Сучасні українські аграрії часто сприймають пасічників біля своїх полів, як перешкоду для звичного режиму роботи, або навіть «нахлібників», які збирають урожай меду з чужих посівів та ще й втручаються у діяльність господарства. Аналогічно неприязне відношення складається і з боку пасічників ― уже звичними стали повідомлення у соцмережах зі звинуваченнями того чи іншого фермера у отруєнні бджіл, обіцянками спалити поля, пошкодити техніку чи іншими погрозами.
На щастя, в Україні достатньо прикладів і цивілізованих взаємовідносин між обома сторонами. Більше того, з’являється практика успішної співпраці, адже бджільництво і рослинництво є тісно пов’язаними галузями аграрного виробництва, які взаємно підсилюють одна одну. Саме про один із таких прикладів Kurkul.com вирішив розповісти читачам. А заодно ми дамо відповіді на запитання: скільки додаткового прибутку дає бджолозапилення аграріям, як уникнути отруєння бджіл при обробках хімпрепаратами, як організувати виїзд пасік на поля і скільки насправді заробляють пасічники на кочівлі.
З цією метою ми приїхали на Івано-Франківщину до модуля «Південний» рослинницького підприємства «Захід-Агро МХП» і поспілкувались із заступником керівника модуля Петром Бажиком та пасічниками Володимиром Казюком та Ростиславом Микитюком.
Петро Бажик: У нашому модулі є 13 000 га землі, з них під соняшником на Рогатинському відділку є майже 1 800 га і майже 1 700 га ― на Бережанському відділку.
Петро Бажик: Тут на тих 1 800 га є вивезених пасік близько 750 сімей, не рахуючи тих сімей, що навколо є в селах. Загалом до 1 000 сімей. І ще є 250 сімей вивезених по Бережанському відділку. Там соняшник посіяний ближче до села, тому це ще плюс 200 сімей.
Петро Бажик: Відколи я тут працюю в «Захід-Агро МХП», тобто вже п’ятий рік. Першого року у нас був пілотний проєкт, який дав гарні результати. А потім це стало чудовою практикою, свого роду конвеєр. Переважно працюємо з одними й тими ж пасічниками, але вони кожен рік «підтягують» ще своїх колег, щоб вони допомагали нам збирати більші врожаї.
Читати також: Економічний ефект від бджолозапилення соняшнику - приклад реального поля
Петро Бажик: З нашого боку надається допомога при у вигляді логістики та охорони пасік, коли вони на наших полях. Також обробіток соняшника проводиться тільки в нічний період і такими препаратами, що є безпечними для бджіл. Починаємо обробляти з 10 вечора, коли бджоли вже всі у вуликах, і о 5 ранку припиняємо.
Петро Бажик: Ще взимку і рано навесні ми вже починаємо говорити з пасічниками, де в нас будуть які масиви. Посіяли ми соняшник ― пасічники приїжджають до нас, ми об’їжджаємо всі масиви, вони вибирають собі місце. Так буває, що приїжджають ще пасічники і хочуть там само стати, то я вже тоді вирішую: хто перший приїхав ― то його місце буде. Але ще такого не було, щоб ми не вирішили цієї проблеми.
На рахунок оповіщення у нас у районі є Viber-чат, де є всі місцеві пасічники, а також я з агрономом. Якщо ми збираємось обробляти площу у цьому районі, ми сповіщаємо їх, що завтра, наприклад, ми будемо обробляти. Але ми вночі однозначно обробляємо. Ну і ми обробляємо завжди тільки препаратами, які не є токсичними для бджіл.
Володимир Казюк: Питання потрав є серйозним. Всі потрави виникають від дрібних виробників ― дрібних фермерів. Великі фірми, такі як у нас МХП, Goodvalley, «Мрія» (Континентал Фармерз Груп ― прим. ред.) використовують тільки відповідні добрива, хімікати ультракороткої дії і обробляють тільки в нічний час. Практично я ніколи на кочівлі в МХП не закриваю бджіл. Дрібні фермери можуть обробляти і в період льоту, у білий день. Проблема потрав по цілій Україні ― дрібні фермери. Хай не ображаються, але це є так.
Ростислав Микитюк: Так, у мене раз колись труїли, як ми стояли під Підбірцями (Львівська область ― прим. ред.). Тоді був поганий сезон, бджоли погано перезимували і я докупив до 30% бджолопакетів. Заселили ми бджіл, вони тільки почали розвиватись і в середині цвітіння ріпаку, як то часто буває, нас попереджають: «Ми будемо кропити, нам потрібно обробити повторно від квіткоїда і фунгіцидами, бо починає щось закручувати стручок». Питаю чим будуть кропити ― Нурел Д ― такий препарат... «вбивчий». мали обробити всю площу 220 га за один день, але щось у них зламалось і не встигли. Мусили 25 га за 1,5 км від нас ще раз кропити. Обробляли вдень, ми тоді бджіл вже відкрили, бо тримати закритими 2 дні підряд дуже тяжко. І ми бачили, як починали масово лазити на льотках, біля причепа бджоли і здихати. Практично вся льотна бджола попадала, ми давали воду, трохи їх витягнули, ну але півсезону пропало.
Ростислав Микитюк: В МХП ― ні. Тут нормальні люди. Я вам більше скажу, я сам біохімік, мені відомі ті препарати ― найбільшу небезпеку становлять акарициди. Але я приїхав ось на ріпак до хлопців і питаю «Покажіть мені каністру, чим ви кропите», ну бо агроном все може говорити, а тут хлопці показують мені каністру ― Мавріком. А в нас є у бджільництві препарат Варолом, то діюча речовина та сама, що в Мавріку ― тау-флувалінат. Тобто він не становить небезпеки. Але є нюанс ― Маврик коштує, так само, як Біскайя ― 1000-1600 грн/л. Витрата їх на гектар така сама, як, наприклад, Карате Зеон. А Карате коштує 350-400 грн. Тобто різниця більше, ніж у 4 рази.
А більшість фермерів на тому прекрасно економлять. Карате, звичайно, якщо немає прямого попадання на бджолу, він її не вбиває, але він має репелентну (відлякуючу ― прим. ред.) дію, яка зберігається до 7 днів. І тоді пасічник стоїть 7 днів, бджола на ріпак не летить, бджоли кусають, меду нема, всі злі, а фермер задоволений, тільки не знаю чого (сміється). Який йому зиск від цього, коли бджола не іде на ріпак? А ріпак при запиленні дає 15-20% прибавки врожаю, соняшник ― 20-30%, як говорять наукові дані.
Ростислав Микитюк: Який позитив для мене? По-перше ― великі масивні поля, по-друге ― якщо до них приїжджаєш і визначаєшся з місцем, вони завжди тебе візьмуть у своє авто і обвезуть усі поля, покажуть де можна стати на своєму транспорті. І коли доходить вже до переїзду, вони теж ставляться по-людськи, бо в мене є 4 павільйони, і мені говорять: «Ну навіщо ви будете не спати цілу ніч чи 4 ночі?». Дають одразу 4 трактора чи машини, приїхали, зачепили, перевезли і все гарно та швидко.
Якщо ж наймати самому, машина ЗІЛ для мене коштує 15 грн/км. Це в одну сторону. Назад вона їде порожня, за другим причепом, але я плачу знову 15 грн/км. До Тернополя, наприклад, 100 км ― для мене це 3 000 грн. Це тільки один павільйон. МХП бере ці всі витрати на себе, і слава Богу, бо для мене це є дуже хороша фінансова економія. І крім того, що вони мене привозять до своїх медозборів, вони ще мене безкоштовно відвозять додому або до нового місця, на інший медозбір.
Володимир Казюк: Ми вже маємо карту посівів. І з весни, а деколи й з осені ми знаємо де буде ріпак, де буде соняшник. От із МХП ми вже орієнтовно знаємо, що наступного року буде соняшник в Лучинцях. Ми працюємо з представниками від фірми. Вони нам дають карту посівів на наступний рік. Ми вже тоді орієнтуємось, на місці оглядаємо, щоб була обов’язково вода, або напувалки, щоб захист був від сонця.
Володимир Казюк: Компанія МХП проплатила нам минулого року по 100 грн за сім’ю. Як буде цього року ще не знаємо, сподіваємось, що буде щось.
Петро Бажик: Якщо дали би по 150-200 грн на сім’ю ― було би дуже добре, як на цей рік.
Ростислав Микитюк: Я ще коли тільки починав працювати з МХП, мені запропонували: «або ми даємо субсидію 100 грн на сім’ю, або безкоштовний транспорт». Я вибрав транспорт, бо мені це вигідніше. По-перше, для мене знайти машину дуже складно, щоб вивезти причіп, а по-друге, у мене тут в павільйоні 48 сімей, тобто субсидія майже 5 000 грн була б, а якщо б я наймав транспорт, то мені зі Львова їхати туди і назад вийшло би 2100 грн, щоб тільки привезти сюди. А ще потім додому. То мені простіше, коли приїхали, зачепили і легенько перевезли потужні трактори чи машини, які акуратно, ніжно на ямах не пошкодять бджіл і я маю спокій.
Володимир Казюк: Минулорічний сезон був дуже вдалий ― сім’ї-медовики принесли по 75 кг. В нашому регіоні це взагалі нонсенс ― ніхто не міг повірити. В середньому на круг вийшло по 50 кг. Я минулого року кочував з пасікою 50 сімей, а 150 вуликів ― вдома були. В середньому по 50 кг кочова сім’я дала, «домашні» дали по 5 кг. У 10 разів різниця.
Володимир Казюк: Ну рахуємо: вроздріб я продавав 120-150 грн за літр (1,4 кг ― прим. ред.), виходить десь 300 тис. грн з кочової пасіки. На «домашній» пасіці апітерапія, продукти бджільництва, біорезонансна терапія… десь до 50 тис. грн дотягнуло. Кочова пасіка дала в 6 разів більше.
Володимир Казюк: Сезон 2020 взагалі катастрофічний в пасічництві. Не тільки в Україні ― так із джерел, із спілкування з іншими пасічниками я бачу. Стоїть тільки питання збереження пасіки, адекватної зимівлі, ну і може хтось щось для себе візьме. Я планую взяти хоча б по 5-10 кг.
Ростислав Микитюк: В МХП мед є, в інших нема (сміється). Десь буде по 8 літрів із сім’ї ― 12 кг. На цей рік то є непоганий результат. Хоча бувало, що я тут в МХП брав по 40 кг за дві відкачки.
Ростислав Микитюк: Як для цього року ― так. За 38 років мого пасічництва, тільки один рік, як ще не мав павільйонів, ще був з вуликами, то я їхав на гречку і возив сироп, поливав по бджолах, бо вмирали. І цього року також в червні місяці дві сім’ї «дійшло» з голоду. А ті причепи, що приїхали сюди, то вони приїхали майже сухі, без корму, бо червень-липень ви самі бачили, яка була погода ― два місяці майже ішли дощі.
Петро Бажик: Ми так не рахували, але помітили те, що якщо ми молотили і зважували машини, які возили соняшник, то машина, вміщала 19 т насіння на полі, де не було пасіки, а там, де була пасіка, та сама машина з тим самим об’ємом кузова, повністю ідентична, вміщала до 23 т. Тобто ядро набирає вагу повністю, була виповнена шапка і саме насіння крупніше. Більша виповненість і якісні показники також сильніші.
Петро Бажик: Я так рахую, що 10% є. Показують спостереження, що 10% ми у будь-якому випадку прибавляємо.
Петро Бажик: Минулого року ми зібрали на круг 3,8 т га.
Петро Бажик: Ми рахуємо, що якщо нам бджоли допомогли по кругу вийти на плюс 250 кг ― дуже дякуємо їм за це (сміється).
Петро Бажик: Десь 100-150 грн на бджолосім’ю, а скоріше ― менше.
Петро Бажик: Так, але в нас так поки що не получається, надіємось, що так буде. Що до нас будуть приїжджати наші помічники, як я їх називаю ― колеги ― то ми по соняшнику будемо працювати, і по ріпаку навіть, по 1 бджолосім’ї на гектар.
Петро Бажик: Я рахую так, що це ще один із складників, окрім обробітку землі, вибору сорту і захисту, який може нам прибавити врожайність та стати надійними партнерами для бджолярів.
© Микола Сирота, Kurkul.com, 2020 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.