«Дунайський аграрій» — це компанія, яка не потребує афіш. Його серцем і душею був Роман Дяжук, якого всі знали, як засновника господарства. Але також всі ці роки він працював разом з партнером — Павлом Барбашовим. Попередньо партнери познайомились у 2017 р., почали працювати, а з 2020 р. Павло став офіційним співвласником компанії. 

З Павлом ми познайомились після історії, коли в один момент в нього незаконно намагались забрати його частку «Дунайського аграрія». На щастя проблеми вже позаду і Барбашов повернув свою частку в компанії. Сьогодні ми поговорили з ним про те, як після всіх подій планує працювати «Дунайський аграрій» і про стан справ господарства після смерті Романа Дяжука. 

«Я дуже хочу, щоб «Дунайський аграрій» працював, розвивався і я відкритий до діалогу»

Kurkul.com: Розпочнемо з початку, як почалась ваша робота з Романом Дяжуком?

Павло Барбашов: Роман Дяжук був аграрієм. Він вмів вирощувати, любив це і жив цим. Я ж допомагав йому з продажами. Ми познайомились у 2017 р. у бізнес-школі Києво-Могилянської академії, почали працювати, а у 2020 р. став офіційною частиною компанії. І щиро полюбив цей проєкт.

Kurkul.com: Тому таким болісним для вас був кейс з захопленням вашої частки компанії?

Павло Барбашов: Коли все сталося — це був шок. Я дуже тяжко психологічно все сприйняв. Я 15 років у бізнесі, губив гроші, програвав, але ось такої ситуації, як рейдерське захоплення, я ще не мав. Тому мені було дуже важко. Суть не в грошах. Зараз ми справу виграли, але я розумію, що мені й далі треба працювати зі спадкоємцями Ромчика (прим. в нашій розмові тільки таким чином Павло називає Романа Дяжука) та в будь-якому разі домовлятись. І я намагався це зробити багато разів.

Ми з покійним Роман Дяжуком, були друзями, довіряли один-одному. Але при цьому, щоб убезпечитись від різних моментів, створили статут та установчі документи таким чином, що всі рішення в компанії приймаються з погодження всіх засновників. Тобто відкриття рахунків в банку чи зняття коштів можливе тільки після підпису обох власників, які ще й затверджуються нотаріусом.

Kurkul.com: Такі пункти в статуті фактично вас врятували від захоплення господарства…

Павло Барбашов: Саме так. Але з іншого боку, це дуже заважає. Ми не можемо отримати жодного кредиту чи гранту без погодження один одного. Елементарно, я не можу купити агрономам машину. Щоб поставити її на баланс «Дунайського аграрія» треба погодження всіх сторін. 

Kurkul.com: Тобто навіть при тому, що ви постраждалий, вам все одно потрібно шукати порозуміння з сімʼєю Романа.

Павло Барбашов: Я безліч разів намагався достукатись до спадкоємців Ромчика. І продовжую це робити. Проблема в тому, що вони не хочуть переговорів, а просто хочуть диктувати свої умови. Їх ввели в оману аферисти, які й допомогли організувати цю справу з рейдерством.

Читайте також: Спроба захоплення Дунайського аграрія провалилась — співвласник

Моя офіційна позиція така: «Дунайський аграрій» — це не про прибуток. Це був проєкт Ромчика, який я підтримав. Ми пробували нові напрямки, переробку, щось вдавалось, від чогось відмовлялись. Але це історія про інвестиції насамперед, а не про прибутки. Тим більше майже вже 3 роки війна і ми бачимо в яких умовах український агробізнес.

Я дуже надіюся, що ми знайдемо вихід з ситуації та зараз я дуже хочу, якогось конекту від Наталії чи Ярослави (прим. колишня дружина та дочка Романа Дяжука).

Як працює Дунайський аграрій без Дяжука 

Kurkul.com: Куди рухається компанія «Дунайський аграрій» останній рік без Романа Дяжука?

Павло Барбашов: Ми з Ромчиком працювали, як два крила у птиці, дивились в одному напрямку. Коли його не стало, звичайно це вибило з колії, бо всі знають, якою сильною та щирою людиною був Дяжук. Якщо глобально, то рік компанія працювала в звичному режимі, ми не дали їй занепасти. Ми справді зберегли всі заповіти Ромчика, не міняємо технології, напрямки, не звільнили жодну людину зі старої команди. 

Ту основу, яку ми закладали в компанію, все підтримуємо. В деякі проєкти ми вирішили не вкладатись. От, наприклад травництво та олійництво — його площі й обʼєми ми не збільшуємо. На цей напрям потрібно додатково люди, досвід, кошти. І ми просто вирішили не витрачати час на ці 2 проєкти. Але якщо чесно, вони займають приблизно 1% зі всього обороту компанії.

Kurkul.com: На вашу думку, як «Дунайський аграрій» завойовує покупця?  

Павло Барбашов: Це тільки технічний момент. Перше, такої пропозиції, як у нас по органічних кавунах в Україні немає. По-друге, ми вміємо продавати. Роман зібрав чудову комерційну команду, яка працювала з нами дуже багато років. І до речі, ці технології продаж нас витягнули минулого року, коли прибутки в агросекторі сильно знизились. 

Цього ж року, коли почався сезон, то у нас відбулась історія з рейдерством. Якщо ви думаєте, що ця історія вплинула тільки на мене, то ні. Це позначилось на роботі всього господарства і на початок сезону. 

Про складнощі зі збором врожаю розповів і директор підприємства Дмитро Шаров. Він зазначив, що через спробу рейдерського захоплення «Дунайський аграрій» не зміг вчасно почати збирати врожай унікальних кубічних кавунів. Із запланованого врожаю таких кавунів змогли зібрати лише близько 5 шт. Раніше в сезон збирали 200-300 шт. І це тільки одна з проблем.

Стратегія продажу органічної продукції

Kurkul.com: Ви допомогли Роману Дяжуку з продажами. Яка була ваша концепція?  

Павло Барбашов: З «Дунайським аграрієм» ми виходили з логіки заміщення імпортної продукції. Наприклад, перші персики в Україну їдуть з Туреччини. Наша логіка така — ми можемо їх виростити в Ізмаїлі та дати на полиці магазину раніше або в аналогічний час. І коли турецький персик буде коштувати 50 грн/кг, то український ми можемо продавати по 45 грн/кг, при цьому він ще й органічний. Аналогічно з малиною, лохиною чи баштанними. Коли ж в Україні починається сезон персика чи кавуна, то наш потік частково переключається на експорт. І третій момент, завдяки технологіям, ми можемо продавати ту ж диню в грудні, коли вітчизняні пропозиції та імпорт зникає. Останнє поки, що в розробці, тому що нам не вистачає деякого обладнання для зберігання.

Тобто ми з Ромчиком працювали в отакій логіці. Це все дуже перспективно, просто потрібне шалене вкладання грошей і багато роботи. Але це було не головним, бо ми повільно до цього йшли, і в нас були люди, досвід, і є розуміння, що з цим всім робити.

Kurkul.com: Чи є зараз вже такий ефект, коли імʼя бренду працює на вас? 

Павло Барбашов: Так, ви праві, заліковка вже працює на нас. І для ритейлу кавун зі знаком «Дунайського аграрія» — це про якість. Але тут потрібно розуміти, що в Україні трохи інша культура споживання. Ми з дитинства підсвідомо знаємо, що в кавуні можуть бути пестициди. Тобто ми чекаємо певної умовної дати, коли на полях зʼявляються кавуни, чи раніше пливла умовна баржа і тоді можна безпечно їсти кавуни. Ми органіки, не можемо дозволити жодної хімії, відтак це дуже добре грає нам на руку. І люди впевнені в нашій якості й смаці.

Kurkul.com: Як зараз з переробкою у «Дунайського аграрія»?   

Павло Барбашов: Це дуже перспективна галузь, навіть в умовах війни, але потрібне обладнання. Ми виготовляємо томатний сік. Він надзвичайно смачний, якісний, але дорогий. Оскільки через відсутність обладнання ми його робимо практично вручну. Коли ми вийдемо на приблизну собівартість виробництва, як у «Сандора», то зможемо бути конкурентними. Але для цього треба інвестиції.

До речі, востаннє ми бачились з Ромчиком під Віднем. Там ми якраз обирали обладнання для переробного цеху. І воно досі стоїть відкладене для «Дунайського аграрія». Після останніх подій, мені елементарно страшно вкладати свої кошти, бо я не зовсім розумію, які далі можуть бути дії співвласників. 

Kurkul.com: Що зараз відбувається на господарстві?

Павло Барбашов: У нас зараз пік сезону і якщо у звичайного фермера кипить робота, то у нас вона кипить помноживши на 2. Кожен ранок в мене починається з онлайн-оперативки о 7.30 в Сафʼянах: бронювання, ТЦК, техніка, зарплати й т.д. Ось саме сьогодні (прим.інтервʼю проводили 23.07) я вирушаю в Ізмаїл, де будемо зустрічатись з орендодавцями.

В другій частині інтервʼю з Павлом поговоримо про те, в які напрямки вигідно інвестувати зараз та чи реально вижити господарству без імпорту.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2023 р.