Через заблоковане морське сполучення Україна експортує втричі менше зерна, ніж потрібно, а ціни у фермерів опустилися нижче собівартості. Чому проблема вже на даному етапі потягне за собою кілька сезонів, чи буде ціна на зерно та який вихід з цієї ситуації, розповів Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, для Kurkul.com. 

---

Експорт зерна з України впав у 3 рази —  чому це критично для фермера?

Михайло Соколов починає з цифр: Україні треба експортувати 67 млн т зерна, тобто 5,6 млн т щомісяця. Але через проблеми з портами, в серпні було експортовано 1,5 млн т, а у вересні — до 2,2 млн т. 

«До чого це призводить? Перше — у нас немає можливості реалізувати всю продукцію, яку нам потрібно було реалізувати. А друге — радикально падають ціни, бо вартість наявної логістики значно вища, ніж вартість логістики через морські порти», — каже він.

Експорт пояснює, що ціна на зерно завжди визначалася за експортним паритетом, оскільки Україна значно більше експортує, ніж споживає. Що таке паритет? Це ціна умовної поставки FOB «Чорне море» мінус вартість логістики та мінус маржа трейдера. Залишається та ціна, яку отримує фермер. Тому, коли зростає вартість логістики, а вона зросла радикально, то ціна для фермера падає.  

«Ми маємо подвійний шок. З одного боку, Україна не може реалізувати той обсяг, який треба реалізувати, щоб фінансувати подальшу посівну кампанію. А з другого боку, навіть те, що ми  експортували, ми реалізуємо за ціною, що нижча за собівартість. І підсумок такий, що фермерам не вистачає грошей», — підсумовує Михайло Соколов.

Чи буде ціна на зерно?

Якщо темп експорту й надалі становитиме біля 2 млн т/місяць, то за рік вдасться експортувати щонайбільше 24 млн т. Залишки складуть 44 млн т. Михайло Соколов каже, що навіть якщо в другому півріччі вдасться вийти на 3 млн т на місяць, як це було у 2022 р., у підсумку все одно залишиться близько 38 млн т перехідних запасів, тобто обсяг співставний з 30 млн т — максимальною оцінкою річного експорту у 2026/2027 маркетинговому році.

«Те, що в нас є зараз, з тими темпами, які ми можемо мати, якщо нічого кардинально не зміниться — це на 2 роки експорту», — додає він.

Також він наголошує, що без відкритих портів, прогнози про підняття цін навесні є дуже оптимістичними.

«Навіть якщо у нас за 3 місяці порти будуть відчинені, то буде накопичений оцей великий надлишок. І ще довго не буде нормальної ціни. Я не бачу швидкого вирішення проблеми», — констатує Михайло Соколов.

Дефіцит фінансування посівної 300 млрд грн

ВАР разом з аналітичним центром Smart Country змоделювала грошовий потік аграріїв на липень–грудень 2026 року. За цими розрахунками, грошові витрати за пів року становлять 668,5 млрд грн. Найбільша частина з них, 525,5 млрд грн, припадає на виробничі й операційні витрати. Ще 129 млрд грн — це оренда й пов'язані з нею податки, а 14 млрд грн — відсотки за чинними кредитами. Джерел фінансування є лише на 327,1 млрд грн: 113 млрд грн залишків на рахунках станом на 1 липня, 119,8 млрд грн експортної виручки та 94,2 млрд грн від продажів на внутрішньому ринку. За оцінкою ВАР, розрив у фінансуванні може сягнути половини вартості польової кампанії.

«Залежно як рахувати, але на посівну не вистачає від 200 до 300 млрд грн. А ця сума може складати до 50% вартості посівної. Тобто 50% не мають коштів на посівну.  Більше того, скоріш за все, фермери не зможуть в повному обсязі сплатити орендну плату, бо просто нема грошей. Оце ключова історія», — додає Михайло Соколов.

 

Розрахунки враховують і 80 млрд грн нових кредитів, які уряд планує спрямувати аграріям в жовтні–грудні. Але цих грошей поки немає, бо банки не поспішають їх надавати.

«От у нас фактично залишається без фінансування 341 млрд грн. Був розрахунок, що держава дасть 80 млрд грн кредитів. Зараз ми бачимо, що цього не відбувається. Втім, навіть ці кредити покрили б лише 23% потреби. Дефіцит зменшився б до 262,6 млрд грн, тобто майже до половини витрат сезону без оренди й податків з неї», — додає представник ВАР.

Де аграрії можуть «затягнути пояси»?  

У такій ситуації в аграріїв є кілька опцій, серед яких — не поповнювати обігові кошти й брати насіння та ЗЗР в кредит у контрагентів, або йти в банк. Але банки теж не поспішають йти назустріч фермеру.

«Для банків фермер зараз — поганий позичальник. Бо не зрозуміло, коли вони зможуть продати свою продукцію і, відповідно, коли вони зможуть повернути кредит. Адже ніхто не знає, коли будуть відкриті порти», — пояснив Михайло Соколов.

В такому разі, що залишається в аграріїв — скорочувати витрати. Але це можливо лише частково і найперше постраждає орендна плата. 

У порахованій моделі цей варіант описано як третій сценарій: «кредити 80 млрд грн + оренда 50/50». 

Половину орендної плати, 52,4 млрд грн, відстрочують за межі 2026 року. Другу половину, ще 52,4 млрд грн, погашають продукцією зі складських запасів, а податки з неї, 2,8 млрд грн, сплачують грошима. 

За такої схеми дефіцит скорочується до 136,3 млрд грн, або 25,2% витрат без оренди та податків. Відстрочена частина оренди при цьому лишається зобов'язанням аграріїв.

 

Механізм оренди 50/50 додатково зменшує дефіцит на 126,2 млрд грн. Це 48,1% від суми, яка залишається після кредитування. І це виглядає як найкращій сценарій: 50% оренди відстрочити, 50% погашати продукцією, передбачити кредитну підтримку в обсязі 80 млрд грн.

«Фермери не можуть не платити податки. Також на насінні чи добривах зекономити — це означає отримати менший урожай. Тому єдиною статтею, де можна затягнути пояси, залишається орендна плата», — каже Михайло Соколов. 

Хто виграє з цього?

На тлі загального фінансового стресу в секторі є й ті, хто почувається впевнено. На думку Михайла Соколова — це частина агрохолдингів.

«Для них насправді це добре, що зараз впала ціна на зерно на внутрішньому ринку. Це здешевлює корми, а курятину вони як возили автівками в Європу, так і везуть. Для них мало що зміниться. І такого роду підприємства можуть фінансувати банки»

Втім, такі компанії становлять лише частину аграрного сектору. Решта виробників працюють у принципово інших умовах.

Наслідки, на його думку, незабаром відчують всі господарства. Але найбільше постраждають малоефективні, які не мають глобальної стратегії розвитку. 

«Фактично треба скорочувати всі витрати. Я думаю, ми зараз прийдемо до того, що фермери почнуть звільняти працівників, якщо далі так буде йти ситуація. Щоб просто протягнути до того моменту, коли порти буде розблоковано, щоб потім розпочати відновлювати свій бізнес», — вважає він.

Без розблокування моря сектор, за його словами, скорочуватиметься і потребуватиме часу на відновлення.

Чи будуть проблеми зі зберіганням зерна?

Попри перехідні залишки, які за прогнозами Михайла Соколова можуть сягнути від 38 млн т, зберігання він не вважає критичною проблемою, принаймні в масштабах країни.

Формально потужностей не вистачає на 8-12 млн т, але цей дефіцит покривають зернові рукави. Більш того, за нинішніх умов такий спосіб зберігання виявився ще й найбезпечнішим.

«На жаль, в нас є випадки обстрілів елеваторів. А рукави не має сенсу обстрілювати, бо вони розосереджені на великій площі. Ті пошкодження, які цьому рукаву може нанести умовний шахед, і те, що в ньому зберігається, вони за вартістю просто не співставні з вартістю того шахеда», — каже спікер.

Окремо він виділяє прифронтові області — там ситуація складніша. Елеватори пошкоджені, майданчики для рукавів знайти важко, зерно треба кудись везти. До того ж FPV-дрони значно дешевші за шахеди  і цілком здатні підпалити рукав.

«Для прифронтових це буде певною проблемою. Але якщо казати в масштабах країни — ні», — підсумовує Михайло Соколов.

 © Kurkul.com, 2026 р.