У 2015-му році Олександр Демочко та Олег Науменко разом з партнерами вирішили збудувати на власній землі під Києвом господарство з вирощуванням лохини. Сьогодні воно має загальну площу 60 га, з яких під зеленими насадженнями — близько 45 га. Все інше —  це дороги, робочі зони, гуртожиток для працівників тощо. 

Засновники скористалися програмою Мінагрополітики України щодо 50% відшкодування посадкового матеріалу та крапельного зрошення. І хоча господарство зазнало окупації та пошкоджень на початку повномасштабного вторгнення, вже 2023 р. був для «Ягідок» прибутковим.

«У 2022 р. ми не мали прибутку, згорнулися до нуля. Наше завдання тоді було реально вижити. І те, що ми у 2023 р. не понесли гроші з дому на відновлення саду, а навпаки мали прибуток —  це реальна колективна заслуга», — розповів співвласник «Ягідок» Олександр Демочко.

Я за ринок землі, але…не під час війни

Kurkul.com: Ви говорите, що подібні проєкти варто реалізовувати на власній, а не орендованій землі, чому?

Олександр Демочко: Безперечно, земля має бути у приватній власності. Адже це довгострокова інвестиція. Капіталовкладення у проєкт на 1 га складає приблизно $30 тис. Я б не радив нікому входити в проєкт з такою вагою інвестицій на орендованій землі. Треба розуміти, що після посадки три роки ви просто доглядаєте, обслуговуєте сад, а потім починаєте розганятися, включаєте у свій проєкт збирання і так далі. А якщо ваш договір оренди закінчується? Ви повинні піти до орендодавця і сказати, що продовжмо на тих же умовах, але ви не знаєте, як ви будете з ним домовлятися в майбутньому і що він може надумати. Виникають певні зайві ризики для обох сторін. 

Kurkul.com: Тоді логічне питання — як ви особисто ставитеся до ринку землі?

Олександр Демочко: Як на мене, то для розвитку промислового садівництва, ринок землі — це корисний елемент реформи. Однак я не думаю, що у країні, яка перебуває в умовах війни, можна продавати землю. Я за те, що її вартість має бути справедливою. Я  за розвиток ринку землі та набуття ним рис цивілізованого, але треба враховувати той фактор, який ми маємо сьогодні. Я б трохи пригальмував реформу. Бо в моєму розумінні, українці мають господарювати на своїй землі, мати можливість це робити на такому ж рівні, як іноземний інвестор, який має фінансовий інструмент, який має дуже привабливу процентну ставку тощо. Хотілося б, щоб українці мали таку можливість — садити сади, працювати, виробляти продукцію садівництва, експортувати, гідно жити, працюючи на своїй землі. Але зараз ми розуміємо, що це неможливо в цих умовах, в умовах війни. Тому я б, наприклад, лишив законодавство щодо земельної сфери у тому вигляді, яким воно було до 1 січня 2024 р.

На мою думку, взагалі для того, щоб держава відбулася, розвивалася, гарантія права власності — це основа основ. Тобто, якщо згадувати період навіть Другої світової війни, коли чимало територій було окуповано, після війни люди повертались на ту територію, навіть не одразу, а через кілька років. То існувала процедура визнання тої чи іншої території, того чи іншого об'єкта власності за родичем людини, кому то належало.Навіть через 10 років ти повернувся з іншої країни з полону, неважливо, але твій батько володів крамницею чи на цій вулиці. Але ти повернувся і маєш змогу встановити право власності. Оце правильно, оце гарантія.

Експорт органічної лохини — непросте завдання

Kurkul.com: Скажіть на старті господарство орієнтувалося на зовнішній ринок?

Олександр Демочко: На початку ми орієнтувалися на те, щоб мати можливість бути диверсифікованими в системі збуту. Ми торгуємо зі столичним регіоном, маємо заявки по 5-7 т чи навіть 9 т. За 4 роки повного виробництва наша продукція відома на київських ринках і очікувана. Люди знають якість наших ягід, що вони органічні та безпечні. 

Минулого року ми продали в столиці близько 140 т — це непоганий обсяг, приблизно дві третини від загального виробництва. Але цього року ми більше орієнтуємося на експорт.

Територія в 60 га дає нам можливість працювати й з ритейлом, і експортувати ягоду. До речі, ті, хто хочуть себе спробувати у цій справі, мають розуміти, що, маючи меншу територію насаджень, бути промисловим виробником чи працювати на експорт неможливо, оскільки ти не сформуєш товарну партію за добу і не завантажиш фуру.

Kurkul.com: Як ставляться інші країни до органічної лохини, привезеної з країни, де йде війна?

Олександр Демочко: Наша продукція відповідає вимогам якості за трьома сертифікаційними системами. Два роки тому ми отримали Global G.A.P., а також у нас є «Органік стандарт» з минулого року. І минулого року почав працювати закон про обіг органічної продукції, і згідно з вимогами законодавства ми пройшли сертифікацію відповідності до національної системи органічного виробництва. 

Що стосується експорту, то ми відправляємо до Польщі, ОАЕ, Узбекистану, а також відправляємо в деякі країни Балтії. 

Але ми не продали жодної партії саме органічної продукції за кордон. Ми ведемо велику роботу в цьому напрямку, проте є нюанси. Наразі наші ягоди йдуть на експорт як конвенційні. Бо кожна європейська країна має свій сертифікат на органіку. І от складність полягає у тому, що сьогодні ми торгуємо з Німеччиною, а завтра наша ягода поїде до Швейцарії. А кожен сертифікат —  це витрати у €5-6 тис. Тому ми спочатку шукаємо конкретного партнера, а вже потім будемо робити сертифікати відповідної країни. 

Kurkul.com: А яка ситуація з цінами на лохину в Україні й в Європі?

Олександр Демочко: Щодо цін на лохину в Україні та Європі, то це залежить від вашої системи продажу, як ви її налагодили, як диверсифікували тощо. Мені можуть зателефонувати і сказати, що візьмуть 10 т товару по 80 грн/кг, а я ввечері ту ж ягоду відправив за 150 грн/кг. То зрозуміло, що я не прийму такого рішення. Бо я знаю, що можу залишити ці 8 або 10 т, тому що завтра я додам ще 5 і це піде на експорт. Тому для кожного виробника індивідуально —  залежно від можливостей і домовленостей.

В Україні у фермера більше можливостей, ніж у Польщі

Kurkul.com: Які проблеми, як виробник, відчуваєте сьогодні, які ситуації доводиться вирішувати?

Олександр Демочко: У нас, підприємців, проблем вистачає, і ми їх вирішуємо, навіщо нам їх створювати додатково? Проблема навіть не в державній політиці, а в поведінці виконавчої влади. Я про блокування податкових накладних. Якщо підприємство створене у 2016 р., то можна побачити структуру його витрат, що воно купує, яке паливо використовує, що витрачає на електроенергію, і все це без візуального контакту, що виключає питання про фіктивність підприємства чи будь-які ризики.

Читайте також: Олег Науменко: В Польщі модель сільського господарства крихка і слабка

У нас у 2023 р. було заблоковано 200 податкових накладних, а це практично весь обсяг відвантажень. Нам довелося додатково залучати двох професійних бухгалтерів для того, щоб розв'язати проблему, яку створили працівники ДФС. Ці двоє людей отримали по 20 тис. грн, тобто 40 тис. грн на місяць і 120 тис. загалом. Тобто виконавчі органи влади мені просто створили збиток. Я, як інвестор, повинен бути мотивований працювати, і працівники мають бути мотивовані, і інвестор чи партнер теж має бути мотивований.

Попри те, що підприємці працюють в умовах економіки, що перебуває у стагнації, та виконують величезний обсяг роботи в країні, їм створюють додаткові перешкоди. Підприємці не розуміють логіки таких дій і закликають ніколи не порушувати закон, оскільки вони мають права, захищені Конституцією України. Особливо цікаво те, що ті, хто створює проблеми для бізнесу, отримують зарплату з податків, сплачених підприємцями.

Минулого року наша сімейна ферма сплатила за два місяці роботи 2 млн грн ПДВ. І замість того, аби підтримувати українського виробника, які дають поштовх економіці у ці складні для країни часи, працівники податкової створюють проблеми. В якийсь момент ти не розумієш, хто ці люди. Неначе не українці.

Хоча ж сьогодні в усіх співгромадян України спільні проблеми, спільний ворог і спільна мета, але ці люди неначе не наші, я їх не розумію. 

Kurkul.com: Яка основна причина блокування накладних? 

Олександр Демочко: Скажу так, щоб мати честь платити ПДВ у сезон, ми повинні надати таблицю даних, де описати технологічний процес. Він уже є, його прийняли, а перед початком сезону скасували рішенням ДФС. Коли я займався цим питанням і спілкувався з працівниками ДФС, мені пояснили, що ми виглядаємо підозріло, тому що з січня по червень у нас не було фінансових надходжень, а потім вони почалися в липні. Для співробітників ДФС було незрозуміло, що для органічного виробника лохини в столичному регіоні плодоношення починається в липні або в кінці червня. А в січні його нема. Тому і доходу нема. Вони не розуміють, виходить, що взимку сад не плодоносить в Україні…

Kurkul.com: Попри це ви вважаєте, що в українців є кілька переваг у веденні бізнесу? В чому саме?

Олександр Демочко: Часто чую від фермерів, що нам важко вести бізнес, важко виробляти продукцію тощо. Але якщо говорити мовою цифр, то треба розуміти, що в Україні електроенергія значно дешевша, в Польщі вона коштує 19 грн за кВт·год. Отже, на таку ж площу ферми різниця у витратах — тисячі євро. 

Друге питання — це вода, яка є критичною проблемою в Європі. Наприклад, в Іспанії компанія отримує воду за максимально жорсткою нормою. Якщо ви вирощуєте певну кількість гектарів лохини, більше води, ніж прописано у нормах, ви не візьмете. 

Третя конкурентна перевага – наша робоча сила. Зараз наші працівники отримують менше, ніж за кордоном, але ми витрачаємо додаткові кошти, щоб створити комфортні умови, щоб люди приходили до нас на весь сезон і заробляли. Так, це менше, ніж оплата в Європі за таку ж роботу. Однак працівник тут має змогу обирати — приїхати в Київську область працювати, і мати можливість у будь-який момент поїхати в інший куточок України, відвідати дітей або провести цей час в іншій країні. 

Я вважаю, не треба дивитись на інші країни і думати, що там краще —  треба реально розуміти можливості, які ми тут маємо, робити бізнес і прямувати на ринок експорту та конкурувати там.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2024 р.