Чантхангі

Історія

Крім оригінальної назви «чантхангі», різновид також називають «пашміна». Першого представника даного різновиду помітили на територіях Джамму і Кашмір, що є дивно для Тибетських гір, а також в районах Ладакхи і Чантханги. Розведення подібних кіз передбачено для м’ясного продуктивного добування, а також виготовлення різних речей з вовняної шубки тварин, шерсть, до речі, є однією з найпопулярніших у всьому світі.

Вовняну продукцію вважають чудовою і у світі моди її знають як «пашмир».

Стандарт породи

Екстер’єрні характеристики вовняного покриву представленої породи зустрічаються різноманітні. Кольори бувають коричневі, чорні, темно-сірі, але головна відмінність забарвлення – різноманітні переливання темних гам. Представники можуть бути, як рогаті так і шуті. У більшості випадків чантхангі володіють великими, зукругленими рогами, які досить сильно завиті. На перший погляд, може здатися, що це тендітні істоти, тому що з тваринами працюють найкращі дизайнери та бренди, але це зовсім не так.

Господарська характеристика

Тварини можуть жити фактично за будь-яких погодних умов. Чантхані не страшний холод, оскільки їх обігріває їх власний покрив. Середньоденна молочна продуктивність чантхангі в межах 0–0,5 літрів (після періоду відбору маленьких дитинчат у матері). Статистика показує, що мінімум 20 % кізок кожного року забивається дна м’ясо. Незважаючи на популярність тварин, їх також використовують як в’ючних, завдяки тому, що кози чантхагні дійсно витривалі і стійкі до різних захворювань, завдяки хорошій імунній системі. Коли стає тепло, то вихованці з великим задоволенням спускаються зі скелястих гір, щоб попастися деякий інтервал часу на пасовищах, які розташовані на територіях альпійських лук, що стоять високо над рівнем моря. Коли закінчується літо, то тварини просуваються до міжгірним долинам, які знаходиться на низькому рівні, порівняно з літнім поселенням тварин.