Олександр Бабін, засновник і власник ферми «Бабині Кози», родом з Чернігівщини, тривалий час прожив на Сумщині. А у 2007 році переїхав до села Галайки, що на Київщині. Саме сюди майбутнього фермера привели пошуки відповідної місцевості для створення власної ферми.
Тепер ідею втілено, і щовесни ферма стає у кілька разів більшою. Вірніше, чисельнішою. Кожна коза народжує в середньому по двоє козенят. Як говорить Олександр, навесні — то найвеселіші часи для його сім’ї, бо за окотом тварин постійно треба наглядати. А одночасно можуть народжувати, як це було тут минулого року восьмого березня, наприклад, 18 кіз. І це неабияке випробування.
Олександр Бабін: Це відбулося 17 років тому, у 2007 році. Незадовго до того я переїхав в село Галайки із Сумщини. На цьому місці був колгосп. Він розпався, техніку розібрали по дворах, ну а приміщення вже почали руйнувати. Тоді я вирішив, що треба швидко реагувати та щось робити саме в галузі тваринництва. Викупив приміщення і заснував тут козячу ферму. До того я бачив подібні підприємства за кордоном — невеличкі сімейні ферми, які займалися козівництвом. Мені захотілося повторити те саме тут, в Україні. Наша ферма є однією з перших таких невеликих промислових ферм. Після того вже з нас почали брати приклад і кількість подібних господарств в країні почала збільшуватись. Зараз вже є досить потужні підприємства, які налічують і тисячі голів кіз у господарстві.
Олександр Бабін: Ця історія проста, але назва ферми зовсім не пов’язана з бабусею. Назва походить від мого прізвища — Бабін, тому і Бабині Кози.
Олександр Бабін: Я думав над різними варіантами, але саме козівництво — це була така нішева справа, ніхто тоді в Україні серйозно цим не займався в промислових масштабах. Перевагою у виборі було й те, що коза дозволяє максимально використовувати природні ресурси з мінімальною шкодою для довкілля. Знаєте, якщо стадо невелике, то його можна випасати будь-де, коза поїдає дуже багато видів рослин, в тому числі й бур'яни, і чагарники — вона підтримує ландшафт в гарному вигляді. У Євросоюзі є ще доплата за догляд за ландшафтом, якщо, наприклад, на якихось природоохоронних територіях випасають кіз або овець, бо ж вони знищують небажану рослинність і підтримують ландшафт в гарному стані. Це зручно.
І якщо порівнювати з утриманням корів, то, наприклад, на одному гектарі можна утримувати, скажімо, одну корову, або ж сім кіз. А обсяг молока, яке ми отримуємо від однієї корови або від семи кіз, буде приблизно однаковим. Тобто конверсія корму в молоко аналогічна, хоча молоко кози — це якісніший продукт.
Олександр Бабін: Змінювалося і продовжує змінюватися і сьогодні, бо починалося воно з двох звичайних кіз. Потім я докупив ще, і станом на 2010 рік у мене було вже близько 80 кіз. Кози були не породистими. І от тоді я отримав ту ситуацію, що з 10 куплених кіз одна була нормальна по продуктивності, а 9 кіз молока майже не давали.Тому довелося шукати породистих кіз. В Україні їх не було, знайшов я на той час їх у Латвії. Я оформив дозвіл на ввезення, і того ж 2010 року привіз 85 козенят і 65 дорослих кіз зааненської породи.
Пам’ятаю, у перші роки був високий попит на молодняк, тому більшість козенят ми продавали. Але потім попит падав, тому що і пропозиція збільшувалась — багато господарств після нас також завезли племінне поголів'я. Хтось із Франції, хтось з Австрії, хтось з Німеччини.
Олександр Бабін: Ну, я не можу сказати, що саме я, але, я переконаний, що наш приклад слугував таким поштовхом для багатьох в Україн зайнятися козівництвом. Хтось почав після нас і вже закінчив, хтось продовжив працювати в цій галузі. По-різному в кожного склалося, але можу сказати, що козівники — це люди в основному високоосвічені та з нестандартним типом мислення. Вони не керуються якимись шаблонами чи стандартами, в них своє бачення. Бо козівництво — це як окремий світ.
Олександр Бабін: Зараз у нас 106 кіз в господарстві, з них більшість уже не дояться, але частина ще дають молоко. Приблизно через місяць ми вже перестанемо доїти всіх і будемо чекати козенят. Стадо буде в запуску, і в нас буде такий перепочинок, який дозволить нам зосередитись на якихось інших справах, крім переробки молока. Зможемо щось відремонтувати — зима завжди такий трошки легший період у нас, ніж весна або осінь. Адже щовесни, наприклад, з’являються козенята і наше стадо збільшується вчетверо, а то і більше.
Олександр Бабін: Ні, в нас немає статусу племінного господарства, хоча тварини у нас породисті, племінні. Але статус ми ніколи не оформляли та й не плануємо.
Олександр Бабін: Більшу частину поголів'я ми щорічно продаємо, але приблизно четверту частину залишаємо для ремонту стада. І ці козенята, яких ми лишаємо собі, заміняють старших кіз, які йдуть на вибраковування.
Олександр Бабін: Значно менше, ніж, скажімо, до війни, але купують. Війна взагалі все змінила, і що стосується готової продукції, то попит також дуже впав. Це логічно, тому що велика частина населення, а це в основному середній клас, який міг собі дозволити якісну продукцію, покинули країну, і з цим нічого не поробиш. Якщо у відсотках, то попит і на козенят, і на продукцію впав приблизно на 50%.
Олександр Бабін: Зааненська порода має кілька переваг. Ці кози великі за розмірами, доросла коза може важити 70 кг. Чим більша коза, тим вона більше може з'їсти й відповідно більше дати молока. Ці кози практично не виділяють ніяких специфічних тваринних запахів. Вони дають багато молока. За рік зааненська коза має дати мінімум 750 л молока. Якщо порахувати, то на добу виходить трохи більш як 2 л. На пік продуктивності вони виходять десь на 4-5 рік життя.
Олександр Бабін: Зааненська порода кіз була виведена у Швейцарії в долині Заанин. Виводили її як безрогу породу, відбираючи білих, великих за розмірами, високих кіз. Велася селекція, і була виведена саме ця порода. Але під час виведення породи не знали, що нормальна коза — це все ж таки рогата коза. Відсутність рогів — це генетичний збій, а ген, який відповідає за роги, пов'язаний з репродуктивною функцією.
З часом у безрогих кіз почали народжуватися на світ нестандартні козенята — гермафродити — не хлопчик і не дівчинка. І з кожним роком їх ставало все більше і більше. Вчені помітили закономірність, що якщо хоч один з батьків рогатий — потомство нормальне, якщо ж обоє безрогі — тоді народжуються нестандартні козенята.
І в 60-х роках минулого століття відмовились від того, щоб порода була безрогою. Почали використовувати знову рогатих козлів в селекції. Зараз вони можуть бути і безрогі, і рогаті. Але багато хто ще і нині вважає, що справжня зааненська коза — це тільки безрога.
На великих фермах дуже часто кіз обезрожують, це роблять або в маленькому віці, ще козенятами, або одягають гумові кільця на роги і вони потім відмирають та відпадають. Але ми цього не робимо, тому що ріг — це не просто кістка, яка росте з черепа, це складний орган, щось на кшталт людського нігтя, там є нервова і кровоносна система. І якщо взяти козу за корінь рога, він завжди буде теплий, бо там циркулює кров. А коли вони б'ються між собою, то їм боляче, тому що там є нервові закінчення, і вони відчувають біль.
Олександр Бабін: Існують різні способи утримання, я ж прибічник максимально природного, коли кози пасуться і можуть самі обирати собі їжу. Відповідно, такі тварини дають продукт зовсім іншої якості. Але на промислових фермах не можуть собі дозволити таке утримання, тому часто тварини цілий рік перебувають у приміщенні та їдять комбікорм. У такому випадку якість молока стабільна, вона не коливається, практично немає сезонності, і продуктивність кози вища, тому що коли вона пасеться, коли вона гуляє, вона велику частину енергії витрачає на рух.
Олександр Бабін: Довелося по мінімуму щось зробити. Тут були глибокі годівниці, ми їх підняли. Дооснастили приміщення місцем для доїння. І на цьому фактично все.
Олександр Бабін: Козі потрібен затишок, вона не любить протягів. Приміщення має бути бажано з гарним освітленням, і температура бажано щоб була плюсова.
Ми спеціально не опалюємо. На зимовий період лише утеплюємо всі вікна плівкою. Цього достатньо. Ну і додатково тварини мають ще глибоку підстилку з рослинних решток. Фактично, те, що вони не з'їдають, падає їм під ноги, і воно також забезпечує додаткове утеплення.
Олександр Бабін: Так, я власноруч заготовляю влітку сіно для того, щоб перезимувати. Також частково сію зернову групу, для цього маю 27,5 га ріллі. Купую лише мінеральні добавки.
Олександр Бабін: Звичайно, за багато років було чимало різних спроб. Тому маємо навіть власні напрацювання у заготівлі сіна. Наприклад, люцерну пресуємо в нічний час. Тому що вночі стебло набирає вологу і не обсипається листочок. А якщо робити це вдень, лист сиплеться, і ми дуже сильно втрачаємо у масі.
Щодо раціону, то для кіз дуже важливий вміст клітковини. Тобто в раціоні обов’язково мають бути грубі корми. А от зернової групи має бути небагато. Бо зерно дуже змінює кислотність рубця. І якщо коза переїсть зерна, вона може навіть загинути.
Олександр Бабін: Як для корів, так і для кіз дуже важливий догляд за копитами. Бо якщо є проблеми, то козі некомфортно, вона не може ступати, їй боляче. Відповідно, це дискомфорт, тому зменшуються надої молока. Взагалі то кози прийшли в людську оселю з гір, і на скелях, на твердій породі, копита в них зношуються природним шляхом, на м'якому ґрунті або м'якій підстилці цього не відбувається, вони відростають. Тому треба слідкувати й регулярно обрізати. Я цим займаюся разом з помічником.
Щодо ветеринарного догляду, то ми систематично робимо тваринам щеплення проти сибірської виразки. А також щорічно ветслужба бере в них проби крові для аналізів на небезпечні збудники хвороб.
Олександр Бабін: З самого початку план був дуже простий. Я хотів виробляти сире козяче молоко і продавати його як сировину для переробних підприємств. Але пройшло вже 17 років, і кожен, хто завів кіз, той сам в цьому винен, і мусить з тим молоком щось робити. Тому на сьогодні жодна козяча ферма не обходиться без власної переробки — сироварні, в якій молоко переробляється в переважній більшості на сири або кисломолочну продукцію.
Скажу більше, на самому початку роботи нашої ферми було складно налагоджувати роботу із якимись заводами, оскільки в країні фактично були складнощі з документацією. На той час навіть ДСТУ на сире козяче молоко не було.
А без нормативної документації жоден молокозавод не міг переробляти сире козяче молоко і виготовляти з нього якусь продукцію. Потім вже стандарти на коров’яче якось адаптували. Але технологічне обладнання, яке використовувалось на потужних молокопереробних підприємствах, не дозволяло працювати з невеликим обсягом молока.
Обладнання, виготовлене ще за радянських часів було розраховане на переробку 100 т молока за зміну. І коли я телефонував на завод і пропонував їм свою 1 тонну, мені казали: ну ми вашим молоком можемо тільки труби сполоснути, ми не зможемо навіть пастеризатор запустити.
Згодом, коли в нас зросли об'єми, то попит також не з'явився. Правда, ми мали досвід співпраці з одним сирзаводом. Продавали їм пів тонни молока раз на пів року для того, щоб вони могли зробити якусь лімітовану партію сиру з додаванням козячого молока. Так, це не був чисто козячий сир, а суміш козячого і коров’ячого молока. Але так ця історія зійшла нанівець.
Олександр Бабін: Наше обладнання дозволяє переробити за зміну близько тони молока. Основний інструмент у нас — це сироварна ванна, яка якраз і розрахована на тонну молока. Обов'язково для того, щоб зробити сир, молоко спочатку нормалізується по жирності. Тобто ми на аналізаторі робимо тест і бачимо, який вміст жиру, білка в молоці. Бо молоко — це живий продукт, і ці показники коливаються залежно від сезону і від раціону.
Вже потім молоко пастеризуємо, охолоджуємо, вносимо закваску, фермент і отримуємо сирний згусток, який ріжеться, і потім розкладається вже сирне зерно по формах, пресується, солиться. Ну і чекаємо, поки сир визріє. Для м'яких сирів термін визрівання коротший, для твердих сирів, звичайно, може бути і кілька років. До речі, це обладнання дозволяє нам переробляти не тільки козяче молоко. Ми можемо, наприклад, купити партію коров’ячого молока, зробити партію коров’ячого сиру.
Олександр Бабін: Або 100 кг твердого сиру, або приблизно 120-130 кг м'якого.Зайвий жир ми забираємо, якщо його там забагато. З нього виготовляємо масло і варимо косметичне мило.
Олександр Бабін: Жирність молока у зааненської породи невисока. Влітку цей показник 3,6-3,7%. А вже під осінь або рано навесні може доходити й до 5%. Але і вміст сухої речовини в молоці до осені підвищується, тому надої нібито менші, але вихід сиру кращий. Тобто з 1 т молока ми отримуємо вже не 100 кг сиру, а 120 кг.
Kurkul.com: Пане Олександре, ви сьогодні згадували про користь козиного молока, розкажіть, чим унікальний цей продукт?
Олександр Бабін: Свіже молоко у перші дві години після доїння має бактеріостатичну фазу, тобто будь-які бактерії, які потрапляють у свіже молоко, не розмножуються. Це такий захисний механізм молока, який характерний як свіжого козячого, так і коров'ячого молока. Через дві години після доїння ця властивість втрачається, і бактерії починають розмножуватися в геометричній прогресії. Тому важливо доїти тварин як можна частіше і якомога швидше молоко охолоджувати.
Якщо порівняти це молоко з коров’ячим, то козяче відрізняється в першу чергу кольором. А це через те, що в ньому немає каротину. Організм кози перетворює весь каротин, який вона отримує з кормом, на вітамін А, тому в козячому молоці каротину немає, і воно біле. Козячі сири також білі, а масло з козячого молока завжди сніжно-біле. В коров'ячому молоці каротин присутній, тому і молоко, і сири мають жовтуватий відтінок.
Ще одна основна відмінність — розмір жирових кульок. Жирові кульки в козячому молоці в 10 разів дрібніші, ніж в коров'ячому, і за розміром вони приблизно як жирові кульки материнського молока. Тому вважається, що для вигодовування немовлят козяче молоко більш підходить, ніж коров'яче. На власній практиці можу сказати, що наш найменший син Макар з шести місяців п'є козяче молоко і чудово себе почуває.
Олександр Бабін: Цей напрямок з'явився пізніше, тому що на початку, як я вже казав, я планував лише виробляти козяче молоко і реалізовувати його як сировину. Але наступним кроком було виробництво сирів, переробка молока. А вже після того, як я почав їздити по різних ярмарках, фестивалях, з'явилась ідея приймати відвідувачів на фермі та знайомити їх з основами виробництва.
Ідея в тому, що особливо міські жителі погано уявляють собі, звідки береться продукція на полицях супермаркетів. Так ми почали робити рекламу в соцмережах, також запропонували деяким туристичним фірмам включити нашу ферму у свої маршрути.
Ми почали знайомити відвідувачів з основами виробництва з тим, які особливості утримання кіз, яка їх природа, і кожен охочий мав змогу в нас власноруч навчитися доїти козу, скуштувати свіжого молока. Ми пригощали, звичайно ж, готовою продукцією, сирами. Якщо в цей час виготовляли йогурт, то також йогурт пропонували на дегустацію. Знаєте, чимало людей саме в нас на фермі вперше в житті подоїли козу і скуштували козячий сир або йогурт.
Буває таке, що приїжджають люди, які виросли на козячому молодці, і це для них ностальгія — згадати дитинство, бабусю, яка тримала кіз.
Олександр Бабін: так, звичайно, і ми охоче ділимося досвідом. Ми не робимо з цього ніякої таємниці. Бувало таке, що до нас приїжджали люди, які хотіли навчитися варити сир або їх цікавили якісь питання з утримання кіз. Також раніше ми часто приймали волонтерів із за кордону. До нас приїздили іноземці, які хотіли пожити в Україні, в селі, відчути наше життя, і ми надавали можливість. Вони жили в нас, працювали на фермі разом з нами. Були також практиканти з Грузії, які переймали досвід.
Ми дуже багато приймали практикантів з різних університетів. Наступного тижня, до речі, в нас почнуть проходити практику три студентки з Білоцерківського аграрного університету, з ветеринарного факультету. Ми охоче усім допомагаємо і ділимося досвідом. Проте, звичайно, далеко не кожен, спробувавши себе у козівництві на практиці, створює потім господарство. Бо не така легка це справа, як може здаватися, на перший погляд.
Олександр Бабін: Звичайно ж, підтримка з боку держави зараз зросла. Без неї я не знаю, чи багато фермерів втримались би сьогодні. Бо навіть та дотація на гектар землі для багатьох аграріїв є суттєвою, тому що дозволяє покрити хоча б частину якихось базових потреб, розрахуватися з людьми за оренду землі, наприклад, чи купити якісь додаткові запчастини, чи техніку, яка вже давно потрібна. Думаю, що це цінно, хоча краще, аби все було, як до війни — щоб ми самі заробляли ці кошти, і не шукали підтримки.
Олександр Бабін: Якщо хтось хоче стартувати у козівництві, то можна починати з 2-3 кіз. А можна купити у нас вже готову продукцію і спробувати її продати, вивчити попит. Часто, коли люди приїжджають до мене з мрією завести тисячу кіз, я раджу їм купити в мене дві й спробувати.
У наступному матеріалі ми розповімо детально про козівництво як про бізнес. Олександр Бабін розкаже про тонкощі сироваріння та реалізацію продукції. А також поділиться з нами, наскільки рентабельною є ця справа.
© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2024 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.