«Тетіїв Ферма» з’явилася 3,5 року тому з ідеї споживання якісної їжі. Андрій Соломонюк працював фітнес-тренером і знав, як їжа, яку ми споживаємо, впливає на організм в цілому. Коли почалась пандемія ковіду, спортзали зачинились, але виросла потреба у здоровому харчуванні.

Так з’явився перший курник Андрія у його рідному селі Скибинці Білоцерківського району, що на Київщині. Потім він добудував у курнику другий поверх. Вже сьогодні молодий фермер придбав пошкоджені, радянських часів, корівники, які реконструює і добудовує тут вже шостий за рахунком корпус птахоферми. А річний обіг вирощеної птиці досяг 700 тисяч голів на рік. 

У Києві він відкрив два власних фермерських магазини, в асортименті яких не лише свіже м'ясо, а й продукти переробки: ковбаси, м’ясні чипси, копченості. Та згодом фермер запускатиме лінію продажу напівфабрикатів й планує продавати франшизи, аби розбудовувати мережу в інших містах України. 

Складовими успіху в бізнесі Андрій вважає вміння ризикувати, терпіти та ніколи не зупинятися у досягненні своєї мети, бо як говорить сам: «У житті перемагають не спринтери, а марафонці».

Пандемія дала поштовх до старту бізнесу

Kurkul.com: Андрію, розкажіть, як ви з тренера стали фермером?

Андрій Соломонюк: Коли займаєшся спортом, завжди цінуєш своє здоров'я. Те, що ми їмо, на те і перетворюємось. Тому я почав займатися вирощуванням курей та баранів. Спочатку це була ідея маленької ферми для сім'ї. Тоді я вклав у справу $20 тис. Але згодом до мене почали звертатися друзі, інші тренери, сусіди, знайомі. Потім знайомі знайомих. І я зрозумів, що моїх об’ємів вирощування недостатньо. Баранина якось не мала попиту і я від неї відмовився, та став займатися вирощуванням лише курей. Збут розпочинався тільки по своїх. Мені довіряли, тому і купували. 

Kurkul.com: Чому обрали саме таку назву — «Тетіїв Ферма»?

Андрій Соломонюк: Розробляв і придумував назву я сам. Я народився в Тетієві та просто мав на меті прославляти рідний край. 

Kurkul.com: Ви починали у 2020 році?

Андрій Соломонюк: Так, це був період пандемії ковіду, роботи не було. Як тренер, я фактично залишився без роботи. Приїхав до своєї рідної хати в село, побудував 40 м паркану. Побудували з хлопцями курник 27 м на 10 м з мансардним поверхом. Таким був мій початок. Спочатку це були бокси по 100 голів курей, всього було 300 голів. Згодом приміщення стало замало. Добудували другий поверх, встановили кондиціонери. Тоді вдалося вийти на об’єм у 3 тис. голів на рік. Досвіду у фермерстві я взагалі не мав, все вивчав на ходу. Тож згодом дізнався, що утримання птиці на клітці — то не найкращий варіант. І я вирішив змінити утримання на підлогове. 

Почав масштабувати ферму у війну

Kurkul.com: Як починалося масштабування «Тетіїв Ферми»?

Андрій Соломонюк: Почалося повномасштабне вторгнення, а ми в той час купували нові площі й будувалися. Ми купили територію старих  радянських часів корівників загальною площею 8,9 га та 4,2 га землі. Зараз все в активному, динамічному процесі будівництва.

Читайте також: Бройлери чи несучки: яких курей вирощувати, щоб мати заробіток

Kurkul.com: Ви купуєте курчат, і скільки потім за часом вирощуєте та через скільки на полиці магазинів потрапляє вже готова продукція?

Андрій Соломонюк: Ми купуємо курчат у добовому віці. Вони ростуть близько двох місяців. Потім забій і продаж. Наша особливість в тому, що от сьогодні ввечері забій, а завтра зранку — м’ясо вже на полицях магазину. Якщо м’ясо відправляємо у цех переробки, то це ще плюс якихось додаткових два-три дні для витримки його в маринаді та спеціях, для термічної обробки ковбаси  у коптильні. 

Kurkul.com: Яка фінальна вага курки?

Андрій Соломонюк: Плюс-мінус 2,5 кг чистої тушки. 

Kurkul.com: Який маєте обіг уже м'ясної продукції на місяць?

Андрій Соломонюк: На місяць ми виходимо на рівень близько 135-140 т курятини. На рік —  приблизно 1,5 тис. т.

Kurkul.com: Які породи вирощуєте?

Андрій Соломонюк: Взагалі то ми експериментуємо і з породами, і з кормами. Вирощуємо кроси Кобб та Росс. Курчат купуємо в інкубаторах у Черкасах, Львові, Полтаві. Часто міняємо постачальників, контрактуємось на короткий період. Бо завжди шукаємо кращі результати, аби отримати якомога якісніше і смачніше м’ясо. Якщо треба зробити акцент на гомілку, купуємо одну породу, якщо більше на філе —  іншу. Корми використовуємо тільки натуральні, власного виробництва, без прискорювачів росту. 

Kurkul.com: Яке зерно використовуєте для виготовлення корму і про які об’єми виробництва йдеться?

Андрій Соломонюк: Ми працюємо з кукурудзою, соєвою макухою, соняшником та  пшеницею. Курка не завжди їсть або кукурудзу, або пшеницю. У нашому комбікормі це збите в одну гранулу, і курка отримує весь комплекс вітамінів, мінералів і поживних речовин. Зерно закуповуємо у місцевих жителів або місцевих фермерів. Приблизно по 1 тис.т зерна щомісяця. Використовуємо тільки високоякісні сорти. 

Ми маємо власні склади об'ємом по 1-1,5 тис. т. На них техніка завозить зерно насипом, потім за принципом порохотяга ми відправляємо його на перероблення. Наша комбікормова лінійка на годину виробляє від 1,2 т до 2 т готового комбікорму. Щоб забезпечити нашу птицю кормом лінійка працює постійно. 

Kurkul.com: Які процеси на фермі вдалося автоматизувати та чи можна говорити про економію внаслідок цього?

Андрій Соломонюк: У курниках ми робимо шнекову подачу корму, автоматичні поїлки. Але от моя ідея була в тому, щоб центральну лінію зробити ручною. Це потрібно для того, щоб оператор, який знаходиться тут цілу добу, просипав корм вручну. Коли  він це робить, то контролює в тому числі й стан самої птиці, орієнтується, чи треба додати корму, можливо вентиляції й т. ін. Звичайно, вся інформація є на комп'ютері й все автоматизовано, але навіть комп'ютери дають збої. Тому людина повинна додатково контролювати. У результаті такого підходу маємо однорідність поголів’я 90% і мінімальний падіж — менше 5%. 

Читайте також: Помилки при вирощуванні курей та як їх уникнути

Щодо економії, то курник на 25 тис. голів обслуговує за добу один працівник. Якщо не автоматизувати процес, то потрібно було б 8 працівників. Створення робочих місць — то неначе й добре. Але які заробітні плати вони отримуватимуть? З автоматизацією працівник має можливість заробляти до 20 тис. грн. Наразі на фермі у нас працюють в середньому 40 людей.

Kurkul.com: Чи можете назвати строки окупності бізнесу?

Андрій Соломонюк: Так, можу — курники можуть себе окупити приблизно за 1,5-2 роки. Магазин — 1-1,5 року. 

Конкуренти стимулюють запускати нові лінії перероблення

Kurkul.com: Чому ваші магазини з'явилися спочатку у Києві, а в Тетієві їх немає? 

Андрій Соломонюк: Все просто. Я вирішив відкрити магазини спочатку в Києві, бо якщо ми витримаємо столичну конкуренцію, тоді ми легко зможемо масштабуватися в інших містах.

Kurkul.com: Чи відрізняється за цінами м'ясо курей з Вашої ферми від звичайної курки з магазину?  

Андрій Соломонюк: М’ясо наших курей продається тільки в наших магазинах і ще в кількох невеличких, з якими ми співпрацюємо. Ми не маємо посередників, тому ціни навіть нижчі, ніж в мережах. Моя мета була продавати якісний продукт за доступними цінами.Тобто покупець отримує якісний продукт за ринковою ціною. Через те повертається і радить товар іншим.

Але ж бачу я різне. Іноді філе продають і по 200-250 грн/кг лише тому, що позиціонують його як екопродукт. Хоча при цьому я точно знаю, в яких зовсім неекологічних умовах вирощують тих курей. Прикро, але такий сьогодні маркетинг.

Kurkul.com: Коли ви заходили з цим сегментом до Києва, чи прораховували ризики? 

Андрій Соломонюк: Я просто знав, що ми пропонуємо якісну продукцію. Тому фактично був впевнений, що конкурентів з таким рівнем якості дуже мало. 

Коли ми відкривали магазин, навпроти нас  був ковбасний магазин відомого бренду. Мені тоді всі говорили, мовляв, Андрію, не відкривай магазин, тому що там такий великий гігант, вони мають свій завод. Я це розумів, це нормально. Вважаю, конкуренція —  це завжди круто, це класно. Конкуренти завжди стимулюють бути в тонусі. От ми починали продавати курятину, потім почали партнерський проєкт і почали продавати свинину, потім індичатину. Зараз вже стартуватимемо з продажем яловичини. У асортименті зараз маємо шаурму та ковбаси за унікальними рецептами та складовими. 

Тож коли поблизу нас відкривається черговий магазин —  ми одразу починаємо думати, чим можемо здивувати наших клієнтів, що нового  і смачного можемо запропонувати. Це нормальна історія — конкуренти тримають у тонусі нас, а ми їх.  

Kurkul.com: Розкажіть, які лінії переробки працюють у вас зараз, і може, маєте якісь плани на найближче майбутнє? 

Андрій Соломонюк: Наразі у нас працює коптильний цех з виробництва ковбас, різних копченостей та м’ясних чипсів. Ковбаси робимо з курятини та свинини, невдовзі плануємо за партнерським проєктом ще й з яловичини. Також у магазині продаємо свою фірмову шаурму за власними рецептами, філе для якої маринуємо дві доби. Рецепти ковбаси також маємо свої власні, авторські. М'ясо використовуємо рубленими шматочками, для того, щоб відчувалась текстура і смак самого м'яса. 

Щодо планів, то будемо запускати лінійку виготовлення напівфабрикатів. Зараз готуємо приміщення для цеху.

Про участь в кулінарних шоу та роль соцмереж в маркетингу

Kurkul.com: Ви згадали про Вашу фірмову шаурму. Ми знаємо, що її куштували й високо оцінили на кулінарному шоу «Майстер Шеф». Розкажіть деталі Вашої участі в проєкті.

Андрій Соломонюк: Наша шаурма —  це високоякісний продукт на основі нашого м’яса, соусу власного виробництва та обов’язково — зелені. Наприклад, якщо робимо соус Цезар, то для його приготування ми використовуємо сир Пармезан, італійський, дворічної витримки. Також ми використовуємо якісну сметану, гірчицю, анчоуси. А якщо готуємо сирний соус, то в ньому тільки Чедер, Холанд.  

Так історично склалося, що чимало зірок українського телебачення куштували наше м'ясо, нашу продукцію, вона їм сподобалася, і мене запросили до студії «Майстер Шеф». Я був у журі цього шоу.  І потім вже після шоу деякі члени журі заїжджали й замовляли у нас нашу продукцію й шаурму.

Kurkul.com: Ви вважаєте, що сьогодні важливу роль відіграють соціальні мережі, і ви активно займаєтесь наповненням їх контентом. Як оцінюєте їхню роль для свого бізнесу? 

Андрій Соломонюк: Так, я веду TikTok, Facebook, Instagram, YouTube де показую власний продукт, розповідаю, в чому  його особливість, розказую про всі плюси й мінуси. Я намагаюся бути максимально щирим, і це працює. На початку роль соцмереж у впізнаваності бренду була відсотків 20, але з часом до наших магазинів стали приїжджати люди з інших районів Києва —  саме тому, що побачили нас в соцмережах. 

Я був на конференції для аграріїв Re:farm 2024 у Львові, і мене, невеликого фермера, впізнавали саме завдяки соцмережам. 

Kurkul.com: Нам відомо, що Ви активно допомагаєте фронту і постійно їздите на схід. Можете трішки детальніше розказати?

Андрій Соломонюк: Звичайно допомагаємо — це зараз потреба номер один. Власне, і виробництво нарощуємо, аби мати більше можливостей. У кооперації з іншими фермерами та за підтримки міського голови Тетієва Богдана Балагури у нас діє власне виробництво дронів, які ми робимо за власні кошти, за кошти наших підписників, друзів, знайомих, підприємців. 

Всі організовуємось, допомагаємо, волонтеримо. Складаємось грошима та купуємо автомобілі, буси. Також у своїх цехах виготовляємо тушкованку, ковбаси, власну продукцію для хлопців. Разом з односельцями робимо окопні свічки. Я купую парафін з банками, картон, а місцеві наші селяни, школярі та вчителі роблять свічки. Дуже круто, коли всі об'єднуються. Приємно, коли ти стаєш частиною чогось реального великого і бачиш результат своєї роботи.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2024 р.