Українська білоголова

Історія

Білоголова українська порода належить до порід молочного напряму продуктивності. Створена в кінці XVIII – на початку XIX ст., найбільше розповсюджена нині в поліській зоні Житомирської, Київської і Хмельницької областей. Білоголову українську породу одержали в результаті відтворювального схрещування місцевої худоби з гронінгенськими нащадками голландської худоби. Порода вдосконалювалася в процесі подальшої селекційної роботи.

У породі створено понад 35 високопродуктивних родин та 10 ліній. Серед них виділяються родини орбіти, улітки, гетери, правди, принцеси, мазурки, жоржини, фіалки, розетки, лисої, георгіни та ін. Велику роль у формуванні породи відіграли бугаї ліній гайка КК-3, жаргуна КК-5, ландиша І КК-15, лимона КК-1, Марта ВКК-35, Озона ВККТ-4, Резвого ВКК-3, Фікуса КК-123 та ін. Генофондні стада породи створені у дослідному господарстві «Україна» Державної агроекологічної академії України (Житомирська область), племзаводах «Антоніни» та ім. Горького (Хмельницька область).

Стандарт породи

Масть білоголової української породи – чорна білоголова і червона білоголова з білими відтінками на грудях, череві та кінцівках, біла голова з темними колами навколо очей. Тварини ніжної, щільної конституції з легкою головою, довгою шиєю, досить глибокими грудьми, подовженим задом, добре розвиненою середньою третиною тулуба, невисокими міцними ногами.

Господарська характеристика

Забійний вихід у дорослих корів – 51 – 52 %, у відгодівельного молодняку – 55 – 57 %.Індекс вим’я – 41 – 44 %, швидкість молоковіддачі – 1,2 – 1,4 кг/хв. Середні розміри корів (см): висота у холці – 127, глибина грудей – 65—68, ширина грудей – 39, коса довжина тулуба – 165, обхват грудей за лопатками – 178 – 185. Об’єм еякулята у бугаїв 4 0 5-річного віку – 4,3—5,0 мл, концентрація сперміїв – 1,02—1,06 млрд/мл, активність – 8,1 – 8,5 бала, резистентність – 21 – 25 тис. одиниць, стійкість до заморожування – 87 – 91 %, заплідненість від першого осіменіння – 68 – 72 %.