Тільки з початком повномасштабного вторгнення росії та обмеженням експорту аграрії зрозуміли справжню цінність елеваторів. Потужностей для зберігання зерна для всіх не вистачає. З безвихіддя деякі фермери навіть готові залишити врожай на полях для перезимівлі. Тому будівництво нових елеваторів — хоч ризикова, але необхідна міра.

У сьогоднішньому матеріалі Kurkul.com своїм досвідом будівництва силосів в умовах війни поділилися директор Самбірського елеватора Тарас Панахид, а також спеціалісти KMZ Industries – вітчизняного виробника елеваторного обладнання.

За 4 місяці війни ми побудували новий елеватор

Проєкт будівництва Самбірського елеватора на Львівщині передбачав спорудження трьох черг силосів загальною потужністю 30 тис. т зберігання. Перша була запущена ще у 2018 р. загальною місткістю 15 тис. т, і вже повноцінний сезон цей елеватор відпрацював у 2021-2022 рр. А що далі? Далі війна. Російська армія захоплює нашу територію, спускає ракети на стратегічні об’єкти, серед яких і зерносховища. Попри це в Самборі, як і планувалось, будують другу чергу на 5 тис. т.

«У Західному регіоні України елеваторів мало. Вони переважно належать великим агрохолдингам. Тобто для аграріїв не так багато можливостей. Тому ми вирішили добудувати ще 2 силоси на 5 тис. т. Плюс у нас виникла потреба замінити сушарку для зерна в першій черзі елеватора», — пояснив директор елеватора Тарас Панахид.

Чому виникла потреба в реконструкції? У силосі було встановлено сушарку польського виробництва Feеrum. Але, на жаль, її потужностей не вистачило, і, зі слів директора елеватора, на це було дві причини. По-перше, на Заході зерно, особливо кукурудза, має вищу вологість. Доходить до 30–32%. По-друге, встановлена сушка не давала обіцяну продуктивність. Тому було прийнято рішення будувати другу чергу елеватора, а заразом і замінити в першій черзі сушильне обладнання на німецьке Stela.

Читайте також: Ячмінь у 7 разів дешевший, ніж минулого року: що провокує спад цін на зерно та чи чекати підвищення

«Ми проаналізували результати діяльності попереднього сезону і побачили деякі вузькі місця в самій технології та виборі обладнання. Порадились і вирішили модернізувати першу чергу елеватора. Ці зміни дозволили нам приймати та сушити приблизно 1000–1200 т кукурудзи в день», — повідомив елеваторист.

Спорудження елеватора вдалось завершити за 4 місяці, й до сезону всі роботи виконали.

«Фактично ми зводили елеватор у «найгарячіші» місяці. Були деякі затримки з постачанням обладнання, терміни дещо змістились. Але в результаті все налагодилось. Десь у березні ми закінчили будувати фундаменти, і на початку квітня почався монтаж корпусів та сушарки. Відповідно, в першій декаді липня вже все було змонтовано, електрифіковано і підготовлено до старту сезону», — поділився Тарас Панахид.

Елеваторне обладнання українського виробництва коштує дешевше, а якість на рівні

Монтаж першої черги Самбірського елеватора проводила фірма AGRICON Південь. Ця компанія зробила коригування проєкту другої черги. Для неї обрали обладнання від KMZ Industries. Було встановлено 2 плоскодонні силоси з лінійки Brice-Baker та ланцюгові транспортери. KMZ Industries виконувалаа й монтаж та електрифікацію.

«Вибір обладнання для другої черги елеватора був очевидним. Із попереднього досвіду Тарас Петрович озвучив побажання. Ми зі свого боку все прорахували та зупинилися на одному варіанті. Тут було чітке розуміння, що це будуть два плоскодонні силоси», — розповів керівник представництва KMZ Industries у Західному регіоні Богдан Дудар, який відповідав за проєкт будівництва в Самборі.

Читайте також: Сезон може стати останнім для найслабших гравців: як живуть фермерські елеватори

Стосовно вимушеного переобладнання першої черги представник KMZ Industries вважає, що силоси були потрібні через зміну кон’юнктури ринку, а не прорахунки.

«За останні роки обсяги вирощування кукурудзи значно зросли. До того ж аграрії сіють культуру з вищим ФАО. Це приносить вищі врожаї, але зерно має більший рівень вологи. Тобто коли зробили проєкт першої черги елеватора, тоді прийняли правильне рішення щодо сушарки, виходячи з тих об’ємів. А в результаті кон'юнктура змінилася, і тих сушильних потужностей вже не вистачило», —  зазначив він.

З іншого боку, встановлене польське обладнання не видавало задекларовану продуктивність. Тому ці два фактори змусили проводити реконструкцію першої черги елеватора.

«Наразі в нас присутнє обладнання німецької компанії Riela, польського Feerum, ну й українське. Але, збудувавши дві черги, ми побачили, що наше устаткування нічим не поступається закордонному та ще й на 18–20% дешевше. І ми зупинили свій вибір на КMZ Industries. Забігаючи наперед, скажу, що плануємо будівництво третьої черги, і на 99% ми впевнені, що оберемо повторно цю компанію», — поділився Тарас Панахид.  

Комерційний директор KMZ Industries Олександр Небеський пояснив, що на вартість елеваторного обладнання впливає ряд моментів. Зокрема комплектація, технічні параметри, металомісткість.

Читайте також: 5 історій від фермерів про хід жнив соняшнику, або Чи може дощ знищити цьогорічний врожай

«Наприклад, деякі закордонні виробники можуть поставляти в Україну силоси, спроєктовані за різними методиками розрахунків. Основні два: північноамериканський ANSI/ASAE та європейський EN 1991-4: Eurocode 1. Якщо ж постачання силосів буде розраховане за Єврокодом, дійсно різниця у ціні між силосами КMZ Industries буде на рівні 20% або навіть більше, якщо ж за американським, то вартість буде близькою до нашої. Також виходить дешевше через нашу локалізацію, плечі доставки, технології виробництва та конструювання», — розтлумачив він.   

Як зазначив Тарас Панахид, якість нашого обладнання — на рівні, а то й вище закордонних аналогів. Також Олександр Небеський пояснює, що обладнання КМZ Industries розраховане на промисловий режим роботи, має суттєвий запас надійності, крім того, щороку компанія розробляє та впроваджує нові продукти, які дозволяють вдало конкурувати з імпортними аналогами.

«Як один із прикладів можу навести «тихохідність» нашого транспортного обладнання в порівнянні з закордонними виробниками, що присутні на ринку. Саме низька швидкість переміщення зерна при роботі на наших транспортних елементах дає змогу замовникам зберігати якісні показники своєї продукції та вдало конкурувати на світовому ринку», — поділився він.

Втім, з війною вартість елеваторного обладнання помітно зросла.

«Це дуже болюче та актуальне зараз питання, що турбує нас та насамперед постійних замовників. Але ми наполегливо шукаємо шляхи зменшення його вартості, не змінюючи якість обладнання, бо для нас це неприпустимо», —  поділився комерційний директор.

Електрифікацію нових потужностей здійснили спеціалісти KMZ Industries.

«На цьому не слід економити, бо це базова вимога роботи елеватора. Ми хотіли прийняти ранню групу, тому намагалися завершити всі роботи до жнив. Ну і хлопці зробили все швидко та якісно», — зазначив Тарас Панахид.

З боку KMZ Industries за цю роботу відповідав начальник відділу автоматизації та електропостачання Микола Чешихін.

«Оскільки на Самбірському елеваторі вже мали досвід пуску, вони розуміли, що ніхто краще не виконає роботу з підключення датчиків, двигунів, пусконалагодження агрегатів, ніж колектив, який має з цим постійну справу. У замовника не буде виникати зайвих питань щодо неробочих деталей, а всі спірні питання вирішуються протягом одного дня», — розповів він.

Фахівець зазначив, що електрифікація на цьому об’єкті мала свої нюанси, адже автоматизацію та електрозабезпечення першого елеватора робив інший підрядник.

«Перше, над чим ми працювали, це стикування з уже вибудованою системою електропостачання та управління технологічними агрегатами. Далі — певні коригування на етапі проєктування та в процесі електромонтажу й пусконалагодження», — пояснив Микола Чешихін.

Він також додав, що програмне забезпечення замовник вирішив залишити від попереднього виконавця. Тому спеціалісти KMZ Industries спільно з виробниками ПЗ проводили пусконалагодження технологічної лінії приймання і відвантаження продукції. Загалом всі поставлені технічні завдання були виконані вчасно.

Поради для тих, хто будує свій елеватор вперше

Богдан Дудар зазначив: коли людина хоче побудувати елеватор, то першочергово вона має розуміти, що хоче на виході.

«Людина не може мати просто ціль «власний елеватор». Для початку треба знати, які технологічні операції він має виконувати, які культури планується зберігати та в яких об’ємах. Якщо не буде розуміння, то нереально поставити правильне завдання підряднику чи проєктанту», — зауважив він.

Також потрібно звертати увагу на регіон, де вирощуються культури. Якщо це Південь, то вологість зерна буде меншою, ніж на Заході. Відповідно, на сушку йтиме менше часу та оборот зерна буде більшим.

«Наприклад, в Одеській області потреби в досушуванні практично немає, а якщо є, то дуже маленька. На Півдні у 80% випадків буде достатньо просто очистити зерно і завантажити в силос, а на Заході — треба почистити, тимчасово завантажити в конусні силоси, далі в сушарку, а звідти – на зберігання. В другому випадку потрібна потужніша сушильна система та діючі конусні силоси», — пояснив він.

Тарас Панахид рекомендує перш за все розрахувати геометричне входження матеріалу чи комплектуючих у конструкцію. Якщо є зведені силоси, треба обчислити все так, аби при монтажі обладнання не доводилось нічого тягнути, крутити, вигинати.

«Я особисто контролював цей процес. Кожного дня, йдучи на будову, я питав хлопців, як збирається обладнання, чи є проблеми. Якщо все ідеально розраховано, то потужність обладнання на 100% відповідає заявленим технічним характеристикам», — розповів директор Самбірського елеватора.

Друге, на що вказав елеваторист, це правильна технічне завдання та вибір відповідного обладнання. Також при відсутності досвіду будівництва потрібно довіряти професіоналам.

«Звісно, це коштуватиме дорожче, але ваша помилка може вартувати більше. Тому делегуйте обов’язки і не платіть двічі», —  підсумував він.

Про елеваторний сезон 2022

Самбірський елеватор запустив другу чергу перед початком сезону 2022-2023 рр. зі зберігальною потужністю 20 тис. т. Спершу приймали ранню групу, де 50% становила пшениця, а ще 50% — ячмінь. Із початком жнив пізніх культур почали прийом кукурудзи.

«Потужностей для зберігання не вистачає для всіх охочих. На щастя, працює зерновий коридор Чорним морем та налагоджується експорт через сухопутні кордони. Це рятує ситуацію, але не вирішує докорінно проблему. Зокрема на нашому елеваторі до кінця сезону всі потужності вже замовлено», — розповів Тарас Панахид.

Він також зауважив, що шалений попит на перевалку зерна відчувався до відкриття портів Одеси. Далі ситуація нормалізувалась.

«Спершу були десятки дзвінків, якщо не сотні. Дзвонили люди з усієї України, шукали можливість будь-яким шляхом врятувати врожай минулого маркетингового року. З відкриттям портів попит спав і ситуація нормалізувалася», — поділився елеваторист.

Він вважає, що зараз будівництво елеваторів є виправданим та доцільним бізнесом. Наразі в Україні велика частка приміщень для зберігання зерна зруйнована або знаходиться на тимчасово непідконтрольних Україні територіях. Тому спорудження нових елеваторів просто необхідне.

Такої ж думки дотримується Богдан Дудар. Хоча елеваторний бізнес наразі є дуже ризиковим, це не відняло його актуальності.

«Зараз попит на будівництво елеваторів менший, ніж до 24 лютого. Інвестори почали дивитися на ризики, стали акуратними, частково зменшили свої об’єми. Хоча, як і до повномасштабного вторгнення, інвестиції повертають протягом 4-5 років», — розповів він.

Олександр Небеський зауважив, що попит на елеваторне обладнання має сезонний характер. Тому саме зараз дійсно пішов на спад. Попри це компанія KMZ Industries веде перемовини та працює над новими проєктними рішеннями для комплексів, які мають запрацювати в сезоні 2023 р.  

«На мою думку, зараз будівництво елеваторів виправдане. Підтвердженням цьому є наші замовники, які продовжують реалізовувати не тільки довоєнні проєкти, але й нові. Україна мала дефіцит потужностей для зберігання ще до повномасштабного вторгнення росії, а згодом цей дефіцит тільки збільшився. Правда, зараз бачимо більшу націленість замовників на реалізацію комплексів саме для перевалки продукції, а не для довгострокового зберігання», — підсумував він.

Як бачимо з досвіду Тараса Панахида, будувати та запускати в роботу елеватор в умовах війни не так страшно. Головне — правильно спроєктувати, обрати обладнання та виконавців. Тут краще покластись на професіоналів, навіть якщо це буде коштувати трішки дорожче. Орієнтуватись потрібно на флагманів ринку, ну і враховувати досвід колег у галузі. Щодо того, чи доцільно будувати елеватор у цей час, відповідь однозначна — так. Хоча бізнес ризиковий, як і все в наших реаліях, потреба в елеваторах дуже велика. Тому якщо ви мали сумніви, то з цією статтею вони повинні розвіятись.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2022 р.