В Україні досі немає жодного офіційно зареєстрованого генетично модифікованого (ГМ) сорту чи гібриду сої. При цьому ні для кого не секрет, що така соя в Україні є і її немало. Новий закон «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів та продукції» (Документ 3339-IX), який набирає чинності 23 серпня 2026 року, має змінити цю ситуацію. Але чи зміниться щось насправді і коли саме?  

Про це під час Дискусійного соєвого клубу розповів Мирослав Парій,  кандидат біологічних наук, співвласник групи компаній ВНІС, та представники асоціації «Дунайська соя».

Що таке ГМО та їх історія 

Коли в Україні кажуть «ГМО-соя», то мають на увазі сою, стійку до гліфосату (раундап-стійку). Але насправді варіантів генетичних модифікацій набагато більше, ніж нам здається.

Генетична модифікація рослин почалася ще у 1983 році — тоді були створені перші рослини ГМ-тютюну. Далі — комерціалізація, зростання площ і поступове поширення ГМ-технологій по всьому світу.

Також, щоб розуміти, про що йде мова в контексті нового закону 3339-IX, Мирослав Парій дав базові визначення:

• Ген — частинка ДНК, що кодує білок або виконує регуляторну функцію.
• Генетична конструкція — комбінація таких генів і регуляторних послідовностей, яка може бути створена для різних цілей.
• Подія — конкретне місце в геномі рослини, куди вставляється генетична конструкція. Саме подія є генетичною модифікацією — вона реєструється, але може бути присутня в багатьох сортах.
• Сорт — генотип, який може містити конкретну подію. Один сорт може містити різні події.

Ця різниця принципова для розуміння того, що саме реєструється і як з цим працювати. Відтак реєструється подія, і ця реєстрація вже дозволяє вирощувати сорти, вводити в обіг продукцію з вмістом ГМО (генетично модифікованих організмів), експортувати та імпортувати її. Тобто реєстрація події відкриває весь ланцюг обігу продукції на ринку.

Мирослав Парій зазначає, що в ЄС система працює таким чином, що все, що внесено до реєстру, рухається по ринку відповідно до закону з чіткими документами і простежуваністю. А от потрапляння незареєстрованого ГМО — це вже скандал.

«Коли виробник реєструє ГМО, він зобов'язаний одночасно подати метод його виявлення. Цей метод також проходить перевірку і потім стає інструментом контролю для всіх. Але якщо ГМО прийшов з країни, де він ніде не реєструвався і методу виявлення не існує, стандартний тест його просто не побачить. Юридично довести, що перед вами генетично модифікований організм, у такому разі можна лише через повне секвенування геному і судове рішення», — пояснює директор ВНІС.

ГМО в Україні:«відбувається повний безлад»

До набрання чинності нового закону в Україні ситуація, м'яко кажучи, далека від ладу. Формально вирощування ГМ-сої в Україні заборонено — жодного сорту не зареєстровано, відповідно, жодного дозволу на вирощування немає. Але на практиці ГМ-соя вирощується масово і давно. Чому саме соя? Тому що раундап-стійка соя дає змогу боротися з бур'янами значно дешевше і простіше — одне суцільне обприскування гліфосатом замість кількох обробок. Для фермера це економія і часу, і коштів. Тому попит є: насіння завозять, сіють — і ніхто особливо не переймається законністю.

«На сьогоднішній день в нас контролю немає — відбувається повний бардак. Кожен займається тим, що хоче. Відповідно страждають і виробники, і експортери, і імідж країни», — говорить Мирослав Парій.

При цьому юридично на сьогодні в Україні немає жодного зареєстрованого ГМ-сорту сої. Відповідно, всі посіви такої сої — поза законом.

Закон «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів та продукції» мав би вирішити ряд проблем. Він зводить всі відповідні директиви ЄС в один документ і максимально наближений до європейського законодавства. Також передбачається, що коли Україна вступить до складу ЄС, то скасує свій реєстр ГМО і прийме правила Євросоюзу. До того моменту — діє власний реєстр.

«Аплікант подає до державної комісії справу, в якій зазначає справу про подію-ГМО і просить про реєстрацію. Відповідно, ця комісія розглядає ризики і дає рекомендації міністерству до реєстрації цього ГМО. Після того, як він буде зареєстрований в державному реєстрі, відповідно видається дозвіл на його використання», — пояснює логіку закону Мирослав Парій.

Після реєстрації події можна реєструвати сорти, які її містять. Це окремий процес і окремий реєстр.

Закон також регулює:

• Простежуваність: той, хто постачає насіння, зобов'язаний зазначати, яку саме генетичну модифікацію воно містить. На кожному етапі ланцюга переробки — відповідні документи. При експорті та імпорті — теж.
• Вміст ГМО та норми домішок.
• Маркування продукції.

Чи може Україна бути конкурентною на ринку ГМО-сої?

Попри загальну логіку наближення до ЄС, в кінцевих положеннях закону з'явилися норми, які цій логіці суперечать: повна заборона реєстрації ГМ-кукурудзи та обмеження реєстрації ГМ-буряку і ріпаку на 5 років.

«Ми вже маємо лист від уряду Сполучених Штатів, який невдоволений і просить пояснити, хто придумав таку норму закону. Якщо ми хочемо бути цивілізованими — ми маємо зареєструвати всі ГМО, які зареєстровані в Євросоюзі, і відповідно регулювати вирощування на рівні вирощування, а не на рівні реєстрації і оцінки безпечності», — говорить Мирослав Парій.

Окремо він порушив питання: чи може Україна взагалі бути конкурентною на ринку ГМО? Адже реєстрація ГМО — це не захист інтелектуальної власності, а лише дозвіл на безпечний продукт. Права на технологію і дозвіл на використання — різні речі.

ВНІС провів аналіз патентів на гени стійкості до лускокрилих і до гербіцидів — саме ці дві ознаки є ключовими для комерційної ГМ-сої. Виявилося: 50% генів вже не підпадають під дію патентів і вільні для використання прямо зараз, ще 25% патентів перестають діяти протягом двох-трьох років — тобто 75% технологій вже доступні або стануть доступними найближчим часом. Це означає, що Україна може створювати власні ГМ-сорти без порушення чужих патентів і без залежності від транснаціональних компаній.

«Реєстрація ГМО не передбачає захист прав інтелектуальної власності. Це дозвіл на продукт, який є безпечним для людини і навколишнього середовища», — пояснює Мирослав Парій.

Тобто навіть якщо якась технологія ще під патентом — це не означає заборону на реєстрацію ГМО з такою ознакою в Україні. Патент і реєстрація — паралельні процеси, які не перетинаються.

Коли ГМ-соя офіційно зʼявиться в Україні — прогнози
Мирослав Парій окреслив найоптимістичніший сценарій розвитку подій по роках.

«23 серпня 2026 року набирає чинності закон. В законі передбачено, що створюються комісії під законодавчі акти, які вже розроблені і прийняті. Далі виникає можливість аплікації ГМО для реєстрації. Я бачу це у 2027-му році. Відповідно, після внесення до реєстру генетично модифікованих організмів необхідно зареєструвати сорти, які містять ці ГМ-події. І нехай це буде 2029-й рік, якщо не буде саботажу зі сторони державних органів або інших асоціацій, які не зацікавлені в ГМО-продукції. Тобто, за оптимістичним прогнозом, у  2030 році в Україні стартує офіційний продаж насіння ГМ-сортів», — зазначив представник ВНІС.

Володимир Пугачов, регіональний директор у Східній Європі асоціації «Дунайська соя», налаштований менш оптимістично.

«Необхідно пам'ятати приписку перехідних частин закону. З моменту, коли Україна стає членом Євросоюзу, в Україні починає діяти реєстр Євросоюзу. А там ГМ-сої для вирощування немає. Тому, якщо вірити прогнозам і про вступ України в ЄС, то, скоріш за все, офіційної генетично модифікованої сої для вирощування в Україні не буде», — зазначив він.

В ЄС зареєстровані ГМО лише для вживання в їжу і для кормів. Жоден з них не зареєстрований для вирощування — за єдиним винятком: в Іспанії є реєстрація сортів ГМ-кукурудзи для вирощування. Тобто навіть якщо Україна встигне сформувати власний реєстр до вступу, то після вступу він скасовується і замінюється реєстром ЄС.

Куди рухається ЄС в питанні ГМО?

Законодавство ЄС щодо ГМО базується на підході, що ГМО не повинні нашкодити людині, навколишньому середовищу та тваринному світу. Передбачено три напрямки використання — харчові продукти, корми і вирощування.

Головна проблема ЄС — у відсутності чітко визначених термінів для оцінки ризиків. Мирослав Парій навів характерний приклад із власних спостережень за роботою ГМО-комітету:

«Один із науковців говорить: ви провели дослідження на бройлерах не у відповідності до документу. По документу ви мали вивчити вплив на 53 бройлерах, а ви вивчили на 50. Встає представник компанії і каже: «Добре, ми йдемо і знову проведемо дослідження вже на 53». І така ситуація призвела до того, що Євросоюз досить суттєво відстає від інших провідних країн світу», — пояснює він.

Читайте також: Коли аграрний супровід — це не витрати, а економія

У відповідь на це у січні 2025 року в ЄС прийняли «Компас конкурентності» — документ, значна частина якого присвячена новітнім біотехнологіям. Це орієнтир, куди рухається ЄС — і куди врешті-решт рухатиметься Україна.

Паралельно в ЄС з'явився проєкт закону про нові геномні технології — NGT. Фактично це редагування геному рослини без введення стороннього генетичного матеріалу. Простіше кажучи, вчені «редагують» власний геном рослини, не додаючи нічого чужорідного. Євросоюз вирішив юридично не вважати такі організми ГМО — звідси і нова назва.

Але для виробників не-ГМ сої це новий виклик: перевірити, чи перед тобою NGT-рослина, стандартним тестом на ГМО неможливо. Як пояснив Парій: «Все, що зробила Монсанто, — це ГМО і погано. Все, що ми будемо робити далі, буде називатися нові геномні технології».

Змінюється і базова парадигма: якщо раніше в ЄС треба було спочатку довести безпечність, то тепер навпаки — апріорі організм вважається безпечним, поки не доведено інше.

Новий закон є. Процедура реєстрації прописана. Комісії створюються. Але між законом на папері і реальним насінням ГМ-сорту в руках фермера — роки роботи, реєстрацій і політичних рішень, яких поки ніхто не прийняв.

Поки що правила для виробників не-ГМ сої залишаються незмінними. Але ринок вже змінюється — і не лише через новий закон. NGT-технології, китайські ГМО без методів виявлення, зміна парадигми в ЄС — все це створює нові виклики незалежно від того, що вирішить Київ.

«Крім нас з вами ніхто не може зрозуміти, як нам жити далі. Це не йдеться просто про те, чи буде у нас завтра вирощуватися раундап-стійка соя. Це взагалі про майбутнє технології і майбутнє українського сільського господарства», — підсумував Мирослав Парій.

Для виробників не-ГМО сої правила поки залишаються незмінними. Але учасники ринку, які не хочуть чекати, — можуть уже зараз долучатися до формування нових правил гри через асоціації і публічні консультації.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2026 р.