Михайло Стовпʼюк за професією вчитель біології. Працюючи в горах він дивувався, як тутешні люди доживають до 100 років і у поважному віці підіймаються в гори. При цьому вони просто дихали свіжим повітрям, їли те, що вирощували, та лікувались виключно травами. Тому, він пішов до мольфарів, щоб навчитись зільництва. З часом таке захоплення переросло у справу життя, а збір трав — у стабільний бізнес.

А ще пан Михайло у 2003 році у селі Спас на Івано-Франківщині створив кооператив, який об'єднує 100 виробників і працює до сьогодні. За рік в кооперативі «Чиста флора» переробляють понад 100 т продукції, яку продають в Україні, Європі, США та Канаді. В чому успіх кооперативу та як зробити бізнес з хобі читайте в сьогоднішній статті. 

«Якби арніка гірська залишилась у Червоній книзі, то ми б її втратили»  

Kurkul.com: Пане Михайле, коли почалась ваша історія у зільництві?

Михайло Стовпʼюк: Коли я закінчував університет, то заготівельників чи фермерів-травників не існувало. Збирали зілля просто для продажу на ринку. Але тоді вже починав зростати попит, бо зʼявлялись перші переробники. Я тоді працював у сільській школі, ходив у гори, вчився зільництва у мольфарів і бачив потребу у збереженні популяції деяких рослин. Здавалося б є Національні парки, природоохоронні території, але туристи й місцеві виривали цінні лікарські трави з корінням.

У 1995 р. я пішов до начальниці управління екології Івано-Франківської області, ходив до депутатів — пропонував створити екологічний фонд, який буде займатися відтворенням червонокнижних видів лікарських рослин. Я стукав у всі двері й мій фонд почав працювати. Я зайнявся відтворенням червонокнижних лікарських рослин.

Kurkul.com: Про які види йдеться?

Михайло Стовпʼюк: В першу чергу я звернув увагу на арніку гірську. Вона тоді була внесена в Червону книгу. Її продаж було заборонено, але у Європі вже торгували нею. Натомість наші люди її просто винищували. Чому? Місцеві отримали паї в горах, де вони випасали худобу. На цих полях росла арніка, яку корова не хотіла їсти, а навіть якщо і їла, то молоко мало гіркуватість через алкалоїдні властивості рослини. І от гуцули просто вимикали арніку з корінням, щоб вона не росла на їхніх полонинах. Тоді почалася моя дуже довга і клопітка робота. Ми запросили сюди науковців, з Мінекології приїхала Валентина Мінанченко. Вона була дуже прогресивною людиною. Ми з нею зуміли внести зміни й арніку гірську вивели з Червоної книги.

Читайте також: Нові способи продажу зерна під час війни — досвід Олега Левінського

Kurkul.com: Хіба це позитивний момент? Всі свято вірять, що Червона книга рятує рослини.

Михайло Стовпʼюк: У нашому випадку не так. Коли арніка була червонокнижною, то люди винищували її. Коли ми її вже ввели, як продукт, гуцули побачили в тому економічну вигоду і почали не винищувати, а навпаки — розмножувати її.  В той час стартова ціна за суху рослину становила 10 грн/кг, а зараз — 10 тис. грн/кг. Якщо людина збере 5 кг сухої арніки, то зможе отримати 50 тис. грн. Я вважаю, що тут стратегічно ми все продумали правильно. 

Я закупляв трави, але цей напрям потребує чіткого дотримання технології. Тому я перший на ринку України вчив заготівельників, як збирати та сушити різні види продукції.

Kurkul.com: Ви врятували арніку гірську. А які культури зараз під загрозою?

Михайло Стовпʼюк: Я звичайно проти, щоб висмикували такі лікарські рослини, як родіола рожева чи тирлич. Останнім часом зріс попит на ісландський мох. Люди почали висмикувати його в Карпатах. Я розумію, що всім хочеться заробити, але боюся що все ж цей мох може зникнути в популяції.

Kurkul.com: Тобто перші кроки в бізнесі у вас почались з екологічного фонду.

Михайло Стовпʼюк: Не зовсім, бо фонд в більшості мав альтруїстичні цілі. Наш фонд профінансував перші наукові експедиції, які стали основою до створення національних парків. Це дуже позитивний момент. Бо всі бояться цього моменту, коли на аукціоні хтось купить наші ліси, загородить, і за вхід у ліс, де з діда-прадіда збирали гриби, прийдеться платити. Тому я закликаю громади створювати парки або хоча б ботанічні пам'ятки, щоб люди мали можливість ходити по своїй землі. Бо, як не крути, але цю землю охоронятиме держава і продати її буде неможливо.

Тобто фонд чудово працював. А далі до влади прийшов новий губернатор Михайло Вишиванюк. Він звернувся до мене: «ти не праці пиши, а засій мені область лікарськими рослинами». Я не зміг відмовити, але на календарі був травень. Тож ми витягнули  фінансування, а з трав я вирішив висіяти календулу. Її у нашій області у травні ще можна садити. І це вже був більш бізнесовий проєкт.

«В кооперативах найбільше заробляють малі фермери»  

У 2003 р. Михайло Стовпʼюк створив кооператив «Чиста Флора», який відомий в Україні своєю продукцією — чаями, корисними смаколиками, натуральними джемами та ін. Хоча зараз Михайло намагається розкручувати сімейний бренд Stovpiuk Family, але кооператив працює до сьогоднішнього дня. «Чиста Флора» об'єднує понад 100 виробників та заготівельників. 

Kurkul.com: Фермери до обʼєднання ставляться з пересторогою, асоціюючи кооперативи з колгоспами. Але вашому кооперативу вже 20 років.

Михайло Стовпʼюк: От коли створився наш кооператив, ми вже продавали і виготовляли продукцію і були відомі переробкою лікарських рослин та ягідництвом. Ми ще робили джеми, варення. На початку 2000-х  до нас почали заходити грантові програми. Ми взяли участь у програмі  американського фонду «Хайфер Інтернешнл». Їхнє завдання було пропагувати створення кооперативів в Україні. І на нашій базі в області вони проводили семінари. І це дало поштовх нам створити «Чисту Флору». 

Читайте також: Об’єднані війною: чи є у фермерів шанс на кооперацію

Як працює кооператив: люди заготовляють продукцію або ж вирощують її, а ми є локальним центром переробки та збуту. І я, як переробник, хочу, щоб у мене була якісна сировина. Тому приймаю до кооперативу господарства. Ми підписуємо договір і я їх навчаю, як вирощувати, заготовляти та сушити сировину. 

Kurkul.com: Як ви можете проконтролювати, що отримуєте від заготівельників якісну сировину?

Михайло Стовпʼюк: На це я витратив все своє життя. Я маю нагороду Фонду дикої природи США. Я єдиний в Україні розробив унікальну методику заготівлі, вирощування та сушіння лікарських рослин. Мною розроблена спеціальна пам'ятка заготівельника, де розписується територія збору певної рослини, звідки вона походить, ареал поширення, скільки її можна зібрати, а скільки треба залишити. Тож заготівельник має лісовий квиток, який дозволяє заготовляти дикорослі гриби, ягоди та лікарську сировину в лісах України. Він видається лісгоспом і таким чином я розумію, де ця продукція зібрана. 

Kurkul.com: Наскільки прибутковий заготівельний бізнес?

Михайло Стовпʼюк: Я вам скажу, що рентабельність заготівлі лікарської сировини, плодово-ягідної, сьогодні у десятки разів переважає прибутки від пшениці чи буряка.

Kurkul.com: Кажуть, кооперативи вигідні для малих виробників. Підтвердьте або спростуйте цю тезу.

Михайло Стовпʼюк: Треба розуміти, що наша галузь трохи специфічна і відрізняється від класичних аграрних кооперативів. Тому у нашому випадку найрентабельнішими стали сімейні фермерські господарства або кооперативи сімейного типу. 

До мене звертались  великі, середні, маленькі господарства і  просто індивідуальний сектор. Вийшло, що найкраще заробив індивідуальний сектор: вони мали прибуток з 10 сотих — 300-400%. Тому що збирали акуратненько цвіт, сушили його на горищах, без великих затрат. І  у них вийшла гарна рентабельність. А великі господарства просили насіння для 10-20 га. Я їм казав: «Люди добрі, ви не маєте сушильних комплексів. Рослини будуть цвісти, ви з тим нічого не зробите». І справді, коли все цвіло, людей для збору не вистачало, сушарок не було. Тому лікарські рослини найкраще розповсюджувати в невеличких, дрібних господарствах. 

Це тільки частина нашої розмови з Михайлом. У наступній найцікавіше — скільки можна заробити на травах. На це питання засновник кооперативу відповів застережливо: «Тільки не лякайтесь цифр».

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2023 р.