Попри те, що Україна має одні з найбільших водних ресурсів у Європі, країна імпортує 93% риби. Про це говорить експерт в галузі аквакультури Любомир Гайдамака, керівник національної асоціації виробників продукції аквакультури «Риба України», який у сфері аквакультури вже більше ніж 20 років.
«Наша компанія реалізувала понад десять проєктів за кордоном. Зараз ми активно працюємо в Норвегії, Пакистані, Шотландії та Азербайджані. На жаль, в Україні ця діяльність не викликає значного інтересу ні з боку держави, ні з боку уряду. Чимало залежить від тих, хто розробляє державну політику в цій сфері, а також від тих, хто її втілює. Ну, і від нас, от таких простих фермерів», — розповів Любомир Гайдамака під час зустрічі з фермерами у рамках освітньої програми «Фермерство з нуля» від «Культиварію» та Superhumans.
В Україні досі переважає екстенсивний спосіб вирощування риби — в основному у ставках та рибних господарствах, успадкованих ще з радянських часів. Продуктивність таких господарств постійно знижується, що призводить до щорічного зменшення обсягів виробництва продукції аквакультури в країні.
Основними видами риб, що вирощуються в Україні, є:
«Форель у нас в Україні частково тільки вирощується в рециркуляційних системах. В основному використовуються проточні системи, котрі вже давно в Європі заборонені», — пояснює експерт.
Але і з веденням ставкового господарства в Україні є деякі проблеми.
«Взяти ставок в оренду в нашій країні дуже непросто. Але навіть якщо вам і вдасться, то, якщо ви почнете там якусь господарську діяльність, я впевнений на 98%, що ви не будете успішними. Бізнес не стане прибутковим», — каже Любомир Гайдамака.
Як доказ, він наводить показники продуктивності:
Читайте також: ТОП-10 племінних господарств України з розведення осетрових
«У нас ті, в кого є ставок, мають насправді більше елемент престижу, аніж бізнес. І зазвичай в нього є якийсь окремий бізнес, на якому він заробляє. А от ставок — це вже начебто для душі», — пояснює Любомир Гайдамака.
Але перспективні напрямки розвитку аквакультури в Україні все ж є.
«В Україні є альтернатива ставковому господарству — йти в закрите вирощування, тобто закриті штучні умови. Рециркуляційні системи, кисень, біофільтрація — максимально інтенсифікувати виробництво для того, щоб отримувати нормальні прибутки», — наголошує експерт.
Як приклад ефективності експерт наводить Нідерланди.
«От в Нідерландах мінімальна ферма — 300 т. Для розуміння, це фермер один з сім'єю вирощує 300 т риби на рік. Це в районі 1 тис. кв. м, як корівники колись у нас. І така ферма заробляє мінімум €0,5 на кг, тобто €150 тис. сім'я фермера заробляє з такої ферми», — додає він.
Але Любомир Гайдамака наголошує на ключовому пріоритеті для старту в аквакультурі — це ринки збуту і ретельність користуючись з тих же об’ємів виробництва. Найкращим варіантом вважає вирощування сомів, адже вже за 6 міс. після запуску ферма стане прибутковою, оскільки сом росте 2 міс.
Параметри ефективного виробництва сомів:
Щодо осетрів, то Любомир Гайдамака не вважає цей напрямок прибутковим, бо ж на старті він є дуже дорогим. А до товарного розміру риба росте близько двох років. Прибутковості можна досягти шляхом збільшення об’ємів вирощування, але знову ж таки — питання у ринку збуту для великих об’ємів.
Параметри ефективного виробництва осетрів:
«Я нікому не раджу займатися їх розведенням через специфічність цього виду риби. Головна проблема — реалізація продукції. Наприклад, якщо виростити 200-300 чи навіть 500 т риби, постає питання збуту. Також слід враховувати, що при створенні виробництва такого масштабу, вартість кг осетра складатиме близько €25», — розказав Любомир Гайдамака.
Як стверджує фахівець, вирощування прісноводної креветки Macrobrachium rosenbergii, яку активно рекламують продавці технології, не має економічної доцільності.
«В Україні мені невідомі успішні господарства чи люди, які б заробили на цьому бізнесі. Цей вид не підходить для інтенсивного вирощування в умовах закритої аквакультури через їх агресивну поведінку. Переважно її вирощують у країнах Південно-Східної Азії екстенсивним способом: молодняк запускають у озера з густотою посадки 3-5 особин на кв.м як додаток до інших неxижих видів риб», — розказав Любомир Гайдамака.
Таким чином отримують близько 2-3 креветок з кв. м вагою приблизно 200 г кожна. В Україні, на його переконання, така схема не працює через холодний клімат.
До вирощування раків експерт також ставиться скептично. Серед причин — та ж агресивність.
«Щодо австралійського червоноклешневого рака — він має ті ж проблеми, що й креветка. У цього виду є п'ять типів самців з різними соціальними ролями (альфа та інші). Вони територіальні, борються за простір і знищують один одного. Через цю агресивність результати вирощування невтішні — як приклад, один фермер придбав 1 тис. мальків, а виростив лише 50 дорослих особин», — розказав фермер.
Тож економічно це невигідно. Єдиний можливий варіант використання — як атракціон чи своєрідний зоопарк, де люди могли б подивитися на них і заплатити за екскурсію, переконаний експерт.
Натомість компанія Любомира Гайдамаки ТОВ «Вісмар Аква» займається морською креветкою Vannamei. Серед перспектив вирощування морської креветки Vannamei він називає максимальну продуктивність: 8 кг з м куб. води.
«Креветка Vannamei є технологічною і перебуває в аквакультурі з 1946 року. За цей час повністю налагоджено весь технологічний цикл, включаючи генетичні лінії. Вона повністю адаптована до розведення в неволі та не проявляє агресії», — пояснює експерт.
Читайте також: Загадка загибелі осетрів на Вінниччині: новий поворот у справі за участі МХП та ДТЕК
Єдиний важливий нюанс — це морське середовище існування для креветки. Тобто вона потребує солоної води з концентрацією солі від 5 проміле (5 кг солі на м куб. води) до 40 проміле.
«Важливо не просто забезпечити необхідну солоність води, а й підтримувати правильний баланс солей, оскільки без цього креветки почуваються погано», — додав він.
Щодо вирощування устриць в Україні — то така інформація іноді трапляється в мережі, але вона не відповідає дійсності, оскільки немає відповідних місць для їх вирощування, каже експерт.
«Потенційно придатні місця для вирощування устриць — це закриті внутрішні лимани. Але вони переважно є об'єктами природно-заповідного фонду. На цей час не існує законного механізму отримання частини такої водойми в користування. Хоча за статутом цих об'єктів господарська діяльність дозволена», — додав він.
Нещодавно на нараді в Міністерстві екології та міграційної політики було порушено питання про можливість надання таких територій хоча б у користування, якщо не в оренду. Це могло б створити нові робочі місця (близько 10 на підприємство) і забезпечити надходження податків. Для порівняння Любомир Гайдамака навів приклад — оренда 10 га водного плеса для вирощування продукції аквакультури коштує всього 10 тис. грн на рік.
Саме об’єднання фермерів може дати поштовх до розвитку аквакультури в Україні. Адже для створення серйозного підприємства потрібні значні інвестиції — наприклад, 10 млн грн дозволять створити потужне виробництво, здатне давати велику кількість риби.
«Ми наразі плануємо зробити сільськогосподарський кооператив, котрий дає можливість фермерам об'єднатись. Залучити разом грантові кошти. Оцей механізм є дуже цікавим, і він може злетіти. В цілому розвиток сучасної аквакультури в Україні хоч і потребує значних інвестицій, але при правильному підході та використанні новітніх технологій може стати високоприбутковим бізнесом», — переконаний експерт.
© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2025 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.