Андрій Вертеба вирощує гарбузи на насіння на Черкащині вже десятий сезон. За два минулі роки ціна на гарбузове насіння впала зі 100 до 60 грн/кг. Щоб утриматися на плаву, фермер переробляє насіння на крафтову гарбузову олію й продає її через соцмережі. Він розповів Kurkul.com, як вирощує гарбузи, скільки пального йде на гектар і чому вірить, що наступний рік для культури буде вдалим.
Андрій Вертеба: Цього року десятий гарбузовий сезон. Починали з 1 га і щороку додавали по кілька гектарів під цю культуру. Спершу сіяли Український багатоплідний. Потім додали сорт Данка Полька. Останній сіяли 2-3 сезони, але потім відмовилися.
Сьогодні на наших полях є сорти Український багатоплідний, Турка, Болгарка, Сіроволжський і Золота осінь. Останній ми отримали з Італії і зараз намагаємося його підтримувати.

Андрій Вертеба: На ринку безліч магазинів, красиве пакування, купа сертифікатів, але ніхто не знає походження цього насіння. Ринок перенасичений підробками. Наприклад, селекційна станція, яка займалася селекцією гарбузів Український багатоплідний знищена під час обстрілу. Де взяти це насіння?
Ми, наприклад, продаємо посівний матеріал. В принципі, попередньо висвітлюємо, що і звідки береться. Тобто ми беремо кращі екземпляри на ділянках і відділяємо сорт від сорту. Але більшість продавців грішать тим, що не розділяють сорти. Тобто ти просиш «Турку», а тобі продають «Український багатоплідний».
Також ми, звичайно, докуповуємо насіння на окремі ділянки. Наприклад, цього року компанія «Євросем» надала сорт «Турка». До речі, зібрали дуже гарний врожай.
Андрій Вертеба: Наші поля розкидані по кількох селах, тож ґрунти дуже різні. За літературою, гарбузи люблять легкі, пухкі ґрунти.
Є в нас городи по 20–30 соток, де гарбузи ідуть по гарбузах вже років шість. Це не дуже добре, бо накопичуються хвороби. Посіяти там щось інше ми могли б, але це невигідно. Обмолот зернових на маленькій ділянці коштує вдвічі дорожче, ніж у полі. Якщо в полі комбайн молотить за 5 тис., то на город приїде за 10. До того ж немає складу, щоб зберігати зерно, а набрати фуру з городів нереально. Під гарбузи у нас є власне обладнання, хай і зроблене на коліні, тому ми змушені сіяти їх.
На решті ділянок гарбуз повертається на те саме поле раз на три-чотири роки. Сівозміна така: гарбузи, пшениця, соя, гарбузи. Сою ми сіяли ГМО — вона добре чистить поле від бур'янів, і гарбуз після неї набагато чистіший.
Андрій Вертеба: Плануємо сівбу на 3–5 травня, але так виходить не завжди. Цього року вийшли в поле пізніше. Погода непередбачувана, а приморозки гарбуз не переносить. Тому орієнтуємося на погоду і на те, щоб ґрунт був вологий і прогрітий. Тоді гарбузи сходять набагато швидше.
Андрій Вертеба: Коли сієш понад 5 га, це нереально. Тому працюємо за звичайною технологією. Восени — зябова оранка, навесні — закриття вологи і передпосівна культивація. Після сівби вносимо досходовий гербіцид і чекаємо сходів. Далі — одна-дві міжрядні прополки, підживлення та фунгіциди за потреби. Коли гарбузи закрили міжряддя, роботи з ними до збирання вже немає.
Андрій Вертеба: Цього року ми взагалі не орали. Торік пізно вийшли в поле, було мокро, і зорати вже не встигли. Тому просто пройшлися дисками. На деяких ділянках різниці я не побачив, а на деяких вона була дуже помітна. Гарбуз любить м'який ґрунт, тож, можливо, замість оранки підійде глибоке розпушування. Що робити цього року, поки не знаю. Можливо, залишимо поле до весни, а потім просто передискуємо.

Андрій Вертеба: Під гарбузи у нас є вся техніка, зокрема гарбузовий комбайн. Збирати починаємо, коли з десяти гарбузів вісім мають сухий хвостик, опадає листя і все поле стоїть жовте або сіре, залежно від сорту. Тоді спеціальним агрегатом на тракторі зганяємо гарбузи у валки. Потім виїжджає комбайн із так званим їжаком, який наколює гарбузи й закидає їх у комбайн. Там гарбузи перемелюються на шматки приблизно з сірникову коробку. Ця маса випадає позаду на поле, а насіння через сита йде в бункер. З бункера веземо його додому, миємо, сушимо й пакуємо в мішки.
Андрій Вертеба: Досходові ґрунтові гербіциди проти дводольних є. Працюємо за двома схемами: бакова суміш Дуал Голд і Гезагард або кломазон. Гербіцид має тримати поле чистим приблизно місяць, щоб гарбузи встигли розвинутися.
Далі прополюємо лише міжряддя трактором, рядки не чіпаємо. Рядок має триматися на досходовому гербіциді, а потім його закривають гарбузи. Коли гарбузи закрили площу, бур'яни під ними уже не ростуть. З'являються хіба наприкінці вегетації, коли гарбузи вже скидають листя.
Страхові гербіциди в гарбузах — це лише грамініциди: хізалофоп-П-етил або клетодим. Вони прибирають тільки злакові, наприклад, падалицю зернових. Амброзію, лободу й решту бурʼянів можна прибрати тільки механічно. У критичних випадках ми наймаємо людей для прополювання.

Андрій Вертеба: Здебільшого комплексні, але все залежить від фінансів. Іноді проходимося легенько азотом, хоча для гарбузів це не найкращий варіант. Є така думка, що коли гарбузам дати багато азоту, вони нарощуватимуть зелену масу.
Андрій Вертеба: Раніше фунгіцидами не працювали, а зараз обробляємо щороку. Ми сіємо гарбузи по гарбузах, тому хвороби накопичуються. Найбільша проблема — грибкові захворювання, особливо коли багато дощів. Найпростіший варіант — карбендазим. Інсектицидами практично не працюємо, бо шкідники гарбузи особливо не пошкоджують.
Андрій Вертеба: Без урахування людської праці на оранку йде близько 20 л. З культивацією вже 25 л, із закриттям вологи — 30 л, з посівом — 35 л. Дві прополки — це вже 45–50 л, з обприскуванням — 50–60 л. Разом зі збиранням виходить 70–80 л/га, хоча, можливо, я трохи перебільшую. Плюс транспортні роботи, щоб доїхати до поля, тож буває й до 100 л. На городах інший розклад: якщо оранка в полі забирає 20–25 л, то на малих ділянках може вийти й 40 л/га.
Андрій Вертеба: Чесно, не рахував. Не хочу себе засмучувати. Це відверто.
Проблема в тому, що немає нічого. Ціни на пальне й на все інше ростуть, а на продукцію тільки падають. Село вимирає. Холдинги нас видавлюють, конкурувати з ними нереально. Землю добрати теж неможливо. Зі своїми потужностями й обладнанням ти просто працюєш у нуль.

Андрій Вертеба: Якщо чесно, інколи вона з'являється. А щодо сої, то ГМО-сою вже заборонили. Не ГМО — це лотерея. Тут треба вирішити, де зберігати, хто збиратиме. А на виході за ціни $300/т і врожаю 2 т/га заробиш небагато. З гарбузами теж доводиться напружуватися, але в тебе є своє обладнання, і ти незалежний. Тому багато малих фермерів і зайшли в гарбузи, хоча праці там дуже багато.
Андрій Вертеба: Через війну й проблеми з логістикою гарбузи 2 роки тому були перспективною культурою. Тих, хто вирощував його на насіння, було небагато, і ціна була дуже приваблива — 100 грн/кг насіння. За тодішніх витрат на пальне та агрохімію — це була дуже цікава культура. Тож багато фермерів почали їх сіяти: і великі господарства, і малі, і навіть звичайні люди. Насіяли стільки, що почалися «гойдалки».
По-перше, пропозиція дуже велика. По-друге, у мене складається враження, що перекупники штучно занижують ціни. І причина незрозуміла. Тим пак, гарбузи не треба вивозити через порти — вони просто їдуть фурою туди, куди треба. А ми змушені продавати.
Андрій Вертеба: Саме так. Тому ми давно придумали переробку: робимо свою крафтову гарбузову олію й продаємо через соцмережі. Показуємо, розповідаємо, кричимо про неї де тільки можемо, щоб люди купували. У нас немає культури споживання гарбузової олії, хоча вона дуже корисна. Тож пробуємо розвивати переробку.
Андрій Вертеба: Зараз 60 грн, тобто ціна впала майже вдвічі. Коли насіння було мало, його брали по 100 грн/кг. Купували все підряд: і красиве, і криве, і цвіле. А зараз прискіпуються до всього. Або просто кажуть, що поки не беруть, і чекають, поки ти впадеш на коліна, щоб запропонувати по 20–40 грн/кг. Продати насіння сьогодні дуже важко.

Андрій Вертеба: Якщо, наприклад, ми збираємо 500 кг насіння з 1 га, то зараз маємо 30 тис. грн з гектара, а так було б 50 тис. грн. Для мене це колосальна різниця. Так, воно покриває витрати, але ніхто не рахує свій час, витрачений на всю цю роботу.
Андрій Вертеба: Наша надія — соцмережі. Сподіваємося продавати гарбузову олію. Наступний рік для гарбузів має бути вдалим. Чому? За ці два сезони всі, хто зайшов у гарбузи, із них вийдуть. Залишатимуться тільки найстійкіші, які давно в темі й розбираються. Великим господарствам гарбузи нецікаві: проблемна культура, багато ручної праці, трудозатратна технологія. Ту саму або трохи меншу маржинальність вони отримають на інших культурах із меншими проблемами. Сільські люди теж покинуть, бо засіяли, а нічого не заробили. Багато фермерів відпадають. Я знаю, що люди продають комбайни. Тож наступний рік, можливо, буде кращим.
© Kurkul.com, 2026 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.