічним запахом. Самка рідко справляють на світ менше двох козенят навіть у свій перший окот. В середньому, в посліді до 5 козенят. Представники породи добре адаптуються до всіх видів клімату і умов утримання.