Ламанча

Історія

В Іспанії існує історична провінція з назвою ламанча. З іншого боку, відомо, що ще в XVII–XIX століттях іспанські місіонери привезли з собою на територію Америки кіз з короткими вухами, для розведення як на м’ясо, так і на молоко. Кози поширилися по багатьом регіонам Латинської та Південної Америки, і також потрапили на територію Сполучених Штатів. Їх схрещували з багатьма місцевими породами, але коротковуха часто продовжувала домінувати.

В середині минулого століття кілька американських селекціонерів з Каліфорнії задумали створити нову молочну породу і за основу взяли коротковухих кіз, яких схрещували з самими високоудійними представниками інших молочних порід: зааненскою, нубійською, альпійською і іншими. В результаті в 1958 році була зареєстрована окрема порода, яка отримала офіційну назву ламанча.

У той же час кози з короткими вушками продовжують існувати на території сучасної Іспанії та в суміжних регіонах. Існує також думка, що найбільш поширені такі кози в околицях північної широти в 40 градусів. Дійсно, є документальні свідчення про цих кіз, зустрічаються в Ірані, Туреччині, на Кіпрі і в Чехословаччині. Навіть у нас в країні вони досить поширені. Причому зустрічалися там здавна, а не були завезені з Америки.

Стандарт породи

Порода кіз ламанча має незвичайний зовнішній вигляд: морда пряма, без вигинів на носі, вуха маленькі, які передалися у спадок від мексиканських предків. Це дуже яскрава ознака ламанча, з першого погляду вуха взагалі важко помітити. Такі непримітні вушка роблять козу дуже милою і симпатичною, не схожою на своїх родичів. Шерсть густа і міцна, середньої довжини, забарвлення може бути абсолютно будь-яке: від сніжно білого до глибокого чорного кольору. Не у всіх кіз породи однаково маленькі вушка, можна виділити два види кіз з різною формою вух. Перші не мають хрящів, за що називаються гофрованими, вони трохи більше ніж другий вид. Інші, так звані, карликові вуха набагато менші попередніх, але у них є маленькі хрящики, розмір яких становить 4–5 см.

Зустрічаються як шуті тварини, так і з рогами.

Господарська характеристика

Дорослий цап ламанча досягає 75 см зросту, та має в середньому масу 70 кг. Окремі особини можуть важити до 100 кг. При забої вихід м’яса з туші досягає 70 % від живої ваги.

Якщо говорити про масу тіла, то доросла коза повинна важити не менше 52 кг, відповідно маса козла не повинна бути менше 64 к.

Головна характеристика, заради якої і розводяться кізоньки породи ламанчі – молоко. В середньому 1 коза щодоби дає до 4–5 літрів молока, окремі особини показують і великі результати. Рекордсмени породи дають до 9 літрів.

Молоко має дуже приємний і ніжний смак, без специфічного запаху і смаку при цьому кози міцні і невибагливі.