Бурська

Історія

Бурські кози – це порода, яка була виведена ще на початку XX ст. Бурський різновид кіз з’явився внаслідок схрещування деяких порід привезених з Європи та Індії. Місце первинного схрещування – Південна Африка. Спочатку тварини жили стадами в Новій Зеландії, а згодом імпортувалися в Південну Африку. Бурська – це слово похідне від голландського «Boer», що означає – фермер. Інша назва цієї породи – бостері. Сьогодні порода вважається однією з найбільш популярних і продуктивних.

Стандарт породи

Шерстяний покрив гладкий, короткий і в чистокровних порід забарвлення: біле, за винятком голови: тут шерсть коричневого кольору. Широкий щільний тулуб з міцною грудною кліткою і великою, овальної форми, головою. Роги у представників бурських порід середньої довжини, загнуті назад. Вуха великі, висячі. Кінцівки товсті, в порівнянні з висотою тіла досить короткі, з міцними важкими копитами. Сильно розвинена система м’язів виділяється на спині, грудях і в районі стегон. Хвіст стоячий, маленького розміру.

Господарська характеристика

Представники бурської породи досить масивні тварини. Вага самців коливається від 110 до 135 кг, дорослих самок – 90–100 кг. Головне достоїнство африканської породи – їх м’ясо. Забійний вихід від 54 %. Воно володіє ніжними, соковитими смаковими якостями, а за запахом нагадує приємний аромат телятини. У кіз бурської породи хороша плодючість і високо розвинений материнський інстинкт. За 2 роки можливо 3 козління. В перший рік свого окоту самка приносить, як правило, 1 дитинча, в наступні вагітності, які тривають 5 місяців, коза виношує вже два плода. Вага новонароджених малюків становить 4 кг. Вони швидко ростуть і кожні добу додають у вазі майже по 250 г. Молока самиці вистачає тільки на годування козенят, що живляться від матері до 3 місяців. Для отримання нейтрального смаку м’яса від козенят чоловічої статі, призначених для забою при вазі 30–35 кг, рекомендується каструвати, поки вони ще маленькі.

У бурських кіз досить спокійний і лагідний характер. Тварини швидко ростуть. В силу свого походження порода добре адаптувалася до клімату, особливо до жаркої сухої погоди. А висока стійкість до хвороб зробила кіз вигідними для розведення і отримання високоякісної м’ясної продукції тваринами.