Скорочення витрат на добрива на 20–30%, жодної оранки вже 15 років і поля, де черв'яки самі розпушують ґрунт — це не експеримент, а щоденна практика волинського господарства «Фелікс Агро». 

На 3 500 га в Луцькому районі, зі складним рельєфом, глинистими ґрунтами і піщаними ділянками керівник господарства Павло Давидюк будує свою систему землеробства вже 20 років. Він охоче ділиться досвідом — веде блог про своє господарство. А для читачів Kurkul.com погодився на відверту розмову про те, що реально працює на його полях.

«Поки всі женуться за врожаєм, ми 15 років працюємо над структурою ґрунту» 

Kurkul.com: Павле, з чого почалася відмова від оранки?

Павло Давидюк: Ми відмовилися від оранки ще 15 років тому. Головна причина: у нас дуже складний рельєф, і оранка спричиняла серйозну водну ерозію. Крім цього, є глинисті ґрунти і суглинки, тому існувала проблема запливання ґрунту. На піщаних ґрунтах шкоди завдавала вітрова ерозія. Ми просто побачили, як губимо ґрунт. І з моменту купівлі сівалки Amazone Primera перейшли на посів напряму або мінімальний обробіток. Також пробували й інші технології —  і десь 7 років тому почали висівати сидерати. 

Kurkul.com: Застосовуєте суміші чи монокультури?

Павло Давидюк: Монокультура для нас — це взагалі не сидерат. Тільки суміші. Купуємо суміші у Віктора Філатова, «Суффле Агро Україна» та домішуємо своє насіння. Також самі виготовляємо суміші сидератів і до речі реалізовуємо їх.

Використовуємо дві суміші. Перша — фацелія, льон, суданська трава, вика і конюшина. Друга — гірчиця чорна і біла, боби, люпин, фацелія і льон. Цього року посіяли окремо боби для розмноження, а також вику і люпин білий.

Kurkul.com: Коли відбувається сівба і заробка?

Павло Давидюк: За можливості —  влітку, після збирання зернових. Якщо не потрібно відразу сіяти ріпак, то сіємо сидерати. Також практикуємо на зиму під сою і кукурудзу сіяти жито як покривну культуру. Тоді сіємо в жовтні-листопаді, залежно від попередника.

Знищуємо по-різному. І тут якраз у пригоді стає наш агрегат Kelly. Це австралійська ланцюгова дискова борона зі шириною захвату 8 м. Диски в неї не гострі — це принципово відрізняє її від звичайних борін. Саме тому нею дуже добре заробляти сидерати, не рубаючи, а акуратно прикриваючи. Використовуємо її і для знищення сидератів, і для провокаційного дискування на ріпаку і пшениці, щоб спровокувати ріст бур'янів перед обробітком. При цьому витрата пального — всього 3 л/га для восьмиметрового агрегата. Це дуже мало.

Kurkul.com: Багато фермерів заорюють сидерати. Ви заорювання не практикуєте?

Павло Давидюк: Ніколи. І взагалі не бачу в цьому потреби. Я також читаю в соцмережах про те, що сидерати заоорють. При цьому кажуть, що сидерати структурують ґрунт. Але яка може бути структуризація, якщо ви потім заорюєте? Ви ту структуру, яку створили сидерати, просто плугом знищуєте. Це суперечить одне одному.

Що змінилося після 7 років використання сидератів

Kurkul.com: Як змінився ґрунт за ці роки?

Павло Давидюк: Там, де були сидерати, є отвори. Це ходи черв'яків. З досвіду минулих років, коли мали посіви за no-till і сидерати та по глибокому рихленню із внесенням добрив, збирали однакові врожаї за обох схем. Але з сидератами економили і на добривах, і на пальному.

Про біоту важко говорити цифрами, але популяція дощових черв'яків змінилася. Їх кількість сильно збільшилася. Це видно без жодних аналізів.

Показник, за яким можна міряти ефективність — це зменшення витрат. Наприклад, витрати на добрива ми скоротили на 20–30% і навіть більше — залежно від культури. Відбувається й економія на обробітках, оскільки структуру ґрунту змінили, то не треба розущільнення.

Kurkul.com: Ви заговорили про біоту. Деякі фермери використовують біопрепарати для їх підгодівлі.

Павло Давидюк: Чесно, я в це не вірю. Це моя суб'єктивна думка. Ми використовуємо компости, які виготовляємо самі, органіку. В це я більше вірю.

Але для вирощування культур — інша справа. У нас були досліди, де ми на сотнях гектарів  випробовували технологію із залученням фунгіцидів на біологічній основі. Воно працює, але агрохімія надійніша.

Моя логіка така: спочатку підготуй ґрунт, зроби його здоровим — і тоді вже можна стовідсотково пробувати з біопрепаратами. Ми фактично вже на цьому шляху.

Kurkul.com: Противники вашої технології кажуть, що сидерати — це бур'яни і там розмножуються шкідники. Що скажете на це?

Павло Давидюк: Навпаки. У сидератах розмножуються корисні комахи. Наприклад, сонечка, які поїдають попелицю та інших шкідників. Це природний захист.

Падалиця? Якщо ґрунт засмічений, вона буде незалежно від сидерату. Ми все одно її знищуємо — це стандартний захід. Проблеми тут немає.

А щодо скептицизму — вони просто не бачили, як виглядають нормальні сидерати. У мене суданська трава виростала в мій ріст. Люди їхали повз і питали: навіщо так пізно посіяли кукурудзу? Вона була така розвинута, така красива. А це ж цукри — це корм для організмів, які живуть у ґрунті і допомагають нам. 

Kurkul.com: Що робите зі скошеними сидератами?

Павло Давидюк: Стараємося або залишити на поверхні, або мілесенько прикрити землею. Тобто, міжряддя в нас заповнене. Але через сівозміну виходить максимум 30% площ щороку під сидерати. Все, що йде на весну — соя, кукурудза — стараємося охопити. Після ріпаку складніше — вікно для посіву замале.

Чому системність важливіша за модні тренди та куди рухається «Фелікс Агро»  

Kurkul.com: Як виглядає ваша сівозміна загалом?

Павло Давидюк: З майже 3 500 га площ: 800 га під ріпаком, 1 500 га — озимі зернові, решта — бобові і кукурудза. 

Kurkul.com: Ярий горох — нечаста культура в Україні. Чому ви обрали його?

Павло Давидюк: Сіємо 200–300 га щороку вже багато років. Дуже хороший попередник. Три-чотири роки тому ціна була 10 500 грн/т,  минулі сезони — 15 000 — 17 000 грн/т, зараз — 10 000 — 12 000 грн/т. При врожайності 4 т/га дуже непогано економіка рахується. Цього року, через те, що опадів немає, виглядає не так, як хотілось, але надіюсь заплановану врожайність отримаємо.

Kurkul.com: Багато пишуть про надприбутки від нішевих культур. Яка реальність?

Павло Давидюк: Я для себе бачу це раз на 5 років. Буває, виростив нішеву культуру, витратив пристойно, і потрібно чекати кілька років, щоб була ціна. Люди кидаються з боку в бік — з'явилася ціна, всі сіють. Ми все ж за системність. Маємо головні культури, з нішевих сіємо те, що можемо використати на сидерати. Якщо підніметься ціна, тоді продаємо.

Цього року продавали компанії, яка експортувала і виготовляла насіння за кордоном. Якщо ціна не влаштовує — залишаємо на наступний рік або використовуємо самі. Об'єм невеликий відносно нашого земельного банку, тому по економіці не критично.

Kurkul.com: Сидерати, органіка, компостування — це все складові регенеративного землеробства. Не цікавилися темою вуглецевих кредитів?

Павло Давидюк: Раніше цікавилися, але зупинилися. Ринок не розвинутий. Підписуватися під когось на багато років наперед за невеликі гроші — поки не ризикую. Думаю, на ринок зайдуть інші компанії, буде більше конкуренції, тоді можна більше заробляти. Почекаємо.

Ми все одно рухаємося у бік ЄС і матимемо ті самі вимоги, що в Європі. Наприклад, у Німеччині фермери зобов'язані мати близько 10% площ під бобовими. З нашою сівозміною ми вже під це підходимо. Ми просто готуємося наперед до вступу і правил.

Kurkul.com: Цьогоріч «Фелікс Агро» святкує 20 років. Що вважаєте головним досягненням і що попереду?

Павло Давидюк: Я тішуся від того, що рухаюся у ту сторону, щоб покращувати ґрунти. Коли застосовуємо сидерати, органіку, точне землеробство, то в хороші роки результат врожайності не дуже показовий. Але коли нестабільні умови, наш урожай не падає так, як падає у інших. Нема таких провалів. Це і є відповідь.

20-й агросезон для нас почався з випробувань — за 2 крайні місяці випало 15 мм опадів. Поля виглядають зараз не так, як хотілося б. Але все одно на середній хороший урожай розраховуємо,  якщо Збройні сили і погода допоможуть зібрати.

Kurkul.com: Дякую. Бажаємо успіхів.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2026 р.