Гарганіко

Історія

Поява першого представника кіз породи гарганіко було помічена на території невеликого міста Гаргані (Gargani), що знаходиться в невеликій провінції Фоджа в регіонах Апулії. Спочатку вивели породу в Фоджа, але крім цього подейкують ще про інше місце походження породи гарганіко, як виявили, цим самим місцем виявилася південна сторона Італії (припускають, що це Базіліката, Кампанія або Калабрія). На початкових етапах представників гарганіко часто схрещували з іншими європейськими різновидами, що мешкали в західних областях.

Стандарт породи

За власними екстер’єрними ознаками, порода володіє такими характеристиками: чорне коричневе або, досить рідкісне, червоне забарвлення шерстинок, вовна досить-таки розкішна довга і шерстинки постійно в’ються, у шубки є підшерсток, але він мінімально помітний через те, що він такого ж кольору, як основний покрив. Новонароджені малюки з’являються на світ в чорного, або темно-сірого забарвлення і з дорослішанням стають – коричневого, або світло-бурого кольору. Відмінна особливість породи – довгі, прямі і спіралевидні роги, що також називають гвинтовими. Роги мають обидві статі. Статура представників гарганіко досить маленька і підтягнута.

Господарська характеристика

Жива вага представника чоловічої статі становить близько 55–65 кг, а зріст – 80–90 см, жива вага представниць жіночої статі – приблизно 35–40 см, а зріст – 60–80 см.

За середньорічний лактаційний період кози продукують від 200 до 270 літрів високоякісного молока. Практично доведено, що представники гарганіко дуже прибуткові і невибагливі в умовах утримання. Саме ці чинники роблять кіз затребуваними на територіях, де складно утримувати тварин. Кози швидко акліматизуються і адаптуються навіть до найскладнішого середовища. Власники розводять таких тварин також через їх надійність та високу життєздатність. Порода гарганіко має відмінну імунну систему і є стійкою до хвороб.